Окремі аспекти надання засудженим медичної допомоги: межі дозволеного

Abstract

Питання удосконалення роботи системи органів та установ виконання покарань завжди є актуальним, особливо що стосується частини дотримання прав засуджених осіб. Медична допомога гарантується кожному засудженому, відтак її забезпечення на належному рівні є обов’язком держави. Тому це питання постійно обговорюється і досліджується як в науці, так і серед законодавців. Право на медичну допомогу та особливості її надання зокрема засудженим особам, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі гарантуються цілим рядом як міжнародних документів, так і вітчизняних нормативно-правових актах. Проте, незважаючи на грунтовну правову регламентацію, на практиці виникає ряд зауважень щодо ефективності надання медичної допомоги, зокрема це те, шо як правило, все ж медицина в пенітенціарних установах більш схильна відповідати меті покарання, тобто коли засуджений хворіє, то ніхто особливо його не жаліє. Також навряд чи умови в установах виконання відповідають отриманню належною медичної допомоги, часто простежуються ситуації із недостатністю медичного персоналу, ліків чи відповідного обладнання. Окрім того, часто засуджені не довіряють персоналу та методам лікування тощо. Особливо гостро постає питання щодо застосування до засуджених окремих видів медичної допомоги проти їх волі, а саме примусове лікування та годування, адже при цьому необхідно враховувати вимоги законодавства про заборону катування, а також жорстокого чи такого, що принижує гідність поводження, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої примусове годування не забороняється, проте для того мають бути вагомі медичні підстави, дотримана належна законна процедура прийняття рішення та гуманний спосіб його виконання. Зроблено висновок про недопустимість порушення прав засуджених в ході застосування окремих видів примусової медичної допомоги, шляхом забезпечення їх активної участі у процедурі прийняття такого рішення разом із захисником, необхідність забезпечення саме зовнішнього контролю за правомірністю застосування примусового годування, а також обов’язкового з’ясування та врахування підстав оголошення засудженим голодування. The issue of improving the system of bodies and institutions for the execution of punishments is always relevant, especially as it relates to the part of observing the rights of convicted persons. Medical care is guaranteed to every convict, so its provision at the appropriate level is the duty of the state. Therefore, this issue is constantly discussed and investigated both in science and among legislators. The right to medical care and the specifics of its provision, in particular, to convicted persons serving sentences in prisons, are guaranteed by a number of international documents and domestic legal acts. However, despite thorough legal regulations, in practice there are a number of observations regarding the effectiveness of providing medical care, in particular, the fact that, as a rule, medicine in penitentiary institutions is more inclined to meet the purpose of punishment, i.e. when a convict is sick, no one particularly feels sorry for him .It is also unlikely that the conditions in the institutions of execution correspond to the receipt of proper medical care, situations with insufficient medical personnel, medicines or appropriate equipment are often observed. In addition, convicts often do not trust staff and treatment methods, etc. The question of the use of certain types of medical care against the convicts against their will, namely forced treatment and feeding, is particularly acute, because in this case it is necessary to take into account the requirements of the legislation on the prohibition of torture, as well as cruel or degrading treatment, as well as the practice of the European Court of human rights, according to which force-feeding is not prohibited, but there must be valid medical reasons for it, the proper legal procedure for decision-making and a humane way of its execution must be observed. It was concluded that it is inadmissible to violate the rights of convicts during the application of certain types of forced medical care, by ensuring their active participation in the procedure of making such a decision together with the defense attorney, the need to ensure external control over the legality of the use of forced feeding, as well as mandatory clarification and taking into account the reasons for declaring the convicts on hunger strike.