Майндфулнес як ресурс психологічної стійкості в умовах війни

Abstract

У статті розглянуто майндфулнес як один із ключових психологічних ресурсів підтримання та зміцнення психологічної стійкості особистості в умовах війни. Воєнна реальність в Україні супроводжується тривалим впливом стресових і травматичних чинників, що зумовлює різке зростання навантаження на психіку, підвищення рівня тривоги, емоційного виснаження, порушення відчуття контролю та безпеки. З огляду на це актуальним є пошук науково обґрунтованих інструментів саморегуляції, здатних підсилювати здатність людини адаптуватися до кризових ситуацій. У статті здійснено теоретичний аналіз феномену психологічної стійкості та механізмів її формування, а також комплексний огляд можливостей застосування майндфулнес-практик у контексті стресу пов’язаного з війною. Психологічна стійкість розглядається як багатовимірний конструкт, що включає когнітивні, емоційні, поведінкові, соціальні та нейрофізіологічні компоненти, які разом забезпечують здатність особистості ефективно протистояти стресорам і відновлювати адаптивне функціонування. У роботі узагальнено сучасні теоретичні моделі резильєнтності, серед яких концепції А. Мастен, Дж. Бонанно, Л. Сіберстейна та ін. Показано, що ключовими механізмами стійкості є когнітивна гнучкість, здатність регулювати емоції, ефективні копінг-стратегії, толерантність до невизначеності та наявність соціальної підтримки. Особливу увагу приділено аналізу майндфулнес як доказового психологічного інструменту підвищення стійкості. На основі робіт Дж. Кабат-Зінн, С. Голдберг та ін., Дж. Бріе та С. Скотт та інших авторів висвітлено його вплив на когнітивні й емоційні процеси, зокрема: зниження румінацій та катастрофізації, покращення здатності концентрувати увагу, розвиток прийняттєвого ставлення до переживань, зменшення емоційної реактивності та посилення навичок самоспостереження. Окремо описано тілесноорієнтовані техніки майндфулнес, які сприяють нормалізації роботи автономної нервової системи та послабленню фізіологічних проявів стресу. Проаналізовано нейропсихологічні механізми дії майндфулнес, зокрема його вплив на активність префронтальної кори, мигдалеподібного тіла, інсулярної кори та мережі пасивного режиму роботи мозку. Показано, що практика сприяє зменшенню гіперактивації системи страху, посиленню виконавчого контролю, інтеграції травматичного досвіду та розвитку нейропластичності, що є критично важливим у ситуаціях тривалого стресу. Особливий акцент зроблено на емпіричних даних щодо застосування майндфулнес у воєнних умовах. Описано результати українських досліджень, які засвідчують зниження рівня стресу у цивільних після коротких майндфулнес-програм, а також міжнародні дані про покращення робочої пам’яті та зменшення емоційного виснаження у військовослужбовців. Наголошено, що майндфулнес сприяє відновленню внутрішнього відчуття контролю, зниженню тривожності, покращенню регуляції емоцій та формуванню конструктивних стратегій подолання. У висновках зазначено, що майндфулнес є потужним і науково обґрунтованим ресурсом психологічної стійкості, здатним ефективно доповнювати програми психологічної підтримки населення в умовах війни. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою адаптованих програм майндфулнес для різних цільових груп, оцінкою їх довготривалих ефектів та інтеграцією у національні стратегії ментального здоров’я. The article examines mindfulness as a key psychological resource for maintaining and strengthening individual psychological resilience under wartime conditions. The ongoing war in Ukraine has subjected the population to prolonged exposure to stress and traumatic factors, resulting in heightened anxiety, emotional exhaustion, disrupted sense of control, and a persistent lack of safety. Consequently, the search for evidencebased self-regulation tools that can support adaptive functioning amid crisis becomes critically important. The article provides a theoretical analysis of psychological resilience and its underlying mechanisms, as well as a comprehensive review of the potential application of mindfulness practices in the context of war-related stress. Psychological resilience is conceptualized as a multidimensional construct encompassing cognitive, emotional, behavioral, social, and neurophysiological components that jointly enable effective coping with stressors and the restoration of adaptive functioning. The article synthesizes contemporary theoretical frameworks of resilience, including the works of A. Masten, G. Bonanno, Siberstain L. at all. It is demonstrated that the core mechanisms of resilience include cognitive flexibility, emotion regulation, effective coping strategies, tolerance of uncertainty, and access to social support. Particular attention is devoted to analyzing mindfulness as an evidence-based psychological tool for enhancing resilience. Drawing on the works of J. Kabat-Zinn, S. Goldberg, J. Briere, C. Scott, and other contemporary scholars, the article highlights the influence of mindfulness on cognitive and emotional processes–specifically, the reduction of rumination and catastrophizing, improved attentional control, strengthened acceptance-based responding, decreased emotional reactivity, and enhanced metacognitive awareness. The article additionally describes bodyoriented mindfulness practices that normalize autonomic nervous system functioning and reduce physiological arousal associated with stress. The neuropsychological mechanisms of mindfulness are analyzed, including its effects on prefrontal cortical activation, amygdala reactivity, insular cortex involvement, and the default mode network. Mindfulness practice is shown to decrease hyperactivation of fear-related systems, strengthen executive control, facilitate integration of traumatic experiences, and promote neuroplasticity–processes that are particularly crucial during prolonged exposure to stress. Special emphasis is placed on empirical findings regarding the use of mindfulness in wartime contexts. Ukrainian studies demonstrate reductions in subjective stress levels among civilians following short-term mindfulness training, while international research confirms improvements in working memory capacity and decreases in affective exhaustion among military personnel engaged in mindfulness-based training. These findings indicate that mindfulness contributes to restoring a sense of internal control, reducing anxiety, improving emotion regulation, and fostering constructive coping strategies in populations exposed to war-related hardship. The article concludes that mindfulness represents a scientifically grounded and effective resource for strengthening psychological resilience, capable of complementing broader psychological support programs during wartime. Future research directions include the development of Ukrainian-context-adapted mindfulness protocols for various target groups, assessment of long-term outcomes, and integration of mindfulness-based approaches into national mental health strategies.