Мирова угода у виконавчому провадженні: теоретичні та практичні аспекти

Abstract

Стаття окреслює розуміння мирової угоди у виконавчому провадженні у практичному та теоретичному аспектах, розмежовуючи із мировою угодою під час судового провадження, а також обґрунтовує можливості застосування медіації як передумови для укладення мирової угоди, аналізуючи порядок її укладення та наслідки затвердження в судовому порядку. Окреслено те, що завданням судочинства є неупереджений, справедливий та своєчасний розгляд і вирішення справ, спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду та спорів у сфері публічно-правових відносин із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (з особливостями, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, щодо захисту від порушень з боку суб’єктів владних повноважень). У статті акцентується увага на тому, що мирова угода є дієвим засобом урегулювання спорів, навіть на стадії виконавчого провадження, оскільки дозволяє сторонам вирішити конфлікт цивілізовано та взаємовигідно, заощаджуючи час і нерви. Це письмова домовленість між сторонами спору, що базується на взаємних поступках, регулює їхні права та обов'язки, стосується предмета спору та не повинна порушувати прав чи законних інтересів третіх осіб. Розглянуто особливості мирової угоди у виконавчому провадженні, зокрема її значення як способу вирішення конфліктів на стадії виконання судових рішень. Проаналізовано нормативно-правове регулювання цього інституту в Україні та практичні аспекти застосування. Автором розглянуто правову природу мирової угоди як ефективного інструмента врегулювання конфліктів на стадії виконавчого провадження у цивільному та господарському судочинстві, проаналізовано порядок її укладення, наголошено на необхідності удосконалення законодавства в контексті європейських стандартів для підвищення ефективності цього інституту. The article outlines the understanding of an amicable settlement in enforcement proceedings in practical and theoretical aspects, distinguishing it from an amicable settlement during judicial proceedings, and also justifies the possibilities of using mediation as a prerequisite for concluding an amicable settlement, analyzing the procedure for concluding it and the consequences of its approval in court. It is outlined that the task of the judiciary is the impartial, fair and timely consideration and resolution of cases, disputes related to the conduct of economic activities, and consideration of other cases referred to the jurisdiction of the commercial court and disputes in the field of public law relations in order to effectively protect the violated, unrecognized or disputed rights, freedoms or interests of individuals, the rights and interests of legal entities, the interests of the state (with the features established by the Code of Administrative Procedure of Ukraine regarding protection from violations by subjects of government authority). The article emphasizes that a settlement agreement is an effective means of resolving disputes, even at the stage of enforcement proceedings, since it allows the parties to resolve the conflict in a civilized and mutually beneficial manner, saving time and nerves. This is a written agreement between the parties to the dispute, based on mutual concessions, regulates their rights and obligations, concerns the subject of the dispute and must not violate the rights or legitimate interests of third parties. The features of the settlement agreement in enforcement proceedings are considered, in particular its significance as a way of resolving conflicts at the stage of enforcement of court decisions. The regulatory and legal regulation of this institution in Ukraine and practical aspects of application are analyzed. The author has examined the legal nature of a settlement agreement as an effective tool for resolving conflicts at the stage of enforcement proceedings in civil and commercial litigation, analyzed the procedure for its conclusion, and emphasized the need to improve legislation in the context of European standards in order to enhance the effectiveness of this legal instrument.