Концепція Я дитячого практичного психолога: дисертація

Abstract

У десертаційному дослідженні запропоновано теоретичне та експериментальне вивчення концепції Я дитячого практичного психолога. Обгрунтовано важливість та актуальність порушеної проблеми, недостатня її наукова розробка, відсутність відповідного концептуального підходу. Зазначено, що все це свідчить не лише про важливість та необхідність подальших досліджень формування професійної концепції Я практичного психолога загалом, а й створення нового концептуального бачення концепції Я дитячого практичного психолога. Остання має унікальну своєрідність та специфіку площини становлення і визначається типом особистісного розвитку та психологічного знання. Проведений детальний теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури засвідчує, що в прямій постановці проблема формування концепції Я дитячих практичних психологів у системі післядипломної спеціальної освіти в межах професійних спілок не була розроблена, хоча саме вона є головним вузлом, де зосереджено розбіжності між практикою підготовки фахівця та його конкретною професійною діяльністю. У дисертації представлені різноманітні результати дослідження особливостей формування Яконцепції, на основі яких пропонується нове бачення різних структур Я та вводиться поняття концепції Я як інтегративного складного феномену. Детально проаналізовано структуру концепції Я особистості та її складові: когнітивну, емоційно-оцінкову, вчинково-креативну, спонтанно-духовну; запропоновано авторську модель формування концепції Я в онтогенезі; виокремлено первинні передумови формування складових цього феномена, що являють собою ядро подальшого розвитку концепції Я; запропоновано психодинамічний підхід до розуміння формування концепції Я та її модель, починаючи з пренатальних та постнатальних етапів розвитку з урахуванням ментального простору пренатальної самості. Узагальнено та уточнено перелік об’єктивних та суб’єктивних критеріїв ефективності психолога-практика. Зазначено, що зв’язок між особистісним та професійним ресурсом в контексті діяльності дитячого психолога-практика є значно глибшим і більш принциповим, ніж в будь-якій іншій професії. В контексті цього встановлено, що головним серед неспецифічних чинників, які визначають успіх психотерапевтичного впливу, визнано стосунок, що імпліцитно укладається між психологом та його клієнтом і який забезпечує клієнтові корегуючий досвід для інтерналізації та, як наслідок, гармонізацію його власного Я. Здійснено теоретикометодологічне обґрунтування авторського підходу до проблеми формування концепції Я дитячих практичних психологів у системі післядипломної освіти. Вивчено умови формування адекватного образу професії дитячого практичного психолога, проаналізовано процес формування концепції Я в освітньому післядипломному процесі в проекті з психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психокорекції та психотерапії. Побудовано теоретичну модель континуально-ієрархічної структури концепції Я дитячого практичного психолога в контексті інтеграції її особистісної та професійної складових, теоретичну модель становлення професійної складової концепції Я дитячого практичного психолога. Обґрунтовано модель професійного освітнього простору в контексті формування концепції Я дитячого психолога. Створено психодіагностичну програму для первинного психотерапевтичного інтерв’ю з метою проведення професійного відбору фахівців, які мотивовані та здатні оволодіти компетенціями дитячого практичного психолога. Ця програма побудована на основі існуючих в світовому науковому прострі подібних успішних проектів з метою якісного професійного відбору кандидатів для оволодіння системою інтрапсихічних та інтерперсональних взаємодій в напрямку психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психокорекції та психотерапі Розглянуто результати досліджень у західній та східноєвропейській психологічних та психотерапевтичних школах. Проаналізовано теоретико-методологічні дослідження особливостей вітчизняного менталітету, де науковці виокремили певні ментальні архетипові yтвoрeння. Досліджено передумови виникнення та адаптації ще на початку минулого століття психоаналітичного напряму у вітчизняному просторі. Аналізуючи передумови виникнення та інтеграції цього напряму науковці виокремлюють суспільне підгрунтя: культурологічна площина, гуманітарні запити, високий рівень та фундаментальні здобутки природничих наук. Підкреслено, що згідно кроскультурних досліджень характерною особливістю сучасного вітчизняного клієнта є його орієнтація на вирішення та подолання емоційних проблем та неефективних патернів поведінки, опрацювання пережитого травматичного досвіду, масової самоушкоджувальної поведінки серед підлітків та молоді (на зразок суспільних феноменів «синіх китів»), суїцидальних та парасуїцидальних наростаючих тенденцій. Існує запит на суппортивний супровід, що передбачає поступову зміну екзистенційних процесів. При цьому дитячий психолог-практик повинен бути обізнаним в різних ситуаціях та застосуванні науково доведених та коректних технік та прийомів. Важливою у практичній діяльності психолога є інтеграція різних видів психокорекційних та психотерапевтичних впливів, таких як: індивідуальна, групова, сімейна, системна психотерапія тощо, а також диференціація їх при застосовуванні для різних вікових категорій дітей, підлітків та молоді. Досліджено також, що методи психодинамічної парадигми відповідають науково-практичним вимогам. Конкретизовано вимоги до професійної освіти дитячого практичного психолога, у тому числі до її змісту та рівнів, специфічних умов формування професійно значущих якостей, засобів формування його концепції Я, професійної самоідентифікації, а також способів організації професійного середовища, яке би забезпечило становлення практичної складової професійної компетенції. На основі теоретичної рефлексії цих даних збудовано структурну інтегративну тривимірну модель післядипломної психотерапевтичної освіти з напрямку «Психодинамічної інтегративної дитячої та юнацької психокорекції та психотерапії», втілену на практиці у контексті спеціалізованих психотехнічних проектів. Дана освітня модель побудована на наступних принципах: аналізу та синтезу, єдності біологічного та соціального, креативності, рефлексивного релятиві му, єдності експериментальної та генетичної ліній розвитку. Програма передбачає комплексність, інтегративність, послідовність викладу, та передбачає врахування історичного аспекту, теорії розвитку, орієнтацію на застосування теорії на практиці. Освітню програму розроблено згідно вимог отримання Європейського сертифікату з дитячо-юнацької психотерапії. Емпірично досліджено динаміку формування концепції Я дитячого практичного психолога в процесі оволодіння знаннями і навиками психотерапевтичної роботи у освітньому проекті з психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психотерапії. Розроблено і успішно апробовано авторську проективну методику «Візуалізація концепції Я» для виявлення ресурсних та дефіцитарних особистісних зон з подальшим використання її як при психодіагностиці поперечних зрізів, так і при лонгітюдному дослідженні та психотерапевтичних компенсаторних техніках. Використано якісні методи дослідження, в тому числі аналаз сновидінь, аналіз кейсів групової динаміки, аналіз кейсів індивідуальної динаміки в інтрапсихічному та інтерперсональному просторах учасників. Зазначено, що дослідження тривало протягом 16 років з 2001 по 2016 рр. Його структура передбачає формат лонгітюдного дослідження, що здійснювалось в авторських освітніх проектах з психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психокорекції та психотерапії, які проводились нами у містах Львові, Одесі, Києві та Дніпропетровську. Загальна кількість учасників проектів 270 осіб. Дослідження проводилось перед початком освіти на рівні первинного інтерв’ю, задіюючи описану у відповідному розділі даної дисертації психодіагностичну систему, в процесі освітніх семінарів та при завершенні проекту через 5 років, після проходження всього навчального циклу. В проектах навчались професійні практичні психологи, які отримали вже освіту у якомусь із напрямків психотерапії та мали стосунок або бажали його мати у роботі з дитячо-юнацькою категорією клієнтів. Кожна навчальна група налічувала від 22 до 35 учасників. Навчальні семінари відбувались 6 раз на рік по два дні або чотири рази на рік по 3 дні (кількість навчальних годин зберігалась та тематика семінарів теж була сталою). Між семінарами відбувались самозустрічі (підгрупи) учасників з метою відпрацювання та відреагування динамічних та особистісних аспектів, які опрацьовувались на попередніх психотерапевтичних семінарах в рамках освітніх проектів. Результати підгруп протоколювались у вигляді рефлексій та опрацьовувались в контексті лонгітюдного дослідження. Нами було розроблено програму та описано організацію емпіричного дослідження, спрямованого на перевірку теоретичної континуальноієрархічної структури особистісної та професійної складових концепції Я дитячого практичного психолога, як складного психічного явища, що має певні прояви на формально-динамічному рівні, змістовноособистісному й імперативному рівнях; розкрито основні принципи організації та зміст емпіричного дослідження; обґрунтовано репрезентативність вибірки; визначено та описано методичну процедуру дослідження концепції Я дитячого практичного психолога та психологічних властивостей, що супроводжують її прояви. На основі емпіричного дослідження було засвідчено, що розроблений нами концептуальний підхід до