Історико-правові засади становлення та розвитку канонічного права в Х-ХІ столітті

Abstract

Ця стаття присвячена етапам становлення та розвитку канонічного права в період з Х по ХІ століття. Аналізуються найвідоміші збірки канонічного права ХІ століття, серед яких є «Декрети» єпископа Вормського Бурхарда, які являли собою канонічну і теологічну енциклопедію, де була зроблена спроба охопити канонічне право цілком – від початку і до кінця; «Collectio canonum» єпископа Ансельма; звід канонічних норм кардинала Деудедіта, збірка французького єпископа і експерта канонічного права Іво Шартрського. Характеризується суспільно-політична та релігійна ситуація в Європі Х–ХІ століття, котра потребувала кардинальних змін та реформ. При цьому ці зміни стосувалися як самої церкви, так і низки владних інститутів. На той момент склалась дуже непроста ситуація, котра спровокувала конфлікт між церковною та світською владою, який виразився у відкритому протистоянні папства із посиленням королівської влади та її спробами централізувати владні повноваження в усіх сферах суспільно-політичного розвитку. У статті наголошується, що після Папської реформації була створена нова система канонічного права, яка відділилась від богослужіння, риторики і моралі. У цій системі використовувались, з одного боку, знову відкрите римське право в аспекті мови і правової доктрини, з іншого, - новий схоластичний метод при зведенні в єдине ціле суперечливих текстів. У статті вказується на те, що середньовічне канонічне право залишається не тільки головним джерелом релігійного права, а й ключовим елементом сучасних світських правових систем, особливо в цивільному праві, де продовжує відчуватись його вплив. Міркування і висновки середньовічних каноністів залишаються втіленими в традиції загального права в англомовному світі і правовій спадщині країн континентальної Європи. Канонічні ідеї і технічні питання застосування права ще більш очевидно присутні в багатьох процесуальних нормах, застосовуваних в судах країн континентальної Європи, і навіть зачіпають матеріальне право цих країн. This article is devoted to the stages of formation and development of canon law in the period from the tenth to the eleventh century. The most famous collections of canon law of the eleventh century are analyzed, including the “Decrees” of Bishop Burchard of Worms, which were a canonical and theological encyclopedia, where an attempt was made to cover canon law in its entirety, from beginning to end; “Collectio canonum” by Bishop Anselm; a set of canonical norms of Cardinal Deudedit, a collection of the French bishop and expert of canon law Ivo Chartres. It characterizes the socio-political and religious situation in Europe in the X-XI centuries, which required radical changes and reforms. Moreover, these changes concerned both the Church itself and a number of institutions of power. At that time there was a very difcult situation, which provoked a conflict between church and secular authorities, which was expressed in open opposition of the papacy with the strengthening of royal power and its attempts to centralize power in all spheres of socio-political development. The article emphasizes that after the Papal Reformation a new system of canon law was created, which separated from worship, rhetoric and morality; this system used, on the one hand, the rediscovered Roman law in terms of language and legal doctrine, and, on the other hand, a new scholastic method in combining contradictory texts. The article points out that medieval canon law remains not only the main source of religious law, but also a vital element of modern secular legal systems, especially in civil law, where its influence continues to be felt. The views and conclusions of medieval canonists remain embodied in the tradition of common law in the English-speaking world and the legal heritage of continental Europe. Canonical ideas and technical issues of law enforcement are even more evident in many procedural rules applied in the courts of continental Europe, and even affect the substantive law of these countries.