Особливості застосування кримінального процесуального законодавства щодо кримінальних проступків: дисертація

Abstract

Дисертація є одним із перших комплексних монографічних досліджень особливостей застосування кримінального процесуального законодавства щодо кримінальних проступків з урахуванням сучасного стану законодавства та правозастосовної практики. За результатами аналізу наукових досліджень, власного практичного досвіду, судової практики, проведеного анкетування, сформульовано авторські висновки та пропозиції щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства України, зокрема в частині строків дізнання, процесуальних джерел доказів, вручення матеріалів дізнання, спрощеного порядку розгляду обвинувального акту, та інші. Здійснено історичний аналіз виникнення та становлення інституту кримінальних проступків в Україні, в тому числі у складі інших держав та у різні періоди: 1) Київської Русі та феодальної роздробленості (ХІ століття – середина ХІV століття); 2) перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського, Польського Королівства та Речі Посполитої (ХIV століття – середина XVІІ століття); 3) визвольної війни 1648 – 1657 років та часи Гетьманщини (ІІ–га половина XVII століття – XVIII століття); 4) перебування України у складі Російської та Австрійської (Австро–Угорської) імперії; 5) відродження української національної держави і права; 6) радянський період – УСРР (УРСР); 7) період незалежності України. Охарактеризовано особливості розслідування кримінальних проступків та зазначено обставини, що впливали на формування кримінального процесуального законодавства, у кожному із вказаних періодів. Виокремлено етапи становлення інституту кримінальних проступків в період незалежності Україні: 1) затвердження Концепції реформування кримінальної юстиції України (2008 рік); 2) внесення проєктів Законів про внесення змін до КК України щодо введення інституту кримінальних проступків (2012 рік); 3) прийняття нової редакції КПК України та функціонування робочої групи з метою підготовки пропозицій щодо запровадження інституту кримінальних проступків (2012–2015 роки); 4) внесення проєктів Законів щодо введення інституту кримінальних проступків (2015–2017 роки); 5) 22.11.2018 – прийняття Закону України № 2617–VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» 6) 01.07.2020 – набрання чинності Законом України № 2617–VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень». Здійснено дослідження теоретичних основ досудового розслідування кримінальних проступків, зокрема виокремлено диференційовані бачення науковців щодо законодавчого закріплення вказаного інституту, які поширювались у науковому середовищі до набрання чинності Законом України № 2617–VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень». Досліджено регламентацію кримінального проступку, проаналізовано статистичні дані органів досудового розслідування та встановлено, що завдання, які ставив перед собою законодавець, щодо забезпечення швидкого розслідування кримінальних проступків, загалом виконується, однак потребує вдосконалення, в тому числі на законодавчому рівні. Вказано на особливості перехідного періоду, після набрання чинності вказаним Законом України № 2617–VIII, а відтак проведено аналіз Прикінцевих та перехідних положень цього закону. Відстоюється позиція, щодо недоцільності передбачених законодавцем вимог про необхідність повернення судом обвинувального акта прокурору для його подальшого внесення до суду з урахуванням вимог глави 25 КПК України. Звертається увага, на спробі законодавця віднести до кримінальних проступків норму, передбачену у ст. 286-1 КК України, щодо керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів що, знижують увагу та швидкість реакції, яка однак очевидно реалізована без належної попередньої підготовки. Цим самим, вказані зміни породили велику кількість судових спорів, обмеження прав та законних інтересів громадян, а також стали викликом для правоохоронних органів. Розглянуто особливості досудового розслідування кримінальних проступків, зокрема здійснено аналіз процесуальних аспектів затримання, застосування запобіжних заходів, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, повідомлення про підозру, закінчення дізнання. На підставі аналізу практичних аспектів та наукових досліджень щодо початку досудового розслідування кримінальних проступків, в тому числі після широкомасштабного вторгнення рф на територію України, вказано на недоцільність зазначення законодавцем інших процесуальних дій, що можуть проводитись до внесення відомостей про кримінальний проступок до ЄРДР, окрім огляду місця події. Окрему увагу присвячено тому, що не зазначення у нормах КПК України дізнавача, як суб’єкта здійснення повноважень, а також виконання працівниками, які були призначені на посади інспекторів, посадових обов’язків дізнавачів, неодноразово ставало підставою для відмов слідчими суддями у задоволенні поданих клопотань, у зв’язку з тим, що у подальшому