багатоступеневої освіти психологапрактика в галузі психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психотерапії та психокорекції, був інтерналізований дитячими психологами по завершенню освітнього циклу в цілісну концепцію Я та на всіх її рівнях. Оскільки було визначено, що головним професійним інструментом дитячого психолога-практика є концепція Я, яка визначається як складний феномен: багатошарова психічна реальність, що включає різні рівні організації психічної діяльності: індивідуальні основи, колективні основи, онтогенетичні основи, соціальні основи та самореферентність, які підлягають рефлексивній експлуатації в терапевтичному стосунку з клієнтом, то формування професійної складової концепції Я первинно полягало в психокорекційно-психотерапевтичному опрацюванні образів його інтрапсихічного простору і наступній професійній рефлексії. Таким чином, ми виходили з того, що професійна складова концепції Я бачиться нами як первинно опрацьована і професійно відрефлексована особистісна концепція Я. Остання, в свою чергу, являє собою інтерналізовані частки різних інтерперсональних взаємодій, що екстеріоризуються у вигляді сукупності уявлень людини про себе і становлять зміст її самопрезентації. Тому на старті, в процесі і по завершенню освіти було проведено психодіагностичні заміри, які давали нам можливості контролю становлення їх особистісної та професійної складових концепції Я. За критерій сформованої концепції Я дитячого психолога було обрано дві опції: перша – професійна самореалізація після завершення проекту та соціалізація в професійному середовищі (наявність професійної практичної діяльності, участь у супервізійних проектах, наявність офіційного робочого місця і т.д.), друга – гармонізація концепції Я в аспектах, що проявляються в конструктивних способах самопрезентації та позитивному самоставленні. В дослідженні було застосовано наступні методики – інтроспекція змістів самосвідомості, метод нарації та рефлексія концепції Я в психотерапевтичному сетінгу засобами авторських проективних технік «Візуалізація концепції Я», проективних методик «Три дерева» та «Лінія життя», аналізу символів регресивних станів та сновидінь, а також шкала Я-концепції Теннессі, шкала самомоніторингу М.Снайдера, шкала технік самопрезентації С.Лі та Б.Куіглі, методика дослідження самоставлення Століна-Пантілєєва, методи спостереження, техніки тренінгової та психотерапевтичної роботи (авторська розробка). Методи аналізу даних містили типологізацію, графічне моделювання, психосемантичну реконструкцію, методи багатовимірної статистики, методи статистичного висновку, методи статистичного аналізу психометричних психодіагностичних характеристик. У висновках дисертаційного дослідження здійснено узагальнення отриманих результатів та запропоновано нове вирішення концепції Я практичного психолога в галузі психодинамічної інтегративної дитячої та юнацької психотерапії, що виявляється в розбудові комплексного концептуального підходу в теорії та практиці освітнього простору. У контексті цього підсумовано, що у дослідженні представлено розроблену концепцію Я дитячого практичного психолога як підґрунтя побудови цілісної моделі динаміки формування концепції Я в онтогенезі: теоретично досліджено динамічні аспекти розвитку концепції Я практичного психолога в онтогенетичному контексті; представлено комплексний підхід до розуміння концепції Я та її функцій; побудовано динамічну модель формування концепції Я в онтогенетичному ракурсі як візуалізації структур формування концепції Я дитячого практичного психолога. Визначено, що концепція Я є екстерналізацією власних інтрапсихічних змістів, що проявляються у вигляді сукупності уявлень людини про себе та генетично закладені в її структуру Я. Описано раніше не досліджувані аспекти загальної структури концепції Я, зокрема, пренатальні та постнатальні ментальні субструктури пренатальної самості, які являються первинними комунікативними бондінґутвореннями та чинять вплив на особистісний та професійний стосунок дитячого психолога-практика з різними категоріями клієнтів. Запропоновано психодинамічний підхід до розуміння формування концепції Я. Виявлено змістові критерії взаємозв’язку психографічних та професіографічних структур у контексті формування концепції Я дитячого практичного психолога, умови формування адекватного образу професії дитячого практичного психолога. Визначено: що з точки зору якості терапевтичного стосунку важливою насамперед є комунікативна компетентність психолога, яку включають як центральну опцію професіограми. Вона означає: здатність психолога до ідентифікації з емоційними запитами дитини-клієнта та її найближчого оточення. Також, обгрунтовано, що основним інструментом професійного впливу є власне Я психолога, його інтерсубєктивний ресурс, тобто