Спадкові відносини за законодавством України та країн ЄС: окремі питання правозастосовчої практики

Abstract

Стаття присвячена аналізу чинного законодавства, яке регулює питання недійсності заповіту. Розкрито види недійсних заповітів та сформульовано пропозиції щодо подальшого удосконалення норм Цивільного кодексу України. Заповіт є одностороннім правочином. Це дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків після відкриття спадщини. Заповіт має відповідати вимогам, що пред’являються до правочинів, зокрема щодо форми, змісту, суб’єктного складу, єдності волі та волевиявлення. Заповіт може визнаватися недійсним внаслідок дефектів суб’єктного складу, дефектів волі, недоліків форми, дефектів змісту або порядку укладення правочину. Недійсність заповіту вказує на ненастання правових наслідків крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Законодавець недостатньо приділив уваги правовій регламентації недійсності заповіту. Єдина стаття 1257 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК), яка присвячена окресленим питанням, містить лише окремі підстави його недійсності та не відповідає положенням загальної частини цивільного законодавства щодо загальних вимог чинності правочинів. Тому зазначена стаття потребує деталізації та чіткої визначеності підстав недійсності заповіту. Заповіт має відповідати загальним правилам дійсності правочину, а саме: зміст заповіту не може суперечити положенням ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; заповіт може скласти фізична особа з повною цивільною дієздатністю; заповіт складається особисто заповідачем; волевиявлення заповідача повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі; заповіт вчиняється в письмовій формі, посвідчується нотаріусом або іншими посадовими чи службовими особами. Враховуючи специфіку заповіту в законодавстві необхідно визначити умови його чинності. З метою недопущення помилок у правозастосовчій практиці у цивільному законодавстві слід зрозуміліше визначити склади нікчемних та оспорюваних заповітів, їх правових наслідків. При цьому необхідно враховувати європейський законодавчий досвід. Нечіткі формулювання закону можуть призвести до довільного суддівського тлумачення спадкових норм. The article is devoted to the analysis of the current legislation, which regulates the issue of the invalidity of a will. The types of invalid wills are revealed and suggestions for further improvement of the norms of the Civil Code of Ukraine are formulated. A will is a unilateral deed. This is an action aimed at acquiring, changing or terminating civil rights and obligations after the opening of inheritance. The will must meet the requirements for deeds, in particular, regarding the form, content, composition of subjects, unity of will and expression of will. A will may be declared invalid due to defects in the subject composition, defects of will, defects in form, defects in content or the procedure for concluding the deed. The invalidity of the will indicates the non-occurrence of legal consequences other than those related to its invalidity. The legislator did not pay enough attention to the legal regulation of the invalidity of the will. The only article 1257 of the Civil Code of Ukraine, which is devoted to the outlined issues, contains only separate grounds for its invalidity and does not correspond to the provisions of the general part of the civil legislation regarding the general requirements for the validity of transactions. Therefore, the specifed article needs to be detailed and clearly defned on the grounds of invalidity of the will. The will must comply with the general rules of the validity of the deed, namely: the content of the will cannot contradict the provisions of the Civil Code, other acts of civil legislation, as well as the moral principles of society; a will can be made by an individual with full legal capacity; the will is drawn up personally by the testator; the will of the testator must be free and correspond to his inner will; the will is made in writing, certifed by a notary or other ofcials or ofcials. Taking into account the specifcs of the will, it is necessary to determine the terms of its validity in the legislation. In order to avoid errors in law enforcement practice, the composition of invalid and contested wills and their legal consequences should be more clearly defned in civil legislation. At the same time, it is necessary to take into account the European legislative experience. Unclear wording of the law can lead to arbitrary judicial interpretation of inheritance norms.