Категорія ввічливості та її лексичні репрезентанти (на матеріалі прикметників української мови)

Abstract

Стаття присвячена аналізу феномену ввічливості та її вербальних репрезентантів у сфері лексичної семантики на матеріалі прикметників сучасної української мови. Зазначено, що особливий інтерес дослідників до питання ввічливості пов’язаний з її міждисциплінарним характером та багатоаспектністю. Так, ввічливість є об’єктом вивчення етики, психології, культурології, соціолінгвістики, психолінгвістики, психології, прагматики, комунікативної лінгвістики тощо. Її розглядають як соціальну норму, такт, етичну та прагмалінгвістичну категорію, як оцінку статусу людини, мовні максими, правила тощо. Наголошено, що, попри універсальність цієї категорії, ввічливість має виразні етнокультурні особливості, зокрема в їх вербальній реалізації, і є виявом специфіки відображення мовної картини світу певної нації. Зазначено, що виокремлення відповідної лексико-семантичної групи серед прикметників української мови ґрунтується на соціокультурному розумінні ввічливості як вияву поваги, шаноби, привітності, люб’язності й доброзичливості до інших, тактовному й коректному поводженні, спілкуванні. З’ясовано, що прикметники, які характеризують людину за її поведінкою, що відповідає або ні етичним нормам, правилам ввічливості, формують лексико-семантичну групу (ЛСГ) на основі інтегрального компонента «ввічливий»/«грубий, неввічливий». Цей семантичний компонент, як і вся ЛСГ, пов’язані гіперо-гіпонімічними зв’язками із семантичним компонентом ад’єктивів «який поводиться у певний спосіб стосовно кого-, чого-небудь» та лексико-семантичним полем морально-етичної характеристики особи. Наявність семи «ставлення» визначає можливість кваліфікації цих лексичних одиниць як релятивних прикметників. Виявлено, що прикметники, які характеризують людину як ввічливу або грубу, формують дві опозиційні групи з домінантами ввічливий, неввічливий, які належать до ядра ЛСГ. Семантична структура інших конституентів навколоядерної зони складніша, інтегральне значення вони уточнюють додатковими семами: «спосіб, джерело набуття навичок пристойного поводження», «спосіб вияву ввічливості/неввічливості», «ступінь вияву ввічливості/неввічливості» тощо. Проаналізовано периферійну зону мікропарадигми, до якої, зокрема, належать лексичні одиниці, які реалізують інтегральне значення групи на основі вторинної номінації (параметричні прикметники, прикметники зі значенням інтелектуальних характеристик особи, її соціального статусу, ад’єктиви зі значенням загальної оцінки тощо). The article is devoted to the analysis of the phenomenon of politeness and its verbal representatives in the feld of lexical semantics based on the adjectives of the modern Ukrainian language. It is noted that the special interest of researchers in the issue of politeness is related to its interdisciplinary nature and multifacetedness. Thus, politeness is a research object of ethics, psychology, cultural study, sociolinguistics, psycholinguistics, psychology, pragmatics, communicative linguistics, etc. Politeness is considered as a social norm, as a tact, as an ethical and pragmalinguistic category, as an assessment of a person’s status, as language maxims, rules, etc. It is emphasized that, despite the universality of this category, politeness has distinct ethno-cultural features, in particular in their verbal implementation, and is a manifestation of the linguistic specifcity of a certain nation’s picture of the world reflection. It is noted that the selection of the appropriate lexical-semantic group among the adjectives of the Ukrainian language is based on the sociocultural understanding of politeness as a manifestation of respect, honor, cordiality, kindness and benevolence to others, tactful and correct behavior, communication. It has been found that adjectives that characterize a person by their behavior, which corresponds or not to ethical norms, rules of politeness, form a lexical-semantic group based on the integral component “polite”/”rude, impolite”. This semantic component, as well as the entire LSG with the semantic component of adjectives “which behaves in a certain way in relation to someone, something”, and the lexicalsemantic feld of the moral and ethical characteristics of a person are related as hyponym and hyperonym. The presence of sema “attitudes” determines the possibility of qualifying these lexical units as relative adjectives. It was found that the adjectives characterizing a person as polite or rude form two oppositional synonymous series with the dominant polite, impolite, which belong to the core of LSG. The semantic structure of other constituents of the zone close to the core is more complex, they specify the integral meaning with additional terms: “way, source of acquiring the skills of decent behavior”, “way of showing politeness/impoliteness”, “degree of showing politeness/impoliteness”, etc. The peripheral zone of the microparadigm was analyzed, which, in particular, includes lexical units that realize the integral meaning of the group on the basis of secondary nomination (parametric adjectives, adjectives with the meaning of intellectual characteristics of a person, his social status, adjectives with the meaning of general assessment, etc.).