те, що становить фундамент його особистісної концепції Я. Головним серед неспецифічних факторів, які визначають успіх психотерапевтичного впливу, визнано стосунок, який імпліцитно укладається між психологом та дитиною-клієнтом та її оточенням, і який забезпечує клієнтові корегуючий досвід для інтерналізації і, як наслідок, гармонізацію його власного Я. Професійну складову концепції Я дитячого психолога-практика пропоновано також визначати як складний феномен: багатошарову психічну реальність, що включає різні рівні організації психічної діяльності: індивідуальні структури, колективні інтерналізовані структури, онтогенетичні та філогенетичні основи, соціальні інтерналізовані інтервенції та самореферентність, професійні компетенції та вчинки, які підлягають рефлексивній експлуатації в психокорегуючому стосунку з клієнтом. Запропоновано модель континуально-ієрархічної структури концепції Я дитячого практичного психолога, у межах якої можливе розуміння її як цілісної конструктури, яка інтегрує множини взаємопов'язаних та взаємодіючих складових. Вона складається з взаємоінтегрованих трьох рівнів - соціально-обумовлених субструктур, що контейнують відповідні їм соціальні патерни: субструктури досвіду, наповнені власними життєвими переживаннями та їх віддзеркаленнями; генетично обумовлені субструктури, що передбачають архетипічні змісти. Це континуально-ієрархічне утворення представляється нами як макросистема, що складається з різнорівневих підсистем та відповідних формально-динамічних, змістовно-особистісних та соціально-імперативних характеристик, які є взаємопроникливими, взаємодоповнюючими, та взаємопов’язаними. Серцевиною цієї цілісності є макроструктура професійної складової концепції Я дитячого психолога, в якій інтегруються найбільш значимі індивідуальні, суб'єктні, особистісні та професійні властивості. З’ясовано теоретико-методологічні аспекти професійної підготовки дитячих психологів-практиків у післядипломному професійному просторі та конкретизовано вимоги до сучасної професійної освіти дитячого психолога у контексті формування його концепції Я, у тому числі до її змісту та рівнів, специфічних умов формування професійно значущих якостей, встановлено особистісні сфери (площини) для психотерапевтичних інтервенцій в процесі освітнього проекту дитячого практичного психолога, засобів гармонізації та професіоналізації його концепції Я, професійної самоідентифікації, а також способів організації професійного середовища, яке би забезпечило становлення практичної складової професійної компетенції фахівця. Зазначено, що це, в першу чергу, опрацювання імпліцитних та експліцитних змістів власної концепції Я та подальша інтерналізація здобутих знань та навиків, в процесі чого відбуваються зміни на формально-динамічному, змістовно-особистісному та соціально-імперативному рівнях. Обґрунтовано логічність провадження в професійний вітчизняний простір психодинамічної дитячо-юнацької психотерапії, як професійного формувального середовища. На основі теоретичної рефлексії та практичного психотерапевтичного досвіду супервізорства розроблено програму післядипломної підготовки фахівців з психодинамічної інтегративної дитячої та юнацької психотерапії та втілено її на практиці у вигляді спеціалізованих психотерапевтичних проектів, у структурі яких задіяно первинне психотерапевтичне інтерв’ю, практичні, теоретичні, волонтерські едукаційні блоки. Пропонована програма передбачає формування концепції Я дитячого практичного психолога, ґрунтується на поділі самої освіти на первинно практичну, яка включає психотерапевтичне опрацювання власного життєвого досвіду, та вторинно теоретичну та волонтерську, що містить засвоєння спеціалізованої психологічної теорії з опорою на здобуту в терапії рефлексію особистісних переживань. The dissertation research suggests the theoretical and experimental study of the self-concept of a child practitioner psychologist. The work substantiates the importance and urgency of the raised problem, the insufficiency of its scientific development, and the absence of the corresponding conceptual approach. It is noted that all before mentioned attests the importance and necessity of further research into the formation of a professional self-concept of a practitioner psychologist in general. It also attests the creation of a new conceptual vision of the self- concept of a child practitioner psychologist. The latter is uniquely peculiar and specific in the context of the formation and is determined by the type of personal development and psychological knowledge. A detailed theoretical analysis of Ukrainian and foreign scientific literature proves that in the direct formulation, in the system of special postgraduate education within professional unions, the problem of the