Кримінальна відповідальність за встановлення або поширення злочинного впливу в Україні: дисертація

Abstract

Дисертація є дослідженням, в якому здійснена системна переоцінка кримінально-правової охорони громадської безпеки в частині протидії встановленню або поширенню злочинного впливу в умовах загострення загроз таким охоронюваним правовідносинам. Вирізняє роботу те, що вперше на дисертаційному рівні здійснено кримінально-правовий аналіз окремого складу кримінального правопорушення «Встановлення або поширення злочинного впливу» за законодавством України, а також науковий аналіз питань караності та застосування норми КК України про такі посягання та правової визначеності в процесі кримінально-правової оцінки таких діянь. На підставі отриманих результатів визначено зміст та обсяг поняття «злочинний вплив». Досліджено норму ст. 255-1 КК України в системі кримінально-правових норм, спрямованих на охорону громадської безпеки в частині протидії встановленню або поширенню злочинного впливу у суспільстві. Розглянуто стан наукової розробки питань кримінальної відповідальності за встановлення та поширення злочинного впливу, що дало змогу виокремити питання, щодо яких є дискусії (дотримання правил законодавчої техніки в частині введення в законодавство злочинного жаргону, розуміння його змістовного наповнення; розкриття поняття злочинного впливу через інші оціночні поняття, які неконкретизовані і можуть нести загрозу неоднакового розуміння; правова визначеність в процесі кримінально-правової оцінки таких діянь), а також ті, які досі невирішені або описані поверхнево. Проаналізовано проблематику у розкритті змісту злочинного впливу через інші оціночні поняття (авторитет, особисті якості, можливості, злочинна діяльність), які не конкретизовані та можуть неоднаково тлумачитись при застосуванні на практиці. Досліджено існуючі науково-практичні розробки щодо кримінально-правової характеристики встановлення або поширення злочинного впливу та судову практику України. Здійснено аналіз наукових праць щодо феномена злочинного впливу в кримінально-правовій доктрині. Зокрема досліджено питання розмежування його ознак із об’єктивними характеристиками співучасників злочину; відмінності між поняттями злочинного впливу та підвищеного злочинного впливу; невизначеність терміна «злочинна діяльність», що виступає об’єктом злочинного впливу; дослідження об’єктивної сторони складу встановлення або поширення злочинного впливу через призму пропаганди кримінальної протиправної діяльності; складність доведення статусу особи як «злодія у законі» через використання оціночних формулювань у його визначенні; доцільність застосування жаргонізмів «вор в законі» та «сходка»; можливість використання у проєкті нового КК України терміна «злочинний лідер» як аналога «суб’єкта підвищеного злочинного впливу»; багатозначність та абстрактність поняття «вплив», що ускладнює формулювання об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення; а також необхідність універсального визначення злочинного впливу, включаючи пропаганду злочинного способу життя чи ідеології, що легітимізує злочинність як соціально прийнятне явище. В процесі дослідження було здійснено історичний огляд щодо кримінально-правового регулювання злочинного впливу. З’ясовано, що чіткої кримінально-правової регламентації таких дій не було. Норми про кримінально-правову охорону громадської безпеки в частині недопущення встановлення або поширення злочинного впливу мали абстрактний характер та ознаки тоталітаризму, що сприяло застосуванню різного виду репресій. Встановлено, що в усіх розглянутих пам’ятках українського кримінального права злочинний вплив визнавався як суспільно небезпечна поведінка, що підлягає кримінальній відповідальності відповідно до норм, які визначають покарання за злочини, скоєні злочинною організацією. Також відзначається підхід до трактування злочинного впливу як специфічної форми співучасті в злочині, де сам злочинний вплив асоціюється зі спеціальним суб’єктом, здатним його реалізувати. Проаналізовано зарубіжний досвід регламентації кримінальної відповідальності за встановлення та поширення злочинного впливу. З’ясовано, що у різних країнах вибудовано різну систему підходів та кримінально-правових норм, які спрямовані на охорону громадської безпеки в частині недопущення поширення злочинного впливу. Вивчено кримінальне законодавство та стратегії боротьби з організованою злочинністю деяких держав, зокрема США, КНР, Гонконгу, Японії, Італії, Австрії, ФРН, Франції, Нідерландів, Грузії та Вірменії. Деякі з цих держав мають більше ніж сторічний досвід боротьби з організованою злочинністю. Звернено увагу на положення, які є вартими запозичення, а саме, що покарання у деяких державах є набагато суворішими, ніж за окремі предикатні злочини, що допомагає прокурорам застосовувати укладення угод, метою яких є засудження винного за менш серйозні кримінальні правопорушення в обмін на співробітництво і свідчення проти керівників злочинних