Координація сил та засобів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій

Abstract

У статті досліджуються особливості управління кризовими ситуаціями в умовах воєнного стану, а також механізми взаємодії між органами державної влади, правоохоронними структурами, вій ськовими формуваннями, аварійно-рятувальними службами та органами місцевого самоврядування під час реагування на надзвичайні події. Актуальність теми обумовлена суттєвим зростанням кількості кризових явищ, спричинених збройною агресією проти України, що потребує удосконалення існуючих підходів до координації дій суб’єктів сектору безпеки і цивільного захисту. Метою дослідження є аналіз сучасної системи кризового управління в умовах воєнного стану, визначення особливостей міжвідомчої взаємодії під час реагування на кризові ситуації та обґрунтування напрямів під вищення ефективності координації між правоохоронними, рятувальними та військовими структурами. Для досягнення поставленої мети використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема аналіз нормативно-правової бази, системний підхід, порівняльний аналіз, узагальнення наукових джерел та вивчення міжнародного досвіду кризового реагування. У роботі розглянуто теоретичні засади кризового управління та визначено його місце у системі забез печення національної безпеки держави. Проаналізовано нормативно-правове регулювання діяльності органів ного обміну, функціонуванню ситуаційних центрів, використанню цифрових платформ управління та організації оперативного інформування населення. Встановлено, що своєчасний обмін достовірною інформацією є одним із ключових факторів ефективного реагування на кризові події. Досліджено особливості взаємодії між Національною поліцією України, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Національною гвардією України, військовими адміністраціями та іншими суб’єктами кризового реагування. Визначено, що результативність спільних дій залежить від чіткого розподілу повноважень, узгодженості управлінських рішень, наявності єдиних комунікаційних каналів та готовності до оперативного обміну інформацією. У процесі дослідження виявлено основні проблеми координації в умовах бойових дій, серед яких руйну вання комунікаційної інфраструктури, дефіцит матеріально-технічних ресурсів, необхідність одночасного реагування на декілька кризових подій та висока динаміка зміни оперативної обстановки. Обґрунтовано, що зазначені фактори істотно впливають на швидкість прийняття управлінських рішень та ефективність проведення рятувальних, евакуаційних і правоохоронних заходів. Окрему увагу приділено аналізу зарубіжного досвіду кризового управління. Встановлено, що ефективні міжнародні моделі ґрунтуються на принципах міжвідомчої інтеграції, створенні єдиних координаційних центрів, використанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та регулярній підготовці персо налу до дій у складних кризових умовах. Доведено доцільність адаптації окремих міжнародних практик до української системи цивільного захисту та безпеки. За результатами дослідження сформульовано рекомендації щодо вдосконалення механізмів кризового управління в Україні, підвищення рівня міжвідомчої взаємодії, розвитку цифрових інструментів координації та зміцнення спроможностей суб’єктів реагування в умовах воєнного стану. The article examines the specific features of crisis management under martial law, as well as the mechanisms of interaction among public authorities, law enforcement agencies, military formations, emergency rescue services, and local self-government bodies in responding to emergency situations. The relevance of the study is determined by the significant increase in crisis situations caused by the armed aggression against Ukraine, which necessitates the improvement of existing approaches to coordinating the activities of actors within the security and civil protection sectors. The purpose of the study is to analyse the contemporary crisis management system under martial law, identify the specific features of interagency cooperation in responding to crisis situations, and substantiate directions for improving coordination among law enforcement, emergency rescue, and military agencies. To achieve this objective, a comprehensive set of general scientific and special legal research methods was employed, including the analysis of the regulatory and legal framework, the systems approach, comparative analysis, the generalisation of scientific literature, and the examination of international experience in crisis response. The study explores the theoretical foundations of crisis management and determines its role within the national security system. It analyses the legal and regulatory framework governing the activities of public authorities under martial law and during emergencies. Particular attention is paid to information exchange, the operation of situation centres, the use of digital management platforms, and the organisation of public emergency notification. The findings demonstrate that the timely exchange of reliable information constitutes one of the key prerequisites for an effective response to crisis events. The article also examines the specific features of cooperation among the National Police of Ukraine, the State Emergency Service of Ukraine, the National Guard of Ukraine, military administrations, and other entities involved in crisis response. It is established that the effectiveness of joint operations depends on a clear distribution of powers and responsibilities, coordinated managerial decision-making, the availability of integrated communication channels, and the capacity for rapid information exchange. The study identifies the principal challenges affecting coordination during armed conflict, including the destruction of communication infrastructure, shortages of material and technical resources, the simultaneous occurrence of multiple crisis events, and the rapidly changing operational environment. It is substantiated that these factors significantly influence the speed of managerial decision-making and the effectiveness of rescue, evacuation, and law enforcement operations. Special attention is devoted to the analysis of international experience in crisis management. The study demonstrates that effective international models are based on the principles of interagency integration, unified coordination centres, advanced information and communication technologies, and systematic personnel training for operations in complex crisis environments. The findings confirm the feasibility of adapting selected international best practices to Ukraine’s civil protection and security system. Based on the findings, recommendations are proposed for improving crisis management mechanisms in Ukraine, strengthening interagency cooperation, advancing digital coordination tools, and enhancing the operational capacity of crisis response entities under martial law.