Динаміка кримінального права України (теоретико-прикладне дослідження): дисертація

Abstract

У дисертації здійснено комплексне спеціальне наукове дослідження, в якому на основі поєднання висновків про динамічний характер кримінального права, сукупність детермінантів, які впливають на траєкторію кримінально-правової норми, та побудови оптимальної траєкторії в умовах «стійкого розвитку», вироблено систему наукових положень та обґрунтовано наукові результати, спрямовані на розв’язання проблеми побудови ефективного кримінального закону в Україні. Наукове дослідження основане на поєднанні висновків, накопичених у межах різних галузей знань (філософії, політології, соціології, психології, кримінології тощо) щодо природи «динаміки права» й уявлень щодо її реалізації в сфері кримінально-правового регулювання. У процесі перевірки консолідованої гіпотези з використанням методології юриспруденції вироблено систему наукових положень та обґрунтовано наукові результати в галузі кримінального права і кримінології, що розв’язують важливу наукову проблему, а саме побудову ефективного кримінального закону в Україні. Таку проблему пропонується вирішити на основі впровадження в правову систему України обґрунтованого в роботі концепта оптимальної траєкторії кримінально-правової норми в умовах «стійкого розвитку» динаміки кримінального права. Також одержано наукові результати, які мають значення для науки та практики, відповідають вимогам наукової новизни. Так, встановлено, що динамікою кримінального права є стан кримінального права у просторі та часі, який може знаходитись у русі (прогрес чи регрес) або у спокою. Динаміка кримінального права наділена певною структурою, яка містить в собі: кримінальне право (як одиницю); час; простір; напрямок. Визначено, що комплекс елементів, які утворюють одиницю, – «кримінальне право» в структурі динаміки – включає: кримінально-правову політику; кримінальну законотворчість; правозастосовну діяльність. Під часом в структурі динаміки кримінального права слід розуміти проміжок, який характеризує рух чи спокій, що описують умовне переміщення якісних і кількісних показників кримінального права, які визначають кримінальне право як в цілому, так і окремих його напрямків. Просторовою складовою структури динаміки кримінального права є територія держави, на яку поширюється кримінальноправова юрисдикція і суверенітет держави. Основними тенденціями сучасного кримінального права є одночасно пом’якшення кримінальної репресії (гуманізація кримінального переслідування шляхом декриміналізації та депеналізації) та посилення кримінальної репресії (криміналізація та пеналізація), а також включення в кримінальне законодавство України нових інститутів. Запропоновано в умовах контролю за стійким розвитком кримінального права проміжок часу спостереження за динамікою визначати як моніторинговий період. Моніторингові періоди доцільно поділити на три види в залежності від предмету моніторингу: період поточного моніторингу – один рік; період моніторингу інновацій – квартал (три місяці); період оперативного моніторингу – один тиждень. Встановлено, що критеріями оптимізації динаміки кримінального права є наступність та узгодженість. Під наступністю у праві слід розуміти такі, що ґрунтуються на попередньому позитивному та негативному досвіді, узагальнені уявлення про необхідну послідовність у розвитку права, базисом якого є історично сформовані і соціально обумовлені уявлення про право у відповідному суспільстві. Під узгодженістю слід розуміти якісний стан права, при якому його принципи, ідеологія, зміст та наповнення інтегровані в правову систему суспільства, в якому воно діє. Обґрунтовано, що саме на рівні правореалізації можливий контроль за дотриманням основних вимог та стандартів розвитку кримінального права та корекції його динаміки. До основних форм контролю належать: 1. міжнародні політико-правові акти та модельні конвенції; 2. практика наддержавних судових інституцій (ЄСПЛ, Міжнародний кримінальний суд); 3. практика національної системи органів правосуддя; 4. соціальний контроль. Встановлено, що детермінанти динаміки кримінального права – це саме ті чинники (фактори, явища), які впливають на динаміку. Динаміка кримінального права також може виступати детермінантом для тих чи інших соціальних змін. Детермінант складається з соціальних явищ та факторів, які обумовлюють такі явища або безпосередньо пов’язані з ними. Основною ознакою детермінанта має бути його справжність, тобто наявність документального підтвердження його існування, відповідно до тих його характеристик, які вимагають реакції кримінального права. Визначено, що детермінантами сучасної динаміки кримінального права слід визнавати: 1) позитивні девіації, пов’язані з розвитком і орієнтацією на сучасні соціальні цінності, які мають тенденцію на підтримку конформності з боку більшості населення; 2) міжнародні стандарти кримінально-правового поводження зі злочинцями та жертвами кримінальних правопорушень; 3) ідеологію кримінального права як на світовому, так і на національному рівні; 4) безсистемну законодавчу інверсію кримінально-правових норм, під якою слід розуміти прийняття новел без дотримання наступності та узгодженості. Обґрунтовано, що траєкторія кримінально-правової норми представляє собою одиничний елемент в динаміці кримінального права, який описує динаміку кримінально-правової норми від моменту її виникнення до зникнення. Під траєкторію норми кримінального права слід розуміти послідовність від виникнення через зміни до припинення існування усієї сукупності її елементів: гіпотези, диспозиції та санкції, які можуть відображуватися в зміні не лише однієї, а низки статей КК. В межах динаміки кримінального права міститься траєкторія всіх його норм, які підкоряються напрямам розвитку такого права. Зміна траєкторії однієї норми впливає на життєдіяльність інших норм, і в залежності від такого впливу, її траєкторія позитивно чи негативно впливає на рух інших норм: прискорює, гальмує, зупиняє або змінює конструктивний рух на деструктивний. Встановлено, що динаміка кримінального права має формуватися технічно з позицій наступності і узгодженості на національному рівні, і, водночас, має ідеологічно відповідати правовій політиці, яка діє на глобальному (міжнародному) рівні і прийнята державою. Таку динаміку для кримінального права слід визначити як «динаміка стійкого розвитку», який наділяє її двома важливими сенсами – неможливістю замирання і стійкістю в мінливих умовах. Стійкий розвиток кримінального права має представляти собою періоди прогресивного руху та обумовленого спокою, повний комплекс яких спрямований на досягнення запланованої мети. Революційний рух кримінального права в цілому недоцільний, адже при ньому втрачатиметься наступність та узгодженість. В умовах динаміки стійкого розвитку кримінального права він може стосуватися окремих норм кримінального права, впровадження яких відповідає наступності та узгодженості. Обґрунтовано, що оптимальна модель траєкторії кримінально-правової норми в умовах динаміки «стійкого розвитку» кримінального права представляє собою узгоджений на законодавчому, науковому та правозастосовному рівнях еволюційний або революційний розвиток нормативного закріплення певних кримінально-правових відносин. Вдосконалено підхід до визнання головними інструментами відбиття динаміки законотворчості на правореалізації криміналізації та декриміналізації. Розвинута теорія криміналізації, за якою до підстав криміналізації слід відносити три групи підстав: 1) юридико-кримінологічні, до яких належать: а) суспільна небезпечність діяння; б) типовість та достатня поширеність форм антигромадської поведінки; в) динаміка суспільно небезпечних діянь з урахуванням причин і умов, що їх породжують; г) наявність необхідності впливу кримінально-правовими заходами; д) урахування можливостей системи кримінальної юстиції в протидії тим або іншим формам антигромадської поведінки; 2) соціально-економічні, до яких належать: а) співвідношення позитивних та негативних наслідків криміналізації; б) наявність матеріальних ресурсів для реалізації кримінальноправової заборони; 3) соціально-психологічні, до яких належать: а) рівень суспільної правосвідомості та психології; б) історичні традиції. Лише сумарна оцінка всіх підстав криміналізації в їхньому взаємозв'язку, взаємодії та взаємопроникненні дає можливість в кінцевому результаті прийняти правильне рішення про встановлення кримінально-правової заборони. In the dissertation we carried out the complex special scientific research in which on the basis of a combination of conclusions about dynamic character of Criminal Law, set of determinants influencing a trajectory of Criminal Law, and construction of an optimum trajectory in the conditions of "sustainable development", the system of scientific positions is developed and scientific results aimed at solving the problem of building an effective Criminal Law in Ukraine are justified. The research is based on a combination of conclusions accumulated within different fields of knowledge (philosophy, political science, sociology, psychology, criminology, etc.) on the nature of the "dynamics of law" and ideas about its implementation in the field of Criminal Law. In the process of testing the consolidated hypothesis using the methodology of jurisprudence, a system of scientific provisions was developed and scientific results in the field of Criminal Law and Criminology were substantiated, solving an important scientific problem, namely building an effective Criminal Law in Ukraine. It is proposed to solve such a problem on the basis of introduction into the legal system of Ukraine of the concept of the optimal trajectory of the Criminal Law norm substantiated in the work in the conditions of "sustainable development" of the dynamics of Criminal Law. Also obtained scientific results that are important for science and practice, meet the requirements of scientific novelty. Thus, it is established that the dynamics of Criminal Law is the state of Criminal Law in space and time, which can be in motion (progress or regress) or at rest. The dynamics of Criminal Law is endowed with a certain structure, which includes: criminal law (as a unit); time; space; direction. It is determined that the set of elements that form a unit, "criminal law" in the structure of dynamics, includes: Criminal Law policy; lawmaking; law enforcement activities. Time in the structure of the dynamics of Criminal Law should be understood as a period that characterizes the movement or calm, describing the conditional movement of qualitative and quantitative indicators of Criminal Law, which determine Criminal Law as a whole and its individual areas. The spatial component of the structure of the dynamics of Criminal Law is the territory of the state, which is subject to the criminal law jurisdiction and sovereignty of the state. The main trends of modern Criminal Law are both mitigation of criminal repression (humanization of criminal prosecution by the decriminalization and the depenalization) and strengthening of criminal repression (penalization and criminalization), as well as inclusion in the criminal legislation of Ukraine the new institutions. It is proposed to define the period of time of observation of the dynamics as a monitoring period in the conditions of control over the sustainable development of Criminal Law. It is advisable to divide the monitoring periods into three types depending on the subject of monitoring: the period of current monitoring is one year; innovation monitoring period – quarter (three months); period of operational monitoring – one week. It is established that the criteria for optimizing the dynamics of Criminal Law are continuity and consistency. Continuity in law should be understood as those based on previous positive and negative experience, generalized ideas about the necessary consistency in the