Компетенція органів виконавчої влади: теоретичні проблеми у контексті розмежування влади

Abstract

У статті розглядаються базові теоретичні та конституційні питання компетенції Кабі- нету міністрів України та органів виконавчої влади. Актуальність теми статті зумовлена докорiнними змiнами у зовнішній та внутрішній політиці України, яка зорієнтована на інтеграцію у європейське та світове співтовариство, що логічно узгоджується із завданнями правової реформи. Наукова значимість статті полягає в тому, що вона присвячена з’ясуванню проблем розмежування правотворчих повноважень між законодавчою та виконавчою гілками влади під кутом зору європейських стандартів, що передбачає розробку теоретичних і методологічних підходів, які мають бути адекватними до загальної мети – на- укового забезпечення гармонізації законодавства України з «acquis» Європейського Союзу та правовими стандартами Ради Європи. Науково цінним є підхід, який включає у предметну сферу дослідження питання що відносяться до загального і особливого теоретичного рівня. Слідуючи цій парадигмі у статті послідовно розглядаються тематики компетенції Кабінету міністрів України і органів виконавчої влади. Теоретичною основою дослі- дження виступають концепції верховенства права та розмежування влади. У такий спосіб забезпечується наукова послідовність і теоретична цілісність дослідження, що дозволяє вивчати проблематику адміні- стративно-правового регулювання системно та у зв’язку із практичними проблемами у конкретних сферах державного управління. Слід відзначити наукову новизну філософсько-теоретичного підходу у дослідженні питань компетенції органів виконавчої влади у площині принципів верховенства права та розмежування влади, що дозволяє ви- світлити зв’язки з вихідними принципами Конституції України. Практична значимість статті презентується у сформульованих підходах і пропозиціях, що стосуються аналізу законодавчого визначення обсягу правотворчих повноважень органів виконавчої влади. Висвітлені те- оретичні та законодавчі проблеми і пропозиції щодо їх юридичного розв’язання також мають розглядатись під кутом зору ефективності моделі державного управління, що дозволяє бачити і теоретично узгоджувати правові вимоги щодо гармонізації законодавства України з «acquis» Європейського Союзу та правовими стандартами Ради Європи з проблематикою державного менеджменту та економічною реформою. З цих позицій стаття виявляється важливим і науково цінним кроком, оскільки вносить свою частку ідей і підходів щодо вирішення наукових і практичних проблем що стосуються реалізації конституційної та ад- міністративної реформ в Україні та її інтеграції у європейський простір. Можна виокремити такі значущі висновки: а) визначення меж правотворчих повноважень виконавчої влади у площині принципів верховенства права і розмежування влад має ґрунтуватись на загальному принципі вилучення із компетенції виконавчої влади видання нормативно-правових актів, що втручаються у сферу відносин між приватними суб’єктами та між приватними суб’єктами й органами публічної влади, ці відносини є безпосереднім предметом зако- нодавчого регулювання; б) прогалини, фрагментарність, надмірна абстрактність норм та інші недоліки як відомі проблеми чинного законодавства України стосуються сфери якості законодавчої діяльності ВРУ і не мають вирішуватись засобом «управлінської правотворчості» КМУ та інших органів виконавчої влади; в) до правотворчих повноважень органів виконавчої влади належать виключно ті, які є субсидіарними, тобто не- віддільними від функціональних можливостей управління в конкретних сферах і галузях та щодо внутрішньої організаційної будови самих органів державного управління; г) органи виконавчої влади можуть наділятись, у разі нагальної потреби, у конкретних обставинах, більш широкими правотворчими повноваженнями, але в кожному випадку це вимагає окремого рішення ВРУ щодо делегування відповідних повноважень стосовно прийняття конкретного нормативно-правового акта. The article examines the basic theoretical and constitutional issues of the competence of the Cabinet of Ministers of Ukraine and executive authorities. The relevance of the topic of the article is conditioned by the fundamental changes in Ukraine’s foreign and domestic policy, which is oriented toward integration into the European and global community, and this is logically consistent with the objectives of legal reform. The scientific significance of the article lies in the fact that it is devoted to clarifying the problems of delineating law-making powers between the legislative and executive branches of government from the perspective of European standards, which presupposes the development of theoretical and methodological approaches that must be adequate to the general aim—ensuring the scientific basis for harmonising the legislation of Ukraine with the acquis of the European Union and the legal standards of the Council of Europe. Scientifically valuable is the approach that includes within the subject matter of the research issues relating to the general and specific theoretical levels. Following this paradigm, the article consistently examines the matters of the competence of the Cabinet of Ministers of Ukraine and executive authorities. The theoretical basis of the research is formed by the concepts of the rule of law and separation of powers. In this way, scientific consistency and theoretical integrity of the research are ensured, allowing the issues of administrative-legal regulation to be studied systemically and in connection with practical problems in specific spheres of public administration. It should be noted that the scientific novelty of the philosophical-theoretical approach in investigating the competence of executive authorities within the framework of the principles of the rule of law and separation of powers makes it possible to reveal connections with the fundamental principles of the Constitution of Ukraine. The practical significance of the article is presented in the approaches and proposals formulated with regard to analysing the legislative definition of the scope of law-making powers of executive authorities. The theoretical and legislative problems highlighted, as well as the proposals for their legal resolution, must also be considered from the standpoint of the effectiveness of the model of public administration, which enables one to see and theoretically coordinate the legal requirements for harmonising the legislation of Ukraine with the *acquis* of the European Union and the legal standards of the Council of Europe with the issues of public management and economic reform. From these positions, the article appears to be an important and scientifically valuable step, since it contributes its share of ideas and approaches to solving scientific and practical problems concerning the implementation of constitutional and administrative reforms in Ukraine and its integration into the European space. The following significant conclusions may be distinguished: a) determining the limits of the law-making powers of the executive branch within the framework of the principles of the rule of law and separation of powers must be based on the general principle of excluding from the competence of the executive branch the issuance of normative-legal acts that interfere in the sphere of relations between private subjects and between private subjects and public authorities; these relations are the direct subject of legislative regulation; b) gaps, fragmentation, excessive abstractness of norms, and other deficiencies—wellknown problems of the current legislation of Ukraine—relate to the sphere of the quality of the legislative activity of the Verkhovna Rada of Ukraine and must not be resolved by means of “managerial law-making” by the Cabinet of Ministers of Ukraine and other executive authorities; c) the law-making powers of executive authorities include exclusively those that are subsidiary, that is, inseparable from the functional capacities of management in specific spheres and sectors and from the internal organisational structure of the executive authorities themselves; d) executive authorities may be vested, in cases of urgent necessity and under specific circumstances, with broader law-making powers, but in every such case this requires a separate decision of the Verkhovna Rada of Ukraine on delegating the relevant powers regarding the adoption of a specific normative-legal act.