Переговори як особлива форма соціальної взаємодії у юридичній практиці

Abstract

У статті йдеться про те, що люди споконвіку ведуть переговори, укладаючи торговельні угоди, завершуючи війни мирними угодами, домовляючись про розподіл майна тощо.Наголошено, що участь юриста в переговорному процесі позитивно впливає як на укладення договору, так і на його подальше виконання. Безпосередня участь юриста в переговорах має також психологічний ефект. Його присутність додає членам своєї групи впевненості, а в опонентів - створює розуміння юридичної обґрунтованості та безперечності висунутих аргументів і пропозицій. Акцентовано, що знання закону, хороша попередня підготовка до ведення переговорів, застосування судової практики впливають на характер взаємовідносин із командою опонента, спрямовуючи їх у русло правових орієнтирів і вимог, сприяючи тим самим закріпленню на переговорах власних позицій та інтересів. У процесі переговорної комунікації відбувається передача знань мовцем слухачеві. Сутність процесу переговорів полягає в такій двосторонній передачі знань, яка приводить принаймні до часткового узгодження інтересів учасників і досягнення угоди; при цьому з’являється можливість документального відображення результатів переговорів.Підкреслено, що розвиток нової системи взаємовідносин між державою та громадськими організаціями, між державою та підприємствами, між державою та громадянами вимагає ширшого використання переговорів як засобу узгодження та досягнення взаємних цілей та інтересів. Переговори є однією з головних складових професійної діяльності юриста. Не випадково в багатьох договорах є пункт про те, що в разі виникнення суперечок, пов’язаних з дією договору, сторони застосують усі необхідні чинники для розв’язання спору шляхом переговорів, і найчастіше цей пункт не є формальним.Доведено, що передумови успішності ведення переговорів у юридичній практиці зачіпають низку як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників та умов. Насамперед, партнери у переговорах повинні виконати такі умови: обидві сторони повинні мати інтерес до предмета переговорів, значні повноваження в ухваленні остаточних рішень (відповідне право на ведення переговорів), достатню компетентність, необхідні знання щодо предмета переговорів, максимально повно враховувати суб’єктивні й об’єктивні інтереси іншої сторони та йти на компроміси, певною мірою довіряти одна одній. Для забезпечення ефективності переговорів слід дотримуватися також певних правил. Зроблено висновок про те, що основне завдання, яке покликані вирішити переговори в юридичній практиці, полягає в узгодженні шляхом взаємних компромісів умов договору, його укладенні та визначенні порядку його виконання, а також досягнення згоди під час розв’язання різноманітних проблем в екстремальних ситуаціях. The article discusses how people have always negotiated, concluding trade agreements, ending wars with peace treaties, agreeing on the distribution of property, etc.It is emphasised that the participation of a lawyer in the negotiation process has a positive impact on both the conclusion of the contract and its subsequent implementation. The direct participation of a lawyer in negotiations also has a psychological effect. Their presence gives members of their group confidence and creates an understanding among opponents of the legal validity and indisputability of the arguments and proposals put forward. It is emphasised that knowledge of the law, good preparation for negotiations, and the application of judicial practice influence the nature of relations with the opposing team, directing them towards legal guidelines and requirements, thereby helping to consolidate one’s own positions and interests in negotiations. In the process of negotiation communication, knowledge is transferred from the speaker to the listener. The essence of the negotiation process lies in such a two-way transfer of knowledge, which leads to at least a partial alignment of the interests of the participants and the achievement of an agreement; at the same time, it becomes possible to document the results of the negotiations.It is emphasised that the development of a new system of relations between the state and public organisations, between the state and enterprises, between the state and citizens requires wider use of negotiations as a means of coordinating and achieving mutual goals and interests. Negotiations are one of the main components of a lawyer’s professional activity. It is no coincidence that many contracts contain a clause stating that in the event of disputes arising from the contract, the parties will use all necessary means to resolve the dispute through negotiations, and most often this clause is not formal.It has been proven that the prerequisites for successful negotiations in legal practice involve a number of both objective and subjective factors and conditions. First of all, the negotiating partners must meet the following conditions: both parties must have an interest in the subject matter of the negotiations, significant authority to make final decisions (the relevant right to negotiate), sufficient competence, necessary knowledge of the subject matter of the negotiations, take into account as fully as possible the subjective and objective interests of the other party and be willing to compromise, and trust each other to a certain extent. To ensure the effectiveness of negotiations, certain rules should also be followed. It was concluded that the main task that negotiations in legal practice are designed to solve is to agree, through mutual compromise, on the terms of the contract, its conclusion and the procedure for its implementation, as well as to reach agreement when resolving various problems in extreme situations.