ставилось питання про допустимість доказів отриманих стороною, процесуальний статус якої у КПК України не визначено. Досліджено процесуальні джерела доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, а також можливість їх використання у кримінальному провадженні щодо злочинів. На підставі аналізу судової практики наведено характерні помилки, що допускаються під час підготовки прокурорами відповідних клопотань, а також запропоновано пропозиції щодо змін до законодавства для чіткого трактування норм, що регулюють вказане питання. Детально розглянуто правила визначення строків досудового розслідування кримінальних проступків, зокрема із урахуванням останніх законодавчих змін. Обґрунтовано доцільність передбачення у КПК України можливості продовжити строки дізнання до двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, у випадку неможливості його закінчення внаслідок особливої складності провадження. Пропонується, що таке продовження здійснюватиметься слідчим суддею за клопотанням прокурора. Розглянуто особливості застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування кримінальних проступків, а також затримання як тимчасового запобіжного заходу. Доведено недоцільність передбаченого у КПК України затримання особи, що вчинила кримінальний проступок, строком на 3 години, а відтак пропонується ч. 2 ст. 298-2 КПК України виключити. Встановлено необхідність чіткого зазначення вимог до фактичних підстав, мети, порядку проведення процесуальних дій, зазначених у ст. 300 КПК України, зокрема відібрання пояснень, проведення медичного освідування, отримання висновку спеціаліста, зняття показань технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото– і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото– і кінозйомки, відеозапису, адже відсутність їх належної правової регламентації негативно впливає на результати розслідування кримінальних проступків, та має наслідком різну правозастосовну практику. З’ясовано низку проблемних питань, що виникають під час закінчення дізнання, які потребують вирішення шляхом внесення змін до КПК України. Аргументовано, що прокурор приймає рішення про направлення кримінального провадження до суду фактично не чекаючи ознайомлення інших сторін із матеріалами дізнання. Розроблено пропозиції щодо комплексного удосконалення строків та суб’єктів, яким мають бути надані копії матеріалів дізнання, порядку надання речових доказів для ознайомлення, співвідношення норм ст. 290 КПК України та ч. 5 ст. 301 КПК України, а також сформовано обставини, за яких вважатиметься, що копії матеріалів дізнання неможливо вручити. Визначено особливості судового розгляду кримінальних проступків, в тому числі в контексті судової практики. Обґрунтовано необхідність призначення підготовчого судового засідання після отримання судом обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку. Доведено, що після отримання обвинувального акта із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні, суд, шляхом ознайомлення із доданими до обвинувального акта матеріалами, має переконатись у наявності для цього достатніх умов, ключовою з яких є добровільність позиції обвинуваченого. За результатами опрацьованої міжнародної практики розслідування та судового розгляду кримінальних проступків, запропоновано шляхи вдосконалення законодавства України. Зокрема, обґрунтовано можливість відкриття матеріалів дізнання, у спосіб передбачений КПК Естонії, шляхом надання копій матеріалів кримінального провадження на електронному носії інформації, з збереженням можливості отримання таких на паперовому носії, за відповідним клопотанням сторони. Висловлено позицію, щодо необхідності законодавчого закріплення у КПК України можливості підозрюваного, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, до постановлення вироку у кримінальному провадженні, подати клопотання про відмову від розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні. У дисертації також сформульовано інші висновки, пропозиції та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни та стосуються предмета дослідження. Зокрема, обґрунтовано, щодо необхідності доповнення КПК України положеннями про неможливість надіслання до суду обвинувального акту, в якому зазначається клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, а також розгляд такого обвинувального акту судом, у випадку наявності підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. The dissertation is one of the first comprehensive monographic studies of the peculiarities of application of criminal procedural legislation on criminal misdemeanors, taking into account the current state of legislation and law enforcement practice. Based on the results of the analysis of scientific research, own practical experience, case law, and a survey, the author formulates her own conclusions and proposals for improving the criminal procedure legislation of Ukraine, in particular, in terms of the terms of inquiry, procedural sources of evidence, delivery