Подія кримінального правопорушення у кримінальному провадженні: дисертація

Abstract

Дисертація є комплексним монографічним дослідженням теоретико- правових, кримінальних процесуальних та криміналістичних аспектів події кримінального правопорушення як фундаментальної категорії кримінального процесуального права України та першочергового елемента предмета доказування згідно із п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення теоретичних засад і практики встановлення та доказування події в умовах реформування кримінальної юстиції, впровадження європейських стандартів доказування та цифровізації суспільних відносин. У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито методологію, сформульовано наукову новизну та практичне значення результатів. У першому розділі здійснено всебічний теоретико-правовий аналіз події кримінального правопорушення. Досліджено генезу наукових поглядів у вітчизняній та зарубіжній доктрині, встановлено еволюцію підходів від радянської процесуальної науки до сучасних концепцій. Встановлено, що у період до прийняття КПК України у 2012 році подія злочину розглядалася як об'єктивна реальність, а сучасні дослідники акцентують увагу на процесуальних аспектах доказування події, її співвідношенні зі складом кримінального правопорушення та стандартами доказування. Розкрито поняття, сутність та структурні елементи події як елемента предмета доказування. Обґрунтовано авторське визначення події кримінального правопорушення як об'єктивно існуючого факту реальної дійсності, що полягає у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого КК України, та характеризується конкретними координатами місця, часу, способу вчинення і настанням певних наслідків. Розкрито структуру події: фактична сторона, просторово-часові характеристики, спосіб вчинення, наслідки та причинний зв'язок. Проведено комплексний аналіз співвідношення події з суміжними кримінально-правовими категоріями (склад кримінального правопорушення, діяння, об'єктивна сторона, механізм кримінального правопорушення) та кримінальними процесуальними поняттями (предмет доказування, об'єктивна істина, межі доказування). Обґрунтовано, що подія є ширшим поняттям, ніж склад, оскільки включає не лише юридично значущі ознаки, а й фактичні обставини. Визначено місце події в системі предмета доказування як першочергового елемента, від встановлення якого залежить можливість доказування інших обставин ст. 91 КПК України. Запропоновано багатокритеріальну класифікацію подій кримінальних правопорушень: за характером суспільної небезпечності, формою вини, конструкцією складу, видовим об'єктом посягання, способом вчинення, кількістю епізодів, часовими характеристиками, місцем вчинення, складністю встановлення, ступенем латентності. Розкрито практичне значення класифікації для організації кримінального провадження, планування розслідування, визначення напрямів пошуку доказів та кваліфікації. У другому розділі досліджено процесуальний порядок та особливості встановлення події на різних стадіях кримінального провадження. Проаналізовано специфіку встановлення події під час внесення відомостей до ЄРДР, коли достатньо відомостей про ймовірне вчинення кримінального правопорушення. Обґрунтовано, що у цій ситуації подія встановлюється на рівні вірогідності, а не достовірності. Розкрито особливості встановлення події на стадії досудового розслідування, коли слідчий та прокурор зобов'язані зібрати достатні докази для пред'явлення підозри, а в подальшому підтримання обвинувачення. Проаналізовано процесуальний порядок встановлення події на стадії підготовчого провадження та детально досліджено особливості доказування на стадії судового розгляду, де докази досліджуються безпосередньо судом в умовах змагальності з дотриманням презумпції невинуватості та стандарту «поза розумним сумнівом». Розкрито специфіку перевірки встановлення події судами апеляційної та касаційної інстанцій. Систематизовано криміналістичні методи встановлення обставин події. Загальнонаукові методи: спостереження, вимірювання, експеримент, моделювання, математичні методи. Спеціальні криміналістичні методи: трасологічні, балістичні, вибухотехнічні, судово-медичні, судово-біологічні (ДНК-аналіз), почеркознавчі, технічного дослідження документів, одорологічні, акустичні. Обґрунтовано необхідність комплексного застосування різних методів для повного встановлення події. Проведено комплексний аналіз слідчих (розшукових) дій як основних процесуальних засобів встановлення події. Детально досліджено огляд місця події як невідкладну слідчу (розшукову) дію, обшук для виявлення знарядь та майна, допит свідків і підозрюваних для встановлення фактичних обставин, пред'явлення для впізнання, слідчий експеримент для перевірки можливості сприйняття певних фактів та вчинення певних дій. У третьому розділі досліджено проблемні питання доказування події та визначено шляхи вдосконалення законодавства. Розкрито особливості доказування події в теорії та практиці. Проаналізовано стандарти доказування та їх застосування. Встановлено, що доказування події має специфічні особливості, пов'язані з об'єктивним характером події та необхідністю встановлення з найвищим ступенем достовірності. Обґрунтовано підвищені вимоги до повноти та достовірності доказів, оскільки недоведеність події унеможливлює притягнення особи до відповідальності. На основі аналізу судової практики Верховного Суду виявлено типові помилки: недостатність доказів; суперечності між доказами; недоведеність часу, місця або способу вчинення; недоведеність причинного зв'язку; необґрунтоване визнання події доведеною на основі непрямих доказів; порушення процесуального порядку збирання доказів. Детально досліджено роль судової експертизи як засобу встановлення та доказування обставин події. Розкрито правову природу експертизи та процесуальний порядок призначення згідно зі ст. ст. 242-244 КПК України. Систематизовано види експертиз для встановлення події: судово-медична, трасологічна, балістична, вибухотехнічна, автотехнічна, товарознавча, економічна, комп'ютерно-технічна. Обґрунтовано необхідність розширення можливостей комплексних та комісійних експертиз. Визначено критерії оцінки висновку експерта судом. Проаналізовано використання інноваційних технологій та цифрових доказів в умовах цифровізації. Розкрито правову природу цифрових доказів як відомостей в електронній формі. До них віднесено: записи з камер відеоспостереження, дані геолокації, метадані файлів, електронну переписку, записи телефонних розмов, інформацію з соціальних мереж, дані банківських транзакцій, логи систем. Розкрито особливості збирання, фіксації, перевірки та оцінки цифрових доказів. Проаналізовано можливості використання штучного інтелекту, технологій розпізнавання облич і голосу, blockchain-технологій. Виявлено системні проблеми: недосконалість правового регулювання, недостатня визначеність критеріїв достатності доказів, відсутність єдиної судової практики, проблеми забезпечення допустимості доказів, складнощі встановлення латентних подій, недостатнє матеріально-технічне забезпечення органів досудового розслідування. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства: доповнити ст. 91 КПК України положенням про зміст події; удосконалити процесуальний порядок збирання цифрових доказів; розширити перелік невідкладних слідчих (розшукових) дій; удосконалити порядок призначення комплексних експертиз; передбачити можливість використання спеціальних технічних засобів фіксації слідчих (розшукових) дій; розробити методичні рекомендації щодо встановлення події різних видів кримінальних правопорушень. Наукова новизна полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень події як самостійної процесуальної категорії в контексті КПК України. Запропоновано авторське визначення події з урахуванням сучасних підходів, розроблено багатокритеріальну класифікацію, систематизовано криміналістичні методи, визначено особливості доказування на різних стадіях провадження, обґрунтовано правові засади використання цифрових доказів та інноваційних технологій. Практичне значення полягає у можливості використання положень дисертації для вдосконалення законодавства, правозастосовної практики, викладання навчальних дисциплін та підготовки науково-методичних рекомендацій для практичних працівників. The dissertation is a comprehensive monographic study of the theoretical-legal, criminal procedural, and forensic aspects of the event of a criminal offense as a fundamental category of Ukrainian criminal procedural law and the primary element of the subject of proof under paragraph 1, part 1, Article 91 of the CPC of Ukraine. The relevance of the study is conditioned by the need to improve the theoretical foundations and practice of establishing and proving the event in the context of criminal justice reform, the implementation of European evidentiary standards, and the digitalization of social relations. The introduction substantiates the relevance of the topic, defines the purpose, objectives, object, and subject of the study, reveals the methodology, and formulates the scientific novelty and practical significance of the results. The first chapter provides a comprehensive theoretical-legal analysis of the event of a criminal offense. The genesis of scholarly views in domestic and foreign doctrine is examined, and the evolution of approaches from Soviet procedural science to contemporary concepts is established. It is found that prior to the adoption of the CPC of Ukraine in 2012, the event of a crime was regarded as an objective reality, while modern researchers emphasize the procedural aspects of proving the event, its relationship with the elements of a criminal offense, and evidentiary standards. The concept, essence, and structural elements of the event as an element of the subject of proof are disclosed. The author's definition of the event of a criminal offense is substantiated as an objectively existing fact of reality, consisting in the commission of an act bearing the characteristics of a criminal offense under the Criminal Code of Ukraine, and characterized by specific coordinates of place, time, manner of commission, and the occurrence of certain consequences. The structure of the event is revealed: the factual dimension, spatial-temporal characteristics, manner of commission, consequences, and causal relationship. A comprehensive analysis of the relationship between the event and adjacent criminal-law categories (elements of a criminal offense, act, objective element, mechanism of a criminal offense) and criminal procedural concepts (subject of proof, objective truth, limits of proof) is conducted. It is substantiated that the event is a broader concept than the elements of a criminal offense, since it encompasses not only legally significant features but also factual circumstances. The place of the event within the system of the subject of proof is determined as a primary element, the establishment of which conditions the possibility of proving other circumstances under Article 91 of the CPC of Ukraine. A multi-criteria classification of criminal offense events is proposed: by the nature of social danger, form of guilt, construction of elements, generic object of encroachment, manner of commission, number of episodes, temporal characteristics, place of commission, complexity of establishment, and degree of latency. The practical significance of the classification for organizing criminal proceedings, planning investigations, identifying directions for the search for evidence, and qualification is disclosed. The second chapter examines the procedural order and particularities of establishing the event at various stages of criminal proceedings. The specifics of establishing the event during the entry of information into the Unified Register of Pretrial Investigations (URPI) are analyzed, where