formation of the self-concept of child practitioner psychologists was not developed. Although it is the main point that unites the differences between the practice of training a specialist and his specific professional activities. The dissertation presents various outcomes of studying the features of the formation of the self-concept, based on which a new vision of different structures of the Self is suggested. The dissertation introduces the self-concept as an integrative complex phenomenon. The structure of the self-concept of one’s personality and its components is thoroughly analysed. These are cognitive, emotional-appraisal, behavioural-creative, and spontaneous-spiritual components. The author suggests their model of formation of the self-concept in ontogenesis. The primary prerequisites for forming the components of this phenomenon are identified, which represent the core of the further development of the self-concept; The psychodynamic approach to understanding the formation of the selfconcept and its model has been suggested, starting with the prenatal and postnatal stages of development while taking into consideration the mental space of the prenatal self. The list of objective and subjective criteria of a practitioner psychologist’s efficiency is summarized and specified. It is noted that in the context of the activity of a child practitioner psychologist, the connection between a personal and professional resource is much deeper and more fundamental than in any other profession. In this context, it has been established that among the non-specific factors, the main one determining the success of psychotherapeutic influence, is the relationship implicitly established between the psychologist and his client. Such a relationship provides the client with a corrective experience to internalize and consequently harmonize their self. The author theoretically and methodologically substantialized their approach to the problem of forming the self-concept of child practitioner psychologists in the system of postgraduate education. The author studies the conditions for the formation of an adequate image of the child practitioner psychologist profession. They also analyse the process of the self-concept formation in the postgraduate educational project on psychodynamic integrative child and adolescent psychocorrection and psychotherapy. The theoretical model of the continuumhierarchical structure of the self-concept of the child practitioner psychologist in the context of integrating their personal and professional components and the theoretical model of the formation of the professional component of the self-concept of the child practitioner psychologist was developed. The dissertation substantiates the model of professional educational space in the context of the formation of the self-concept of a child psychologist. A psycho-diagnostic program for the primary psychotherapeutic interview was created. It aims to conduct a professional selection of motivated specialists who are able to master the competencies of a child practitioner psychologist. In order to perform a quality professional selection of candidates for mastering the system of intrapsychic and interpersonal interactions in the sphere of psychodynamic integrative child and adolescent psycho-correction and psychotherapy, this program was based on the successful worldwide projects. The author considers the results of the research in Western and Eastern European psychological and psychotherapeutic schools. The theoretical and methodological researches of the national mentality features, where the scientists singled out certain mental archetypal formations were analysed. The dissertation researches preconditions of occurrence and adaptation of the psychoanalytic sphere in the Ukrainian context at the beginning of the last century. By analysing the preconditions for the emergence and integration of this trend, scientists highlight the social background: the culturological plane, humanitarian needs, the high level and fundamental achievements of the natural sciences. It is emphasized that according to cross-cultural research the characteristic feature of modern Ukrainian client is their focus on solving and overcoming emotional problems and ineffective patterns of behaviour, treatment of traumatic experience, massive self-destructive behaviour among adolescents and youth (such social phenomena as "blue whales"), suicidal and parasuicidal growing tendencies. There is a demand for support which involves the gradual change of existential processes. In this case, a child practitioner psychologist must be aware of various situations and the application of the appropriate scientifically proven methods and techniques. In the