Концептуальні засади правового забезпечення професійної таємниці при використанні штучного інтелекту під час кваліфікаційних іспитів членів екіпажів: стандарти НАТО та перспективи імплементації в Україні

Abstract

Статтю присвячено дослідженню концептуальних засад правового забезпечення професійної таємниці під час адміністративно-правового регулювання використання систем контролю на основі штуч ного інтелекту при проведенні кваліфікаційних іспитів членів екіпажів. Актуальність обраної тематики обумовлена цифровою трансформацією адміністративних процедур у сфері підтвердження професійної компетентності моряків, поширенням технологій «AI-proctoring», необхідністю забезпечення належного рівня захисту професійної таємниці, персональних даних та інформаційної безпеки, а також виконанням Україною міжнародних зобов’язань у процесі європейської та євроатлантичної інтеграції. На основі аналізу законодавства України, міжнародно-правових актів, документів Європейського Со юзу, НАТО, Міжнародної морської організації, практики держав – членів НАТО та сучасних доктринальних джерел здійснено критичний перегляд чинної моделі адміністративно-правового регулювання використання систем штучного інтелекту під час кваліфікаційного оцінювання членів екіпажів. Авторкою обґрунтовано, що усталене в доктрині розуміння поняття професійної таємниці як різно виду інформації з обмеженим доступом наразі не забезпечує належного рівня правового захисту в умовах алгоритмічної обробки інформації. Доведено, що використання систем штучного інтелекту у процедурах кваліфікаційного оцінювання змінює зміст професійної таємниці, поширюючи її на алгоритмічно сформовані результати, журнали функціонування інформаційних систем, поведінкові та біометричні характеристики кандидатів, цифрові докази й інші відомості, які безпосередньо впливають на прийняття адміністративних рішень. Запропоновано авторське визначення професійної таємниці в умовах використання систем штуч ного інтелекту та сформульовано концепцію алгоритмічно сформованої службово-професійної інформації як самостійного об’єкта адміністративно-правової охорони. На підставі порівняльно-правового аналізу встановлено, що нормативні моделі держав – членів НАТО ґрунтуються на принципах людиноцентричності, людського контролю, прозорості, пояснюваності алгорит мів, підзвітності, кіберстійкості та юридичної відповідальності людини за остаточне адміністративне рішення. Аргументовано доцільність імплементації зазначених стандартів у національне законодавство з урахуванням особливостей адміністративної процедури проведення кваліфікаційних іспитів членів екіпажів. Крім того, запропоновано напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання, які перед бачають нормативне закріплення обов’язкової алгоритмічної оцінки ризиків, незалежного аудиту систем штучного інтелекту, спеціального правового режиму алгоритмічно сформованої службово-професійної інформації, права кандидата на отримання мотивованого пояснення результатів автоматизованого оці нювання та гарантій ефективного адміністративного і судового оскарження. Наприкінці зроблено висновок, що адаптація українського законодавства до європейських і євроатлан тичних стандартів використання високоризикових систем штучного інтелекту є необхідною передумовою забезпечення законності адміністративних процедур, належного захисту професійної таємниці, зміцнення довіри до процедур підтвердження кваліфікації членів екіпажів і підвищення міжнародного авторитету української системи підготовки та сертифікації моряків. This article examines the conceptual foundations of the legal protection of professional secrecy in the context of administrative regulation governing the use of artificial intelligence-based monitoring systems during qualification examinations for crew members. The relevance of this topic stems from the digital transformation of administrative procedures in the field of certifying seafarers’ professional competence, the widespread adoption of “AI-proctoring” technologies, the need to ensure an adequate level of protection for professional secrecy, personal data, and information security, as well as Ukraine’s fulfillment of its international obligations in the process of European and Euro-Atlantic integration. Based on an analysis of Ukrainian legislation, international legal instruments, documents of the European Union, NATO, and the International Maritime Organization, the practices of NATO member states, and contemporary doctrinal sources, a critical review of the current model of administrative and legal regulation governing the use of artificial intelligence systems during the qualification assessment of crew members has been conducted. The author argues that the established doctrinal understanding of the concept of professional secrecy as a type of restricted-access information currently does not provide an adequate level of legal protection in the context of algorithmic information processing. It is demonstrated that the use of artificial intelligence systems in qualification assessment procedures alters the meaning of professional secrecy, extending it to algorithmically generated results, logs of information system operations, behavioral and biometric characteristics of candidates, digital evidence, and other information that directly influences administrative decision-making. The author proposes a definition of professional secrecy in the context of artificial intelligence systems and formulates the concept of algorithmically generated official and professional information as an independent object of administrative and legal protection. Based on a comparative legal analysis, it has been established that the regulatory models of NATO member states are grounded in the principles of human-centeredness, human oversight, transparency, algorithmic explainability, accountability, cyber resilience, and human legal responsibility for the final administrative decision. The author argues for the advisability of implementing these standards into national legislation, taking into account the specific features of the administrative procedure for conducting qualification exams for crew members. In addition, the author proposes directions for improving administrative and legal regulation, which include the normative establishment of mandatory algorithmic risk assessment, an independent audit of artificial intelligence systems, a special legal regime for algorithmically generated official and professional information, a candidate’s right to receive a reasoned explanation of the results of automated assessment, and guarantees for effective administrative and judicial appeals. The paper concludes that adapting Ukrainian legislation to European and Euro-Atlantic standards for the use of high-risk artificial intelligence systems is a necessary prerequisite for ensuring the legality of administrative procedures, adequate protection of professional secrecy, strengthening confidence in procedures for verifying the qualifications of crew members, and enhancing the international standing of the Ukrainian system for training and certifying seafarers.