Services provided by public authorities: features of legal regulation in Ukraine and the European Union (Web of Science)

Abstract

The aim of the article is to determine: 1) the essence and content of services provided by public authorities in the European Union and Ukraine; 2) features of legal regulation of public service activities in these countries. To achieve this aim, general scientific and special methods of cognition were used, namely: dialectical, logical-semantic, comparative-legal, methods of analysis and synthesis. The article states that shortcomings in the field of public service have been inherited since Soviet times. The relevance of the European Union experience, where the defining feature of the development of legislation is its focus on ensuring the rights and legitimate interests of individuals in relations with public authority and its bodies, is emphasized. It is noted, that, unlike Ukraine, the European administrative-legal doctrine does not single out a separate legal institution of administrative services, and the category “service” regarding public sector is used in a broader and more flexible sense. It has been established that in the EU the issue of population services is regulated by both primary and secondary legislation. It was found that the legal regulation of public service activities in the EU is characterized by following features: the absence of a codified legal act that would regulate public services of non-economic interest; the impact of judicial practice on legal regulation of relations between public administration bodies and citizens; considerable attention is paid to improving the quality of public services and citizen participation in government decision-making. According to the results of the study, the priorities for the development of the administrative services system in Ukraine include the adoption of the Law (or Code) on administrative procedure and legislation on fees for administrative services (administrative fee). Метою статті є визначення: 1) сутності та змісту послуг, що надаються органами публічної влади в країнах Європейського Союзу та Україні; 2) особливостей правового регулювання публічно-сервісної діяльності в цих країнах. Для досягнення поставленої мети використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, а саме: діалектичний, логікосемантичний, порівняльно-правовий, методи аналізу та синтезу. У статті вказано, що недоліки в сфері публічносервісної діяльності залишилися у спадок із часів радянської доби. Наголошено на актуальності досвіду країн Європейського Союзу, в яких визначальною ознакою розвитку законодавства є його спрямованість на забезпечення прав та законних інтересів приватних осіб у відносинах із публічною владою та її органами. Звертається увага, що на відміну від України в європейській адміністративно-правовій доктрині окремого правового інституту адміністративних послуг не виділяється, а категорія «послуга» відносно публічного сектору вживається у найширшому і дуже гнучкому значенні. Встановлено, що в ЄС питання надання послуг населенню регулюється як первинним, так і вторинним законодавством. З’ясовано, що правове регулювання публічно-сервісної діяльності в ЄС характеризуються такими особливостями: відсутність кодифікованого нормативно-правового акту, яким би здійснювалося регулювання публічних послуг неекономічного інтересу; вплив судової практики на правове регулювання відносин між органами публічної адміністрації та громадянами; значну увагу приділено підвищенню рівня якості публічних послуг та участі громадян у прийняті рішень органами влади. За результатами дослідження відзначається, що до пріоритетних напрямів розвитку системи надання адміністративних послуг в Україні слід віднести ухвалення Закону (або Кодексу) про адміністративну процедуру та законодавства про плату за адміністративні послуги (адміністративний збір).