of inquiry materials, simplified procedure for consideration of an indictment, and others. The author makes a historical analysis of the emergence and development of the institution of criminal misdemeanors in Ukraine, including as part of other states and in different periods: 1) Kyivan Rus and feudal fragmentation (XI century – mid–XIV century); 2) the Ukrainian lands being part of the Grand Duchy of Lithuania, the Kingdom of Poland and the Polish–Lithuanian Commonwealth (XIV century – mid–XVII century) 3) the Liberation War of 1648–1657 and the times of the Hetmanate (the second half of the seventeenth century – the eighteenth century); 4) Ukraine's being part of the Russian and Austrian (Austro–Hungarian) empires; 5) the revival of the Ukrainian national state and law; 6) the Soviet period – the Ukrainian SSR (Ukrainian SSR); 7) the period of Ukraine's independence. In dissertation is characterized the peculiarities of investigation of criminal misdemeanors and indicates the circumstances which influenced the formation of criminal procedure legislation in each of these periods. In addition, we distinguished the stages of formation of the institution of criminal misdemeanors during the period of Ukraine's independence: 1) approval of the Concept of Reforming the Criminal Justice System of Ukraine (2008); 2) introduction of draft laws on amendments to the Criminal Code of Ukraine regarding the introduction of the institution of criminal misdemeanors (2012); 3) adoption of a new version of the CPC of Ukraine and the functioning of a working group to prepare proposals for the introduction of the institution of criminal misdemeanors (2012–2015); 4) introduction of draft laws on the introduction of the institute of criminal misconduct (2015–2017); 5) 22.11.2018 – adoption of Law of Ukraine № 2617–VIII «On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Simplifying Pre–trial Investigation of Certain Categories of Criminal Offenses»; 6) 01.07.2020 – entry into force of Law of Ukraine № 2617–VIII. The author studies the theoretical foundations of pre–trial investigation of criminal misdemeanors, in particular, differentiates the differentiated visions of scholars regarding the legislative consolidation of this institution which were disseminated in the scientific environment before the entry into force of Law of Ukraine No. 2617–VIII «On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Simplification of Pre–trial Investigation of Certain Categories of Criminal Offenses». The author examines the regulation of criminal misconduct, analyzes the statistical data of pre–trial investigation bodies and establishes that the tasks set by the legislator to ensure prompt investigation of criminal misconduct are generally being fulfilled, but require improvement, including at the legislative level. We pointed out the peculiarities of the peculiarities of the transitional period after the entry into force of the said Law of Ukraine No. 2617–VIII, and then analyze the Final and Transitional Provisions of this law. The author defends the position that it is inexpedient to require the court to return the indictment to the prosecutor for its further submission to the court, taking into account the requirements of Chapter 25 of the CPC of Ukraine. Attention is drawn to the legislator's attempt to classify as a criminal offense the provision provided for in Article 286-1 of the Criminal Code of Ukraine regarding driving vehicles under the influence of alcohol, drugs or other intoxicants or under the influence of drugs that reduce attention and reaction time, which, however, was obviously implemented without proper prior preparation. Thus, these changes have given rise to a large number of litigations, restrictions on the rights and legitimate interests of citizens, and have become a challenge for law enforcement agencies. The author analyzes the peculiarities of pre–trial investigation of criminal misconduct, in particular, the procedural aspects of detention, application of preventive measures, conduct of investigative (search) and covert investigative (search) actions, notification of suspicion, and completion of inquiry. Based on the analysis of practical aspects and scientific research regarding the commencement of pre–trial investigation of criminal offenses, including after the large– scale invasion of Ukraine by russia, the author points out that it is inappropriate for the legislator to specify other procedural actions which may be carried out before entering information about a criminal offense into the URPTI, except for inspection of the scene. Particular attention is paid to the fact that the failure to specify the investigator as a subject of exercise of powers in the provisions of the CPC of Ukraine, as well as the performance of official duties of investigators by employees appointed as inspectors, has repeatedly become the basis for investigating judges to dismiss