psychologist's practical sphere, it is important to integrate various types of psycho-corrective and psychotherapeutic influences (e.g. individual, group, family, systemic psychotherapy, etc.). When applied to different age groups of children and adolescents, the differentiation of the mentioned influences is required. The methods of the psychodynamic paradigm meet scientific and practical requirements. The dissertation specifies the requirements of the professional education of a child practitioner psychologist (including its content and levels). It defines specific conditions for the formation of professionally significant qualities, as well as the means to form the self-concept, professional identification, and the ways of organizing a professional environment that would ensure the formation of a practical component of professional competence. Based on theoretical reflection of these data, a structured, integrated three-dimensional model of post-graduate psychotherapeutic education in the sphere of "Psychodynamic Integrative Child and Youth Psycho correction and Psychotherapy", implemented in practice in the context of specialized psycho-technical projects, was constructed. This educational model is based on the following principles: analysis and synthesis, unity of the biological and social, creativity, reflexive relativity, unity of experimental and genetic lines of development. The program involves complexity, integrality, consistency of presentation while considering the historical aspect, the theory of development, the focus on the practical application of theory. The educational program has been developed in accordance with the terms of obtaining a European Certificate in Child and Adolescent Psychotherapy. The dynamics of the self-concept of a child practitioner psychologist while mastering the knowledge and skills of psychotherapeutic work in an educational project on psychodynamic integrative child and youth psychotherapy is empirically investigated. The author's projective technique "Visualization of the self-concept" was developed and successfully tested to identify personal resource and deficiency zones with the subsequent use in the psycho diagnosis of transverse sections and the longitudinal study and psychotherapeutic compensatory techniques. Qualitative methods of research were used, including the analysis of dreams, analysis of the group dynamics cases, analysis of the individual dynamics cases in the intrapsychic and interpersonal spaces of the participants. The author notes that the research lasted for 16 years - from 2001 to 2016. Its structure implies the format of the longitudinal study carried out in the author's educational projects on the psychodynamic integrative child-youth psycho-correction and psychotherapy which we conducted in the cities of Lviv, Odessa, Kiev and Dnipropetrovsk. The total number of project participants comes to 270 people. The research was conducted before the beginning of education as the initial interview, while using the psycho-diagnostic system SEDNOR+ (it is described in the relevant section of this dissertation), during educational seminars and after the project in 4,5 years, after undergoing the entire educational cycle. The projects engaged trained professional psychologists who had already received education in the areas of psychotherapy and worked or wished to work with the children and adolescent category of clients. Each training group consisted of 22 to 35 participants. The training seminars were held 6 times a year lasting two days or four times a year for 3 days (the number of training hours was maintained and the topics of the workshops were also constant). Between the seminars, there were selfmeetings (subgroups) of participants to work out and respond to dynamic and personal aspects, which were tackled on previous psychotherapeutic seminars within the framework of educational projects. The results of the subgroups were recorded as reflections and were studied in the context of the longitudinal research. We developed a program and described the organization of an empirical study aimed at verifying the theoretical continuum-hierarchical structure of the concept’s personal and professional constituents of the self of a child practitioner psychologist, as a complex psychic phenomenon with certain manifestations at the formal-dynamic level, at the content-personal and imperative levels; the basic principles of organization and content of empirical research are revealed; the representativeness of the samples is substantiated; methodological procedure for the study of the self-concept of a child practitioner psychologist and psychological properties accompanying its manifestations is defined and described. While using