Емоційна стійкість як предиктор психологічного благополуччя особистості в умовах російсько-української війни: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр» за спеціальністю 053 «Психологія»

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена комплексному дослідженню взаємозв’язку емоційної стійкості з психологічним благополуччям особистості в специфічних умовах російсько-української війни. У першому розділі здійснено комплексний теоретичний аналіз феноменів емоційної стійкості та психологічного благополуччя. Розглянуто основні концепції (моделі К. Ріфф, М. Селігмана, теорії резильєнтності К. Коннор та Дж. Девідсона) та обґрунтовано роль емоційної стійкості як ключового ресурсу адаптації особистості в умовах воєнного стресу. Визначено внутрішні та зовнішні чинники, що впливають на підтримання ментального здоров’я в кризових ситуаціях. Другий розділ присвячено емпіричному дослідженню на вибірці з 50 студентів львівських вишів. У роботі представлено аналіз рівнів психологічного благополуччя, життєстійкості та стратегій емоційної регуляції респондентів. Виявлено гендерні відмінності: чоловіки демонструють вищу життєстійкість і контроль, тоді як жінки – вищу якість міжособистісних стосунків та частіше використовують когнітивну переоцінку. У ході дослідження було підтверджено взаємозв’язок емоційної стійкості й психологічного благополуччя особистості в умовах війни, що дозволяє припустити, що емоційна стійкість є предиктором психологічного благополуччя. Статистичний аналіз за коефіцієнтом Пірсона виявив сильний позитивний зв’язок між цими показниками (r = 0,62; p < 0,01). Доведено, що здатність до когнітивної переоцінки є адаптивним механізмом реалізації стійкості, тоді як стратегія пригнічення емоцій має дезадаптивний характер і знижує рівень суб’єктивного благополуччя. The qualification thesis is devoted to a comprehensive study of the relationship between emotional resilience and the psychological well-being of an individual under the specific conditions of the Russian-Ukrainian war. The first chapter provides a comprehensive theoretical analysis of the phenomena of emotional resilience and psychological well-being. Key concepts are reviewed (models by C. Ryff and M. Seligman, the resilience theory by K. Connor and J. Davidson), and the role of emotional resilience as a key resource for individual adaptation under war-related stress is substantiated. Internal and external factors influencing the maintenance of mental health in crisis situations are identified. The second chapter is dedicated to an empirical study conducted on a sample of 50 students from Lviv universities. The paper presents an analysis of the respondents' levels of psychological well-being, hardiness, and emotion regulation strategies. Gender differences were identified: men demonstrate higher levels of hardiness and control, while women show a higher quality of interpersonal relationships and more frequent use of cognitive reappraisal. The study confirmed the correlation between emotional resilience and an individual’s psychological well-being during wartime, suggesting that emotional resilience is a predictor of psychological well-being. Statistical analysis using Pearson's correlation coefficient revealed a strong positive correlation between these indicators (r = 0.62; p < 0.01). It is proven that the capacity for cognitive reappraisal is an adaptive mechanism for exercising resilience, whereas the strategy of expressive suppression is maladaptive and reduces the level of subjective well-being.