Психоаналітичне лікування психологічної залежності від психоактивних речовин

Abstract

У статті представлено теоретичне дослідження психоаналізу як методу лікування психологічної залежності від психоактивних речовин. Встановлено, що одним з основних чинників, який сприяє формуванню залежності, є психологічна вразливість, оскільки причини вживання алкоголю чи наркотиків часто криються в несвідомих конфліктах і незадоволе- них емоційних потребах. Психоаналітична психотерапія є ефективним методом для їх виявлення та опрацювання, дозволяючи пацієнтам поступово усвідомлювати власні психологічні захисти, які сформувалися як реакція на стрес та емоційний біль. Мета статті полягає в теоретичному аналізі психоаналітичного лікування як методу подолання психологічної залежності від психоактивних речовин. Визначено, що психологічна залежність є емоційною та психічною прив’язаністю до психоактивної речовини, яка виконує функцію подолання життєвих проблем або досягнення стану задоволення. Встановлено, що психоаналіз забезпечує основу для глибокого розуміння та лікування залежності, зосереджуючись на несвідомих процесах, дитячих травмах і терапевтичних відносинах. Такий підхід підкреслює роль несвідомих конфліктів і бажань у виникненні адиктивної поведінки. До механізмів, що беруть участь у виникненні залежності, відносять: пригнічення, заперечення та проєкцію. Основне завдання психоаналітичного терапевта полягає в допомозі пацієнту перейти від стадії «симбіозу», коли залежність слугує емоційною опорою, до стадії індивідуалізації. Цей процес включає розвиток особистої відповідальності та здатності самостійно долати життєві труднощі без звернення до деструктивних механізмів. До ключових технік психоаналізу належать вільні асоціації, аналіз сновидінь, тлумачення опору та перенесення, які дозволяють терапевту виявляти та опрацьовувати несвідомі конфлікти. Психоаналітична терапія, відповідно до програм лікування, включає два основні підходи: експресивну психоаналітичну психотерапію, спрямовану на перебудову особистості, та підтримувальну психоаналітичну психотерапію, яка фокусується на адаптації до соціального середовища. The article presents a theoretical analysis of psychoanalysis as a method of treating psychological dependence on psychoactive substances. It is established that one of the main factors contributing to the formation of addiction is psychological vulnerability. The reasons for alcohol or drug use often lie in unconscious conflicts and unmet emotional needs. Psychoanalytic psychotherapy is an effective method for identifying and working through them, allowing patients to gradually become aware of their own psychological defences that have formed as a reaction to stress and emotional pain. The purpose of the article is to theoretically analyse psychoanalytic treatment as a method of overcoming psychological dependence on psychoactive substances. It has been determined that psychological dependence is an emotional and mental attachment to a psychoactive substance that serves to solve life problems or achieve a state of pleasure. It is often rooted in unresolved emotional trauma, chronic stress, or mental disorders. Psychoanalysis has been shown to provide a framework for deeper understanding and treatment of addiction by focusing on unconscious processes, childhood trauma, and therapeutic relationships. This approach emphasises the role of unconscious conflicts and desires in the emergence of addictive behaviour. The main task of the psychoanalytic therapist is to help the patient move from the stage of “symbiosis”, when the addiction serves as an emotional support, to the stage of individualisation. This process includes the development of personal responsibility and the ability to solve life’s difficulties independently without resorting to destructive mechanisms. The key techniques of psychoanalysis include free association, dream analysis, resistance interpretation and transference, which allow the therapist to identify and work through unconscious conflicts. Psychoanalytic therapy, in accordance with treatment programmes, includes two main approaches: expressive psychoanalytic psychotherapy aimed at personality transformation and supportive psychoanalytic psychotherapy that focuses on adaptation to the social environment.