Мотивація у структурі навчальної діяльності студентів в умовах кризи та цифровізації

Abstract

У статті розглянуто проблему навчальної мотивації студентів у сучасних умовах вищої освіти України. Підкреслено, що конкурентоздатність випускника визначається не лише його інтелектуальними здібностями, а насамперед рівнем і якістю мотивації до навчання. Проаналізовано теоретичні підходи до вивчення внутрішніх та зовнішніх мотивів (теорія самовизначення, концепції самоефективності, досягнень та уникнення невдач, ідея «напрямлених мотиваційних потоків»). Окрему увагу приділено впливу кризових і воєнних обставин на психоемоційний стан та мотиваційну сферу студентів, а також ролі цифрових технологій, гейміфікації та персоналізації навчального процесу у підтримці залученості. Висвітлено взаємозв’язок між індивідуальними мотивами та організаційно-педагогічними чинниками (структура курсу, автономія вибору, зворотний зв’язок, соціальна взаємодія). Обґрунтовано, що немотивація є не ознакою «ліні», а проявом дисгармонії між потребами студента та умовами навчання, і потребує педагогічних інтервенцій. Запропоновано практичні рекомендації щодо підтримки та відновлення мотивації: використання адаптивних підходів, рефлексійних сесій, гейміфікованих завдань, мікровинагород і менторської підтримки. Зроблено висновок, що мотивація є динамічним процесом, що формується у взаємодії особистості, соціального середовища та освітнього контексту, а її розвиток потребує системної педагогічної роботи та чутливого супроводу. The article addresses the issue of students’ learning motivation in the context of modern higher education in Ukraine. It emphasizes that the competitiveness of a graduate depends not only on intellectual abilities but primarily on the level and quality of learning motivation. Theoretical approaches to the study of intrinsic and extrinsic motives are analyzed (self-determination theory, concepts of self-efficacy, achievement and avoidance of failure, the idea of Directed Motivational Currents). Particular attention is paid to the impact of crisis and wartime conditions on students’ psycho-emotional state and motivational sphere, as well as to the role of digital technologies, gamification, and personalization of the learning process in sustaining engagement. The interrelation between individual motives and organizational-pedagogical factors (course structure, autonomy of choice, feedback, and social interaction) is highlighted. It is argued that demotivation is not a sign of “laziness” but rather a manifestation of dissonance between students’ needs and learning conditions, which requires pedagogical interventions. Practical recommendations for supporting and restoring motivation are proposed: the use of adaptive approaches, reflective sessions, gamified tasks, micro-rewards, and mentoring support. The conclusion stresses that motivation is a dynamic process shaped by the interaction of personality, social environment, and educational context, and that its development requires systematic pedagogical work and sensitive support.