the submitted motions, due to the fact that the question of the admissibility of evidence obtained by a party whose procedural status is not defined in the CPC of Ukraine was subsequently raised. We examined the procedural sources of evidence in criminal proceedings on criminal misdemeanors, as well as the possibility of their use in criminal proceedings on felonies. Based on the analysis of case law, the author identifies typical mistakes made by prosecutors when preparing relevant motions and offers proposals for amendments to legislation to ensure a clear interpretation of the rules governing this issue. The author analyzes in detail the rules for determining the terms of pre–trial investigation of criminal misdemeanors, in particular, taking into account the latest legislative changes. The author substantiates the expediency of providing for the possibility in the CPC of Ukraine to extend the inquiry period up to two months from the date of notification of a person of suspicion of committing a criminal offense, if it is impossible to complete it due to the particular complexity of the proceedings. It is proposed that such an extension should be carried out by the investigating judge at the request of the prosecutor. It is examined the peculiarities of application of measures to ensure criminal proceedings during pre–trial investigation of criminal misdemeanors, as well as detention as a temporary preventive measure, and proved that it is inexpedient to detain a person who has committed a criminal offense for a period of 3 hours as provided for in the CPC of Ukraine. We established the need for a clear indication of the requirements to the factual grounds, purpose, and procedure for conducting procedural actions specified in Article 300 of the CPC of Ukraine, in particular, taking explanations, conducting a medical examination, obtaining a specialist's opinion, taking readings of technical devices and technical means with photo and video recording functions, or photo and video recording means, since the lack of their legal regulation negatively affects the results of criminal misconduct investigation and results in different law enforcement practices. It is identified a number of problematic issues arising at the end of the inquiry which need to be addressed by amending the CPC of Ukraine. It is argued that the prosecutor makes a decision to send criminal proceedings to court without actually waiting for other parties to familiarize themselves with the materials of the inquiry. The author develops proposals for a comprehensive improvement of the terms and subjects to whom copies of the inquiry materials should be provided, the procedure for providing material evidence for familiarization, the correlation between the provisions of Article 290 of the CPC of Ukraine and Part 5 of Article 301 of the CPC of Ukraine, and also formulates the circumstances under which it will be considered that copies of the inquiry materials cannot be delivered. The author identifies the peculiarities of trial of criminal misdemeanors, including in the context of case law. The author substantiates the need to schedule a preparatory court hearing after the court receives an indictment for a criminal misdemeanor. It is proved that upon receipt of an indictment with the prosecutor's motion for its consideration in a simplified proceeding, the court, by reviewing the materials attached to the indictment, must make sure that there are sufficient conditions for this, the key of which is the voluntary position of the accused. Based on the results of the international practice of investigation and trial of criminal offenses, the author suggests ways to improve Ukrainian legislation. In particular, the author substantiates the possibility of opening the investigation materials in the manner provided for by the Estonian CPC by providing copies of criminal proceedings on an electronic medium, while retaining the possibility of obtaining such materials on paper, upon the relevant request of a party. The author expresses the position that it is necessary to legislatively enshrine in the CPC of Ukraine the possibility of a suspect, a victim, a representative of a legal entity in respect of which proceedings are being conducted, to file a motion to dismiss the indictment in a simplified proceeding before the verdict in criminal proceedings is delivered. The dissertation also formulates other conclusions, proposals and recommendations that meet the requirements of scientific novelty and relate to the subject matter of the study. In particular, it is substantiated that the CPC of Ukraine should be supplemented with provisions on the impossibility of sending an indictment to the court which contains a motion for its consideration in a simplified manner without a trial in court, as well as consideration of such an indictment by the court if there are grounds for imposing a custodial sentence on the accused.