Формалізм у кримінальному провадженні: сутність та ризики дисбалансу

Abstract

Стаття презентує погляд на конверсійну тему процесуального формалізму у кримінальному провадженні. У зв’язку з цим постає кілька актуальних питань: чи потрібний нам формалізм, якщо так то чому; які ризики приховує формалізм для правозастосовної практики? У пошуках відповіді на ці питання було проведено аналіз останніх публікацій і встановлено, що в науці обмаль уваги приділено концепту «формалізму». Отож, метою цього дослідження стала презентація позиції щодо типології процесуального формалізму, а також визначення на концептуальному рівні його потенційного впливу на баланс змісту і форми у кримінальному провадженні. Стаття складається з трьох частин. Перша частина присвячена дискурсу в науковій доктрині про формалізм у кримінальному провадженні. На підставі проведеного дослідження встановлено бінарність трактування формалізму: з одного боку формалізм вважається корисним атрибутом кримінального провадження в демократичній державі, з іншого – формалізм асоціюється з негативними практиками. У другій частині описуються типи процесуального формалізму (стандартний, абераційний, гібридний), наведено приклади їх існування у правозастосовній практиці. У третій частині йдеться про розмежування абераційного формалізму та порушень процесуальної форми. У висновках викладено стисле резюме отриманих результатів. Додатково підкреслено, що на противагу гуманістичній аксіології та важливому соціальному призначенню процесуальний формалізм у негативній конотації транслює своєрідний «антизміст» (культ форми, бюрократію, марні і безглузді процедури, ухвалення процесуальних рішень без урахування ситуаційних обставин тощо). Це віддаляє систему кримінального правосуддя і суспільство від результату досягнення справедливості. Щоправда стандартний формалізм, якщо він містить хиби, недоліки або суперечить верховенству права, також провокує ризики дисбалансу. The article presents a view on the conversion topic of procedural formalism in criminal proceedings. In this connection, several relevant questions arise: do we need formalism, and if so, why; what risks does formalism hide for law enforcement practice? In search of an answer to these questions, an analysis of recent publications was conducted and it was established that little attention is paid to the concept of “formalism” in science. Therefore, the purpose of this study was to present the typology of procedural formalism, as well as to determine at the conceptual level its potential impact on the balance of content and form in criminal proceedings. The article consists of three parts. The first part is devoted to the scientific discourse about formalism in criminal proceedings. Based on the conducted research, a binary interpretation of formalism was established: on the one hand, formalism is considered a useful attribute of criminal proceedings in a democratic state; on the other hand, formalism is associated with negative practices. The second part describes the types of procedural formalism (standard, aberrational, hybrid), examples of their existence in law enforcement practice are given. The third part deals with the distinction between aberrational formalism and violations of the procedural form. A brief summary of the obtained results is presented in the conclusions. It is additionally emphasized that in contrast to humanistic axiology and an important social purpose, procedural formalism conveys a kind of “anticontent” in a negative connotation (the cult of form, bureaucracy, useless and meaningless procedures, making procedural decisions without taking into account situational circumstances, etc.). This distances the criminal justice system and society from the outcome of achieving justice. However, standard formalism, if it contains errors, shortcomings or contradicts the rule of law, also provokes risks of imbalance.