the empirical research was certified that the conceptual approach to the multi-level education of a psychologist-practitioner in the field of psychodynamic integrative child and adolescent psychotherapy and psycho correction we developed, was interned by child psychologists upon the completion of the educational cycle in the integral concept of the Self and at all its levels. It has been determined that the main professional tool of a child practitioner psychologist is the self-concept, which is defined as a complex phenomenon: multi-layered psychic reality including different levels of organization of psychological activity: individual foundations, collective foundations, ontogenetic foundations, social foundations and self-referencing, which are subject to reflexive exploitation in the therapeutic relationship with the client, then the formation of the professional component of the self-concept was initially in the psychocorrection-psychotherapeutic elaboration of times its intrapsychic space and further professional reflection. Thus, we proceeded from the fact that we see the professional component of the self-concept as preliminarily studied and professionally refined personal self-concept. The latter represents the internalized particles of various interpersonal interactions that are exteriorized as a set of person’s representations of oneself and constitute the meaning of their self-presentation. Therefore, diagnostic measures were carried out in the beginning, during and at the end of the study. This allowed us to control the formation of their personal and professional components of the selfconcept. Two options were selected as of the formed self-concept of a child psychologist. The first one - professional self-realization after the completion of the project and socialization in a professional environment (professional practical activity, participation in supervisory projects, official working place, etc.). The second option is the harmonization of the self-concept in the aspects manifested in constructive ways of selfpresentation and positive self-introduction. The following techniques were used in the study: introspection of the contents of self-consciousness, the method of narration and the reflection of the self-concept in the psychotherapeutic set-up by the means of author's projective techniques (SEDNOR+ and "Visualization of the selfconcept"), projective methods "Three trees" and "Life Line", analysis of symbols of regressive states and dreams, as well as the Tennessee SelfConcept Scale, M. Snyder Self-Monitoring Scale, Self-Presentation Scale by S. Lee and B. Kuigli, Stolin-Pantileev self-testing technique, methods of observation, techniques of the training and psychotherapeutic work (author's development), (appendixes 24-25). The methods of data analysis included typology, graphical modelling, psycho-semantic reconstruction, methods of multidimensional statistics, methods of statistical conclusion, and methods of statistical analysis of psychometric psycho-diagnostic characteristics. In the conclusions of the dissertation research, the obtained results were generalized and a new solution of the self-concept of a practitioner psychologist in the field of psychodynamic integrative child and youth psychotherapy was offered. It manifests itself in the development of a comprehensive conceptual approach to the theory and practice of educational space. It is concluded that the study presents the developed self-concept of a child practitioner psychologist as the basis for constructing a holistic model of the dynamics of the formation of the selfconcept in ontogenesis: the dynamic aspects of the development of the self-concept of a practitioner psychologist in the ontogenetic context are researched theoretically; A comprehensive approach to understanding of the self-concept and its functions is presented; A dynamic model of the formation of the self-concept in the ontogenetic perspective as a visualization of the formatting structures of the child practitioner psychologist’s self-concept was constructed. The self-concept was defined as the externalization of one’s intrapsychic senses. Those manifest in the totality of one’s selfperceptions and are genetically incorporated into its structure. The previously unexplored aspects of the general structure of the self-concept are described. In particular, the prenatal and postnatal mental substructures of prenatal self that are the primary communicative bonding formations and influence the personality and professional relationship of a child practitioner psychologist and various categories of clients. The dissertation suggests the psychodynamic approach to understanding the formation of the self-concept. The author discovered