development of law, the basis of which are historically formed and socially determined ideas about law in society. Consistency should be understood, respectively, the qualitative state of law, in which its principles, ideology, content and content are integrated into the legal system of the society in which it operates. It is substantiated that it is at the level of law enforcement that control over compliance with the basic requirements and standards of Criminal Law development and correction of its dynamics is possible. The main forms of control over the implementation of Criminal Law at the level of law enforcement include: 1. international political and legal acts and model conventions; 2. the practice of supranational judicial institutions (European Court of Human Rights, International Criminal Court); 3. the practice of national systems of justice; 4. social control. It is established that the determinants of the dynamics of Criminal Law are precisely those factors (factors, phenomena) that affect the dynamics. The very dynamics of Criminal Law can also be a determinant for certain social changes. The factor is only the core of the determinant of the dynamics of Criminal Law, and the determinant itself consists of social phenomena and factors that cause such phenomena or are directly related to them. The main feature of the determinant should be its authenticity, i.e. the presence of documentary evidence of its existence, in accordance with those of its characteristics that require a reaction of Criminal Law. It is determined that the determinants of the dynamics of Criminal Law should be recognized: 1) positive deviations associated with the development and focus on modern social values, which tend to maintain conformity on the part of the majority of the population; 2) international standards of Criminal Law treatment of criminals and victims of criminal offenses; 3) the ideology of Criminal Law at both global and national levels, because due to the change of ideologues, depending on the scale and levels of change of ideology, changes are felt and doctrine, and Criminal Law policy, and lawmaking, and, accordingly, law enforcement; 4) unsystematic legislative inversion of Criminal Law, under which, in general, and in relation to Criminal Law, in particular, should be considered the adoption of short stories without compliance and consistency. It is substantiated that the trajectory of the Criminal Law norm is a single element in the dynamics of Criminal Law, which describes the dynamics of the Criminal Law norm from the moment of its occurrence to its disappearance. The trajectory of the rule of Criminal Law should be understood as the sequence from occurrence due to changes to the termination of the whole set of its elements: hypotheses, dispositions and sanctions, which can be reflected in the change of not only one but a number of articles of the Criminal Code. Within the dynamics of Criminal Law contains the trajectory of all its rules, which are subject to the development of such law. Changing the trajectory of one norm affects the life of other norms, and depending on such influence, its trajectory positively or negatively affects the movement of other norms: accelerates, slows down, stops or changes the constructive movement to destructive. It is established that the dynamics of Criminal Law should be formed technically from the standpoint of continuity and coherence at the national level, and, at the same time, should ideologically correspond to the legal policy that operates at the global (international) level and adopted by the state. Such dynamics for Criminal Law should be defined as "dynamics of sustainable development", which gives it two important meanings, which are the impossibility of extinction and stability in changing conditions. Sustainable development of Criminal Law should be periods of progressive movement and conditioned peace, the full range of which is aimed to achieve the planned goal. The revolutionary movement of Criminal Law in general is inexpedient, because it will lose continuity and coherence. Given the dynamics of sustainable development of Criminal Law, it may relate to certain rules of Criminal Law, the implementation of which corresponds to the continuity and consistency. It is substantiated that the optimal model of the trajectory of Criminal Law in the dynamics of "sustainable development" of Criminal Law is a coordinated at the legislative, scientific and law enforcement levels evolutionary or revolutionary development of normative consolidation of certain Criminal Law relations. The approach to the recognition of the main tools for reflecting the dynamics of lawmaking on the implementation of criminalization and decriminalization has been improved. Theory of criminalization, according to which the grounds for criminalization should include three groups of grounds, is developed. The groups of grounds are: 1) legal and criminological, which include: a) the social danger of the act; b) typicality and sufficient prevalence of forms of anti-social behavior; c) the dynamics of socially dangerous acts, taking into account the causes and conditions that give rise to them; d) the presence of the need to influence Criminal Law measures; e) taking into account the capabilities of the criminal justice system in counteracting certain forms of antisocial behavior; 2) social and economic, which include: a) the ratio of positive and negative consequences of criminalization; b) the availability of material resources for the implementation of Criminal Law prohibition; 3) social and psychological, which include: a) the level of public legal awareness and psychology; b) historical traditions. Only a summary assessment of all the grounds for criminalization in their relationship, interaction and interpenetration makes it possible to ultimately make the right decision to establish a criminal prohibition.