Сучасні вектори дослідження емоційного інтелекту особистості

Abstract

У статті здійснено теоретичний аналіз сучасних підходів до вивчення емоційного інтелекту (EQ) особистості. Встановлено, що класичний погляд на EQ передбачає уявлення про локалізацію емоцій в структурі головного мозку, необхідність їх підпорядкування раціональному мисленню та здебільшого досліджує функціонування EQ на поведінковому рівні. Згідно з ним емоції виникають внаслідок дії екстра- чи інтернальних стимулів, на які особистість, використовуючи мозкові структури, змушена реагувати. Постнекласичний підхід робить акцент на конструюванні емоцій особистістю, що має неврологічне підґрунтя. Воно полягає в діяльності інтероцептивної і контрольної мереж головного мозку. З'ясовано, що цей підхід чутливіший для експлікації аксіологічного вектору EQ, компоненти якого − організмічне чуття і емоційна компетентність − є механізмами розуміння та інтерпретації відповідно. The article deals with the theoretical analysis of modern approaches to the study of emotional intelligence (EQ) of an individual. The classic understanding of EQ maintains that emotions are localized in the brain and one must learn to distinguish, control, regulate and direct them for the successful functioning in the domains of Activity, Contact and Body Functions. In accordance with this view, the emotional sphere is subject to rational thinking, which prevents affect from going beyond the limits of socially acceptable norms. It is believed that emotions arise under the influence of external or internal stimuli, which an individual has to react to using brain structures. Neocortex limits possible negative effects of a hasty response to external stimuli by the limbic system, in general, and the almond-shaped body, in particular. In its turn, this raises the quality of human life in society, the level of self-awareness, self-regulation and ultimately contributes to the achievement of success. The post-nonclassical approach extends the concept of emotions, and hence the potential of studying EQ. It places a major emphasis on the neurological nature of their construction by an individual. Thus, an individual constructs a psychic reality based on past experience, taking into account the actual environment conditions. The interoceptive brain network is responsible for its construction while the controlling brain network monitors its functioning. Thus, emotions are the product of human creativity and are not localized in certain brain structures. They are also mutually determined with the dominant discourse in society. The post-nonclassical view on emotions is not capable of explaining the axiological vector of EQ more effectively, as can distinctly be seen in the study of personal life fulfillment. In this perspective, the EQ components appear to be the organismic sense and emotional competence, which are also the mechanisms of understanding and interpretation, respectively.