Заслуга як підстава для застосування заохочення у праві: загальна характеристика

Abstract

Статтю присвячено заслузі як підставі для застосування заохочень у праві. Встановлено, зокрема, що заслуга – це добросовісний правомірний вчинок, пов’язаний із «перевиконанням» суб’єктом своїх обов’язків або із досягненням ним загальновизнаного корисного результату, який виступає підставою для застосування заохочення. В залежності від виду заохочення заслуги поділяють на ті, що мають наслідком моральне схвалення; заслуги, що спричиняють матеріальне схвалення, а також заслуги, що тягнуть за собою морально-матеріальне схвалення. Склад заслуги – це сукупність встановлених юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають суспільно корисний, правомірний вчинок як заслугу. Складу заслуги притаманні суб’єктивні та об’єктивні ознаки, а саме: суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона та об’єктивна сторона. This article is devoted to merit as the basis for application of encouragement in law. Depending on the type of promotion merits are divided into: those that are the result of moral approval; merit, causing material approval, and merits that entail moral and material approval. Composition of merit – is a set of established legal characteristics (objective and subjective) that defne the socially useful, legitimate act as a merit. Composition merit inherent in subjective and objective signs, namely: subject, object, subjective side and objective side.