Природно-правові засади юридичного регулювання суспільних відносин в Україні: дисертація

Abstract

Дисертацію присвячено філософсько-правовому дослідженню смислових зв’язків між природним типом праворозуміння і державно- юридичною практикою, виявленню специфічних форм вираження в ній природно-правових підходів, вивченню механізмів, за посередництвом яких вони набувають правотворчого значення. Запропоновано операціональне визначення загального поняття природного права як закономірностей владного регулювання й само- регулювання людської поведінки, які за конкретно-історичних умов забезпечують збереження та розвиток людини і суспільства. Дія цих закономірностей опосередковується людською свідомістю у вигляді а) принципів діяльності з розподілу та обміну суспільнозначущих благ (юридичної діяльності) та б) принципів легітимації змісту і форм здійснення такої діяльності. The study is dedicated to philosophical-legal perception of relations between the natural type of law conception and state legal practice, finding out specific forms of jusnaturalism expression in it, analysis of devices, through mediation of which the naturally-legal ideas gain real lawmaking meaning. The definition of general operational notion of natural law as regularities of imperative control and self-control of the human behaviour, which ensure the conservation and development of the human being in the society in the concrete historical conditions. The action of these regularities is mediated by human consciousness in the manner of: 1) principles of distribution and change of socially significant goods and 2) principles of matter and form legitimating of realization of such activities.