організацій, активне застосування такого виду покарання, як конфіскація майна для зупинення «розростання» кримінальної власності. Проаналізовано об’єкт складу кримінального правопорушення встановлення або поширення злочинного впливу. З’ясовано, що таке кримінальне правопорушення посягає на безпеку особи, суспільства і держави від злочинного впливу. Констатовано, що родовим об’єктом складу даного кримінального правопорушення є громадська безпека. Основним безпосереднім об’єктом є безпека суспільства від посягань саме зі сторони соціальних джерел підвищеної небезпеки – злочинних організацій. Факультативним додатковим безпосереднім об’єктом цих злочинів фактично можуть бути будь-які охоронювані цінності, яким створюється загроза заподіяння шкоди діяльністю злочинної організації (суб’єктів злочинного впливу) – життя, здоров’я людини, власність, законний порядок обігу наркотичних речовин, службова діяльність, правосуддя тощо, оскільки злочинні організації можуть створюватися практично для вчинення будь-якого злочину. Встановлено, що такі неправомірні дії спрямовані на широке коло суспільних відносин: викликають дестабілізацію економічної та соціально-політичної сфер життя, порушують нормальне функціонування соціальних та економічних інститутів, підривають і гальмують прогресивний процес розвитку суспільства, перешкоджають проведенню соціально-економічної та правової політики, породжують обстановку незахищеності, свавілля, сприяють корупції в органах влади тощо. Досліджено ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, вивчено їх форми та запропоновано рекомендації щодо їх тлумачення та використання у КК України. Констатовано, що об’єктивна сторона складу даного кримінального правопорушення складається з двох видів суспільно небезпечних діянь: встановлення в суспільстві злочинного впливу; та поширення в суспільстві злочинного впливу; за відсутності ознак, зазначених у частині п’ятій статті 255 КК України. А саме, це будь-які дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності. Крім того, у складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України визначена кваліфікуюча ознака – вчинення тих самих дій в ізоляторах тимчасового тримання. Розкрито поняття «злочинний вплив», яке розтлумачене законодавцем у примітці 1 до ст. 255 КК України. Висловлено припущення, що злочинний вплив, згідно з визначенням законодавця, може бути не лише особистими діями певної особи, а включати системне поширення ідей кримінального характеру, як активна пропаганда злочинності. Як форма суспільно небезпечної діяльності, він може формувати твердження про прийнятність злочинної поведінки на певних умовах та створювати ілюзію нормалізації злочинності у свідомості суспільства. Розкрито зміст загальних та спеціальних ознак суб’єкта аналізованого складу злочину. Констатовано, що у даному кримінальному правопорушенні суб’єкт є спеціальний, а саме особа, яка перебуває у статусі суб’єкта «звичайного» злочинного впливу та підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі «вора в законі». Досліджено детальніше поняття «вор в законі» та вивчено питання дотримання правил законодавчої техніки в частині введення в законодавство злочинного жаргону, а також розуміння його змістовного наповнення. Визначено суб’єктивну сторону складу кримінального правопорушення «встановлення або поширення злочинного впливу», що характеризується прямим умислом – винний усвідомлює, що вчиняє злочин проти громадської безпеки (посягає на суспільні відносини, що забезпечують недопущення поширення злочинного впливу). Вина особи полягає у розумінні того, що її дії становлять загрозу не лише для окремої особи чи групи осіб, а й для життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави. Проаналізовано питання кримінально-правової кваліфікації та застосування заходів кримінально-правового характеру за встановлення або поширення злочинного впливу. Досліджено ступінь тяжкості проявів злочинного впливу, здійснено оцінку домірності караності таких діянь. Розглянуто співвідношення покарання за такий злочин та інших релевантних кримінальних правопорушень. Констатовано, що санкція ст.255-1 КК України є комбінованою, з елементами альтернативності та відносної визначеності, оскільки вона надає суду можливість вибору між кількома варіантами покарання, але в межах певних рамок. Досліджено питання можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності, передбачені у Розділі ІХ Загальної частини КК України. Проаналізовано судову практику за статтею 255-1 КК України. З’ясовано, що суди зазвичай призначають покарання, наближене до нижньої межі санкції цієї статті. У кримінальних провадженнях цієї категорії поширено застосування угод про визнання винуватості, що надає можливість використовувати заохочувальні кримінально-правові заходи під час призначення покарання, зокрема положення статті 69 КК України. Часто застосовується додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки є обов’язковим відповідно до санкції