Обман (шахрайство) як підстава визнання правочину недійсним

Abstract

Розглянуто обман як підставу визначення правочину недійсним. Зазначено, що необхідно чітко розмежовувати помилку та обман (шахрайство) як підстави для визнання правочинів недійсним. Запропоновано, що обман може полягати, як в активних діях сторони правочину так і в у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, що утримується від дій, які він повинен був зробити. Deception is considered as the basis for determining the transaction invalid. It is indicated that it is necessary to clearly distinguish between error and deception (fraud) as grounds for invalidating transactions. It is proposed that deception can consist both in the active actions of the party to the transaction and in the passive actions of the unscrupulous party to the transaction, refraining from actions that he should have done.