Деякі питання правового регулювання припинення права користування житлом

Abstract

Статтю присвячено розгляду проблемних аспектів правового регулювання припинення права користування житлом. З’ясовано, що правове регулювання припинення права користування житлом здійснюється нормами житлового, та цивільного права. Акцентовано увагу, що Житловий кодекс України, не дивлячись на внесені до нього законодавчі зміни, не відповідає за змістом сучасним суспільним реаліям в умовах гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу. Незважаючи на це, він досі використовується у правозастосуванні, що нерідко породжує численні колізії та проблемні ситуації. Констатовано, що прецедентна практика Верховного Суду, як найвищого суду в системі судоустрою України, одне із завдань якого, згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів», полягає в забезпеченні сталості та єдності судової практики, а також однакового застосування правових норм судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у досліджуваній сфері відносин є доволі різноманітною. Доведено необхідність повного оновлення житлового законодавства України та приведення його до сучасних реалій. Встановлено, що допоки це питання однозначно та чітко не врегулює вітчизняний законодавець, у справах про виселення все буде залежати від конкретних фактичних обставин з врахуванням особи, щодо якої вирішується питання про припинення права користування житловим приміщенням. Звернено увагу, що ЦК України є кодифікованим актом законодавства, прийнятим пізніше у часі, тому в сучасних реаліях темпоральна колізія має вирішуватися саме на користь норм ЦК України. Враховуючи законодавчо гарантований принцип непорушності права власності, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відтак, на переконання авторів, саме виходячи із таких засад мають регламентуватися і питання припинення права користування житлом, що є у приватній власності. The article has been devoted to the consideration of problematic aspects of the legal regulation of the termination of the right to use housing. It has been found that the legal regulation of the termination of the right to use housing is carried out by the norms of housing and civil law. Special attention has been drawn to the fact that the Housing Code of Ukraine, despite the legislative changes made to it, does not correspond in content to modern social realities in the conditions of harmonization of the legislation of Ukraine with the law of the European Union. Despite this, it is still used in law enforcement, which often gives rise to numerous collisions and problematic situations. It has been established that the precedent practice of the Supreme Court, as the highest court in the judicial system of Ukraine, one of the tasks of which, according to the Law of Ukraine «On the Judicial System and the Status of Judges», is to ensure the stability and unity of judicial practice, as well as the uniform application of legal norms by courts of various specializations in the order and manner determined by the procedural law, in the researched sphere of relations is quite diverse. The necessity of completely updating the housing legislation of Ukraine and bringing it to modern realities has been proved. It has been established that until this issue is unambiguously and clearly settled by the domestic legislator, in eviction cases, everything will depend on the specifc factual circumstances, taking into account the person in respect of whom the issue of termination of the right to use residential premises is being decided. Also the attention has been drawn to the fact that the Civil Code of Ukraine is a codifed act of legislation adopted later in time, therefore in modern realities the temporal conflict should be resolved precisely in favor of the norms of the Civil Code of Ukraine. Taking into account the legally guaranteed principle of inviolability of property rights, the property owner has the right to demand the removal of obstacles in exercising the right to use and dispose of his property. Therefore, in the opinion of the authors, it is precisely based on such principles that the issue of terminating the right to use housing that is in private ownership should be regulated.