статті. Також встановлено, що нечіткість формулювань у визначенні понять «злочинний вплив» та «особа, яка має статус суб’єкта підвищеного злочинного впливу», викладених у примітці до статті 255 КК України та диспозиції статті 255-1 КК України, призводить до широкого та неоднозначного трактування судами складу цього кримінального правопорушення. Це спричиняє ситуацію, за якої в межах одного провадження особам одночасно інкримінуються інші кримінальні правопорушення з більш чіткими ознаками складу злочину. Це нерідко стає підставою для кваліфікації одного й того ж діяння за двома статтями Особливої частини КК України, що загострює проблеми кримінального законодавства. Досліджено питання відповідності статті 255-1 КК України вимогам статті 7 ЄКПЛ в частині забезпечення належного рівня правової визначеності. This dissertation is a study that provides a systematic reassessment of the criminal law protection of public security in the context of counteracting the establishment or spread of criminal influence, especially amid increasing threats to such protected legal relations. What distinguishes this work is that, for the first time at the dissertation level, a criminal law analysis is conducted on the specific offense of «Establishing or Spreading Criminal Influence» under Ukrainian legislation. Additionally, a scientific analysis is performed regarding the punishability of such offenses, the application of the relevant provisions of the Criminal Code of Ukraine, and the legal certainty of their assessment in criminal law practice. Based on the obtained results, the content and scope of the concept of «criminal influence» are defined. The study examines Article 255-1 of the Criminal Code of Ukraine within the system of criminal law norms aimed at protecting public security from the establishment or spread of criminal influence in society. The dissertation reviews the state of scientific development regarding criminal liability for exercising and extending criminal influence, allowing for the identification of debated issues (such as adherence to legislative drafting techniques in introducing criminal jargon into legislation, understanding its substantive content, and defining criminal influence through other evaluative concepts that lack specificity and may lead to inconsistent interpretations). Additionally, unresolved or superficially addressed issues are highlighted. The research analyzes the challenges of defining criminal influence through other evaluative terms (such as authority, personal qualities, capabilities, or criminal activity), which remain ambiguous and may lead to varying interpretations in practical application. Existing scientific and practical developments regarding the criminal law characterization of establishing or spreading criminal influence, as well as Ukrainian judicial practice, are examined. A review of scholarly works on the phenomenon of criminal influence within criminal law doctrine is conducted. In particular, the study addresses issues such as differentiating its characteristics from those of criminal accomplices, distinguishing between «criminal influence» and «heightened criminal influence,» the legal uncertainty surrounding the term «criminal activity» (which is the object of criminal influence), the objective side of establishing or spreading criminal influence in the context of propagating criminal behavior, and the complexity of proving an individual’s status as a «thief-in-law» due to the use of evaluative wording in its definition. The appropriateness of using criminal jargon such as «thief-in-law» and «gathering» is assessed, along with the potential introduction of the term «criminal leader» in the new draft Criminal Code of Ukraine as an equivalent to «a subject of heightened criminal influence.» The dissertation also highlights the ambiguous and abstract nature of the concept of «influence,» which complicates the formulation of the objective side of this criminal offense. Furthermore, the necessity of a universal definition of criminal influence is discussed, including the promotion of a criminal lifestyle or ideology that legitimizes criminality as a socially acceptable phenomenon. The study includes a historical overview of the criminal law regulation of criminal influence. It is established that there has never been a clear criminal law framework for such actions. Norms aimed at protecting public security by preventing the establishment or spread of criminal influence were abstract in nature and bore signs of totalitarianism, facilitating various forms of repression. It is determined that all reviewed monuments of Ukrainian criminal law recognized criminal influence as socially dangerous behavior subject to criminal liability under provisions prescribing punishment for crimes committed by criminal organizations. Furthermore, an approach is identified in which criminal influence is considered a specific form of complicity in