Тактика дій підрозділів Національної поліції України щодо вилучення незаконного озброєння у цивільного населення

Abstract

У статті досліджуються особливості та тактичні прийоми взаємодії підрозділів Національної поліції України з цивільним населенням у процесі вилучення незаконної вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових пристроїв у повоєнний період. Автори звертають особливу увагу на недієвість традиційних карально-репресивних методів та обґрунтовують доцільність впровадження нових, м’яких комунікативно-психологічних підходів. В умовах воєнного та поствоєнного часу, коли зброя масово потра- пляє у цивільне середовище, ключовим чинником стабілізації безпеки виступає ефективна комунікація пра- воохоронців з громадянами. Окрема увага приділяється аналізу психологічних мотивів зберігання зброї серед цивільного населення. Серед них - прагнення до самозахисту, недовіра до державних інститутів, бажання зберігати контроль над особистою безпекою, комерційна зацікавленість або звички, сформовані в умовах війни. Стаття класифікує умовні групи осіб, які зберігають зброю, та пропонує індивідуалізований підхід до кожної з них на основі психологічної діагностики, емоційного стану та регіонального контексту. На основі практичного досвіду, наукових джерел та емпіричних спостережень автори описують техніки аргументації, які можуть бути використані у взаємодії з населенням. До них належать: емоційне переконання, раціональна аргументація, демонстрація вигоди та наслідків, техніка залучення до співпраці тощо. Також описано важливість формування довіри до поліцейських через демонстрацію професійності, етичності та прозорої діяльності. Висвітлюється роль інформаційної політики та освітніх програм у формуванні правової культури населення і створенні позитивного іміджу правоохоронців. Акцент зроблено на важливості створення безпечного середовища для добровільної здачі зброї, а також залучення громадських організацій як посередників між поліцією та громадою. Стаття має прикладне значення для підрозділів Національної поліції, які працюють у сфері превенції правопорушень, а також для розробників програм з роззброєння населення. Вона надає практичні інструменти для побудови ефективної системи взаємодії між державою і суспільством у сфері безпеки. The article examines the features and tactical methods of interaction between units of the National Police of Ukraine and the civilian population in the process of seizing illegal firearms, ammunition and explosive devices in the post-war period. The authors pay special attention to the ineffectiveness of traditional punitive and repressive methods and justify the feasibility of introducing new, soft communicative and psychological approaches. In the conditions of war and post-war times, when weapons massively enter the civilian environment, the key factor in stabilizing security is effective communication between law enforcement officers and citizens. Special attention is paid to the analysis of psychological motives for keeping weapons among the civilian population. Among them are the desire for self-defense, distrust of state institutions, the desire to maintain control over personal security, commercial interests or habits formed in wartime. The article classifies conditional groups of individuals who keep weapons and offers an individualized approach to each of them based on psychological diagnostics, emotional state, and regional context. Based on practical experience, scientific sources and empirical observations, the authors describe argumentation techniques that can be used in interaction with the population. These include: emotional persuasion, rational argumentation, demonstration of benefits and consequences, techniques for attracting cooperation, etc. The importance of building trust in police officers through demonstration of professionalism, ethics and transparent activities is also described. The role of information policy and educational programs in shaping the legal culture of the population and creating a positive image of law enforcement officers is highlighted. The emphasis is placed on the importance of creating a safe environment for the voluntary surrender of weapons, as well as the involvement of public organizations as mediators between the police and the community. The article has practical significance for units of the National Police working in the field of crime prevention, as well as for developers of programs for disarming the population. It provides practical tools for building an effective system of interaction between the state and society in the field of security.