Методологічні засади юридичного прагматизму

Abstract

Розкрито особливості методології прагматизму в контексті можливостей застосування її як конструктивного чинника пізнання права та практичного використання у сферах правореалізації та правозастосування. Зокрема як процедурний (у технологічному розумінні) підхід подано «інструментальний метод» Дж. Дьюї та його послідовників; проаналізовано погляди представників соціологічної та історичної шкіл права. На основі цього зроблено висновок про можливість і доцільність застосування парадигми прагматизму у правопізнанні, адже прагматизм стверджує свою конструктивність у всьому спектрі процесів розуміння та тлумачення правового феномену, кваліфікуючи його як суспільне явище, що є засобом соціального контролю. Цей висновок підтверджено викладом та розкриттям системи конкретних методів правового аналізу, що притаманні сучасному прагматизму. matism The features of the methodology of pragmatism in the context of possibilities of its using as a constructive factor of law cognition and practical use in the areas of legal implementation and application are revealed. In particular, as a procedural (technological) approach, the «instrumental method» by J. Dyui and his followers is presented; the views of representatives of sociological and historical law schools are analyzed. On the basis of this, the conclusion about the possibility and expediency of the application of the paradigm of pragmatism in legal recognition is made. Pragmatism asserts its constructive character throughout the spectrum of processes of understanding and interpretation of the legal phenomenon, qualifying it as a social phenomenon, which is a means of social control. This conclusion is confirmed by presentation and disclosure of the system of specific methods of legal analysis inherent in contemporary pragmatism. In the system of legal guidance, a pragmatist doctrine generally found its place not only as a philosophical approach, but mainly as a purely practical, socially determined factor of social control, and, at the same time, the development of law as a constructive tool for satisfying the everyday needs and interests of a human. This idea is in harmony with understanding of the origin of law as a will to secure existence, at the same time such views are largely predictive and reject the theory of law disappearance with disappearance of the state. In addition, pragmatists offer understanding of law not only as an object of jurisprudence, but as a component of social reality, which makes it possible to study law both as a purely legal phenomenon, and as a form of legal consciousness, legal relationships and legal being. Moreover, modern legal pragmatism appeals to the social openness of a legal phenomenon, not confining itself to its purely regulatory function, in particular, to other social factors of regulation: ethics, psychology, politics, philosophy, etc. As for the purely legal aspect of pragmatism, it is obvious in determining the conformity of law, a specific legal norm to social needs, and in this context its methodological function is very important.