crime, where criminal influence itself is associated with a special subject capable of exerting it. The dissertation analyzes foreign approaches to criminal liability for exercising and extending criminal influence. It is found that different countries have developed distinct systems of approaches and criminal law norms aimed at protecting public security by preventing the spread of criminal influence. The study examines the criminal legislation and strategies for combating organized crime in various countries, including the USA, China, Hong Kong, Japan, Italy, Austria, Germany, France, the Netherlands, Georgia, and Armenia. Some of these nations have more than a century of experience in combating organized crime. Particular attention is given to provisions worth adopting, such as the imposition of stricter punishments for criminal influence-related offenses than for some predicate crimes, enabling prosecutors to negotiate plea deals in exchange for cooperation and testimony against criminal organization leaders. The active use of asset forfeiture as a measure to curb the expansion of criminal property is also examined. The object of the criminal offense of establishing or spreading criminal influence is analyzed. It is established that this offense threatens the security of individuals, society, and the state from criminal influence. It is concluded that the general object of criminal influence is public security, while its primary direct object is society’s security against threats posed by criminal organizations as sources of heightened danger. Additionally, the optional direct object of these offenses may include any protected values at risk from the activities of criminal organizations (subjects of criminal influence), such as life, health, property, the lawful circulation of narcotics, public service, justice, etc., as criminal organizations can be established to commit virtually any crime. It is determined that such unlawful actions affect a broad range of social relations, destabilizing economic and socio-political spheres, disrupting the normal functioning of social and economic institutions, hindering progressive societal development, obstructing socio-economic and legal policy implementation, fostering insecurity and lawlessness, and contributing to corruption within government bodies. The characteristics of the objective side of the offense are examined, its forms are studied, and recommendations for its interpretation and application in the Criminal Code of Ukraine are provided. It is established that the objective side consists of two types of socially dangerous acts: establishing criminal influence in society and spreading criminal influence in society, excluding the circumstances outlined in Part 5 of Article 255 of the Criminal Code of Ukraine. This includes any actions by a person who, due to their authority, personal qualities, or capabilities, facilitates, incites, coordinates, or otherwise influences criminal activity, organizes or directly distributes funds, property, or other assets to support such activity. Furthermore, Part 2 of Article 255-1 of the Criminal Code of Ukraine provides for a qualifying circumstance – committing the same acts in detention facilities. The concept of «criminal influence,» as defined by the legislator in Note 1 to Article 255 of the Criminal Code of Ukraine, is explored. It is suggested that criminal influence, according to the legislator’s definition, may not be limited to personal actions but also include the systematic dissemination of criminal ideas and the active promotion of criminality. The general and specific characteristics of the subject of the analyzed offense are revealed. It is established that in this criminal offense, the subject is special–namely, an individual with the status of a subject of «ordinary» criminal influence or heightened criminal influence, including a «thief-in-law.» The study examines the term «thief-in-law» and explores adherence to legislative drafting rules when incorporating criminal jargon into legislation, as well as its substantive meaning. The subjective side of the offense of «establishing or spreading criminal influence» is determined, characterized by direct intent. The perpetrator understands that they are committing a crime against public security, infringing upon social relations that ensure the prevention of criminal influence. The perpetrator’s culpability lies in their awareness that their actions threaten not only individuals or groups but also the vital interests of society and the state. The dissertation analyzes the legal qualification of the offense and the application of criminal law measures. Judicial practice under Article 255-1 of the Criminal Code of Ukraine is examined, revealing inconsistencies in interpretation due to vague definitions. The study also assesses compliance with Article 7 of the European Convention on Human Rights regarding legal certainty.