information indicating the probable commission of a criminal offense is sufficient. It is substantiated that at this stage the event is established at the level of probability rather than certainty. The particularities of establishing the event at the pre-trial investigation stage are disclosed, at which the investigator and prosecutor are obliged to gather sufficient evidence to serve a notice of suspicion and subsequently to maintain the prosecution. The procedural order of establishing the event at the preparatory proceedings stage is analyzed, and the particularities of proof at the trial stage are studied in detail, where evidence is examined directly by the court in adversarial conditions with adherence to the presumption of innocence and the "beyond reasonable doubt" standard. The specifics of reviewing the establishment of the event by appellate and cassation courts are disclosed. Forensic methods for establishing the circumstances of the event are systematized. General scientific methods include observation, measurement, experiment, modelling, and mathematical methods. Special forensic methods include tracological, ballistic, explosive-technical, forensic medical, forensic biological (DNA analysis), handwriting, technical document examination, odorological, and acoustic methods. The necessity of the integrated application of various methods for the complete establishment of the event is substantiated. A comprehensive analysis of investigative (search) actions as the primary procedural means of establishing the event is conducted. The examination of the crime scene as an urgent investigative (search) action, search for the discovery of instruments and property, questioning of witnesses and suspects to establish factual circumstances, identification proceedings, and investigative experiment to verify the possibility of perceiving certain facts and performing certain actions are examined in detail. The third chapter examines problematic issues of proving the event and identifies ways to improve legislation. The particularities of proving the event in theory and practice are disclosed. Evidentiary standards and their application are analyzed. It is established that proving the event has specific features related to the objective nature of the event and the necessity of establishing it with the highest degree of certainty. Enhanced requirements for the completeness and reliability of evidence are substantiated, since failure to prove the event precludes holding a person liable. Based on analysis of the Supreme Court's judicial practice, typical errors are identified: insufficiency of evidence; contradictions between evidence; failure to prove the time, place, or manner of commission; failure to prove causal relationship; unjustified recognition of the event as proven on the basis of circumstantial evidence; violation of the procedural order for collecting evidence. The role of forensic examination as a means of establishing and proving the circumstances of the event is examined in detail. The legal nature of examination and the procedural order of appointment under Articles 242–244 of the CPC of Ukraine are disclosed. Types of expert examinations for establishing the event are systematized: forensic medical, tracological, ballistic, explosive-technical, automotive-technical, commodity, economic, and computer-technical. The necessity of expanding the possibilities of comprehensive and panel examinations is substantiated. Criteria for the court's evaluation of an expert's conclusion are determined. The use of innovative technologies and digital evidence in the context of digitalization is analyzed. The legal nature of digital evidence as information in electronic form is disclosed. This includes: CCTV footage records, geolocation data, file metadata, electronic correspondence, telephone conversation records, social media information, banking transaction data, and system logs. The particularities of collecting, recording, verifying, and evaluating digital evidence are disclosed. The possibilities of using artificial intelligence, facial and voice recognition technologies, and blockchain technologies are analyzed. Systemic problems are identified: imperfection of legal regulation, insufficient certainty of criteria for the sufficiency of evidence, absence of unified judicial practice, problems of ensuring the admissibility of evidence, difficulties in establishing latent events, and insufficient material and technical support for pre-trial investigation bodies. Proposals for improving legislation are formulated: to supplement Article 91 of the CPC with a provision on the content of the event; to improve the procedural order for collecting digital evidence; to expand the list of urgent investigative (search) actions; to improve the procedure for appointing comprehensive examinations; to provide for the possibility of using special technical means for recording investigative (search) actions; to develop methodological recommendations for establishing the event in various types of criminal offenses. The scientific novelty lies in the fact that the dissertation is one of the first comprehensive studies of the event as an independent procedural category in the context of the current CPC of Ukraine. For the first time, an author's definition of the event is proposed taking into account modern approaches, a multi-criteria classification is developed, forensic methods are systematized, the particularities of proof at various stages of proceedings are determined, and the legal foundations for the use of digital evidence and innovative technologies are substantiated. The practical significance lies in the possibility of using the dissertation's provisions to improve legislation, law enforcement practice, teaching academic disciplines, and preparing scientific-methodological recommendations for practitioners.