Theoretical and Empirical Study on Hardiness of Participants in Military Operations (Scopus)

Abstract

Метою статті є теоретико-емпіричне дослідження особливостей життєстійкості осіб, що були учасниками воєнних дій, та її зв’язку з копінг-стратегіями. Задля досягнення мети використано психодіагностичні методики: тест життєстійкості С. Мадді та тест Д. Лазаруса. Застосовано методи статистичної обробки даних (порівняльний та кореляційний аналізи). Вибірку емпіричного дослідження склали 35 чоловіків у віці 22–55 років, які перебували в Україні й у різний спосіб були залучені до воєнних дій (сили спеціальних операцій, тероборона, волонтери тощо). Результати. Показники складових життєстійкості вибірки розподілилися таким чином: “залучення” характеризується високим рівнем у 63.50% респондентів, середнім рівнем – у 28.30%, низьким рівнем – у 8.20%, “контроль” – високий рівень – 69.20%, середній рівень – 15.30%, низький рівень – 15.50%; “прийняття ризику” – високий рівень прояву характерний лише для 14.10%, середній рівень – для 35.30%, низький рівень – для 50.60%. Домінуючими копінгами у досліджуваних виявлено “прийняття відповідальності” (М = 15.10), “самоконтроль” (М = 14.50) та “конфронтаційний копінг” (М = 10.30). Найнижчий рівень копінгу отримала “позитивна переоцінка” (М = 5.60). За результатами проведеного кореляційного аналізу з’ясовано наявність таких кореляційних зв’язків: кореляційний зв’язок між “залученням” і “плануванням вирішення проблеми” (R = .432; р ≤ .01) та “прийняттям відповідальності” (R = .451; р ≤ .01), “прийняттям ризику” і “конфронтаційним копінгом” (R = .611; р ≤ .01) та копінгом “втеча-уникнення” (R = .550; р ≤ .01). У результаті теоретико-емпіричного дослідження подано характеристику життєстійкості особистості в контексті стресостійкості та життєздатності. Установлено, що запорука формування життєстійкості – це розвиток життєздатності особистості, яка допомагає подолати кризові ситуації. Запропоновано розглядати життєстійкість як комплекс навичок, що допомагають людині не лише пережити важкі часи, а навіть зміцнити себе чи здобути нові вміння і навички. Дискусія та висновки. За результатами проведеного емпіричного дослідження виявлено домінування в респондентів таких складників життєстійкості, як контроль та залученість, а також набагато менший рівень прояву прийняття ризику. Серед домінуючих копінг-стратегій виокремлено “прийняття відповідальності”, “самоконтроль” та “конфронтаційний копінг”. Найнижчий рівень прояву спостерігається в копінг-стратегії “позитивна переоцінка”. Визначено кореляційні зв’язки копінг-стратегій та складників життєстійкості, а саме: компонент “залучення” пов’язаний із копінг-стратегіями “прийняття відповідальності” та “планування вирішення проблем”, а “прийняття ризику” – з конфронтаційним копінгом і копінгом “утеча – уникнення”. Отримані результати дають змогу розширити напрями і методи психологічної підтримки та допомоги особам з формування життєстійкості задля ефективної адаптації у кризових ситуаціях. The aim of the article is to conduct a theoretical and empirical analysis of the distinctive characteristics of hardiness exhibited by individuals who have participated in military operations, elucidating its correlation with coping strategies. Methods. Psychodiagnostic techniques were used to achieve the aim: the Hardiness Scale by S. Maddi; the Stress and Coping Inventory (SCI) by R. Lazarus and S. Folkman. Statistical methods of data analysis (comparative and correlational analyses) were applied. The empirical study sample consisted of 35 men aged 22–55 who were in Ukraine and were involved in various ways in armed conflict (special operations forces, territorial defence, volunteers, etc.). Results. The indicators of the components of hardiness in the sample were distributed as follows: “engagement” characterized by a high level in 63.50% of respondents, a medium level in 28.30%, and a low level in 8.20%; “control” – a high level in 69.20%, a medium level in 15.30%, a low level in 15.50%; “risk acceptance” – a high level displayed only by 14.10%, a medium level by 35.30%, a low level by 50.60%. Dominant coping strategies among the subjects were found to be “acceptance of responsibility” (M = 15.10), “self-control” (M = 14.50), and “confrontational coping” (M = 10.30). The lowest level of coping was observed in “positive reappraisal” (M = 5.60). According to the results of the conducted correlational analysis, the following correlations were established: a correlation between “engagement” and “problem-solving planning” (R = .432; p ≤ .01) and “acceptance of responsibility” (R = .451; p ≤ .01), “risk acceptance” and “confrontational coping” (R = .611; p ≤ .01) and “escape-avoidance” coping (R = .550; p ≤ .01). As a result of the theoretical and empirical study, the characterization of personality hardiness in the context of stress resistance and vitality is presented. It was established that the key to the formation of hardiness is the development of personality vitality, which helps to overcome crisis situations. Hardiness is considered as a set of competencies enabling individuals not only to endure adversities but also to become stronger or acquire new skills. Discussion and conclusions. Empirical findings highlight the prevalence of hardiness components such as control and engagement among participants, contrasted with a notably lower inclination towards risk acceptance. Predominant coping strategies include “acceptance of responsibility”, “self-control”, and “confrontational coping”, while “positive reappraisal” coping exhibits the lowest manifestation. Correlations between coping strategies and hardiness components are delineated, namely: “engagement” correlating with “acceptance of responsibility” and “problem-solving planning”, and “risk acceptance” correlating with confrontational coping and “escape-avoidance” coping. These findings expand the directions of psychological support and aid available to individuals for cultivating hardiness and facilitating effective adaptation during crises situations.