the content criteria of the interconnection of psychographic and professional structures regarding the formation of the self-concept of a child practitioner psychologist; the conditions for the formation of an adequate image of the of a child practitioner psychologist profession. It has been determined that from the qualitative point of view on the therapeutic relationship, the communicative competence of the psychologist (included as the central option of the professiogram), is crucial. It means that the psychologist's ability to use emotional requests to identify juvenile clients and their immediate environment. Also, the dissertation substantializes the psychologists’ Self as the main tool of professional influence, with its intersubjective resource as the basis for the self-conception. The principal factor that determines the success of psychotherapeutic influence among the non-specific ones is the relationship implicitly formed between a psychologist and a juvenile client and their environment. The latter provides clients with a corrective experience for internalization and consequently - the harmonization of their Self. The dissertation suggests defining the professional component of the self-concept of a child practitioner psychologist as a complex phenomenon. It is a multi-layered mental reality that includes different levels of organization of mental activity: individual structures, collective internalized structures, ontogenetic and phylogenetic foundations, social internalized interventions and self-referencing, professional competencies and actions which are subject to reflexive exploitation in a psychocorrective relationship with a client. We suggest the model of the continuum-hierarchical structure of the self-concept of a child practitioner psychologist, which allows to understand it as an integral structure, which integrates the set of interconnected and interacting components. It consists of interconnected three levels - socially-determined substructures that contain their corresponding social patterns: substructures of experience, filled with their own experiences and their reflections; genetically determined substructures that provide archetypal content. We see this continuumhierarchical formation as a macrosystem consisting of multi-level subsystems and corresponding formal-dynamic, substantive-personal and socially-imperative characteristics. The aforementioned are complementary and interrelated. The core of this integrity is the macrostructure of the professional concept of a child psychologist, which integrates the most significant individual, subjective, personal and professional qualities. We have established the theoretical and methodological aspects of the professional training of child practitioner psychologists in the postgraduate professional sphere and the requirements for the modern professional education of a child psychologist in the context of the formation of their self- concept, including its content and levels, specific conditions for the formation of the professionally significant qualities. We established personal areas (planes) for psychotherapeutic interventions in the process of the educational project of a child practitioner psychologist, means of harmonization and professionalization of their self-concept, professional self-identification, as well as the ways to organize a professional environment that would ensure the formation of a practical component of the specialist’s professional competence. It is noted that first of all this is the elaboration of the implicit and explicit content of the personal self-concept and the further internalization of the acquired knowledge and skills, that involves changes on the formal-dynamic, content-personal and socially imperative levels. The logic of the conduct in the professional sphere of psychodynamic child-youth psychotherapy as a professional moulding environment is substantiated. Based on theoretical reflection and practical psychotherapeutic supervising, we developed a program for specialist postgraduate training in psychodynamic integrative pediatric and adolescent psychotherapy. This program was then implemented in the form of specialized psychotherapeutic projects involving the preliminary psychotherapeutic interviews, practical, theoretical, and volunteer educational blocks. The suggested program involves the formation of the self-concept of a child practitioner psychologist. The program divides education into the preliminarily practical (psychotherapeutic elaboration of personal life experience) and the secondary theoretical and volunteer, including the mastering of a specialized psychological theory, based on the reflection of personal experience acquired during the therapy