Правовий статус товарних бірж за законодавством України

Abstract

У статті на основі аналізу чинних нормативно-правових актів і практики їхнього застосування досліджено правовий статус товарних бірж за законодавством України. Функціонування в Україні ринкових форм господарської діяльності вимагає у межах трансформаційних процесів реформування наявних правових інститутів. Це, своєю чергою, зумовлює зміну традиційних форм торгівлі та виступає об’єктивною передумовою розвитку біржової торгівлі та одного з її базових інструментів – товарних бірж. Товарна біржа є організацією, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу та пов’язаних із ним торговельних операцій. При цьому товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках і може мати печатки. Товарна біржа створюється на засадах добровільного об’єднання зацікавлених юридичних і фізичних осіб, яким це не заборонено чинним законодавством. При цьому засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та управління, а також державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті. Попри те, що товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджують засновники біржі, цього суб’єкта господарської діяльності вважаємо за можливе віднести до договірних форм об’єднань осіб, що може створюватися, зокрема, і з-поміж фізичних осіб. Підтвердженням цьому слугує положення Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якого заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка визначає порядок і принципи її створення, склад засновників, їхні обов’язки, розмір і строки сплати пайових, вступних і періодичних внесків. За результатами дослідження висловлено авторську позицію щодо вдосконалення законодавства України в цій сфері. In the article the legal status of commodity exchanges under the legislation of Ukraine has been investigated on the basis of the analysis of current normative legal acts and practice of their application. The functioning of market-based forms of economic activity in Ukraine requires the transformation of existing legal institutions within the framework of transformational processes. This, in turn, causes a change in traditional forms of trade and is an objective prerequisite for the development of stock trading and one of its basic instruments – commodity exchanges. Commodity exchange is an organization that combines legal and physical persons engaged in industrial and commercial activities, and aims to provide services in the conclusion of exchange transactions, the detection of commodity prices, supply and demand for goods, study, ordering and facilitating turnover and trade, related trading operations. The commodity exchange operates on the basis of self-government, economic independence, is a legal entity, has separate property, its independent balance, own current and deposit accounts with banks and may have seals. Commodity exchange is created on the basis of voluntary association of interested legal entities and individuals, that has not been prohibited by the current legislation. At the same time, the founders and members of the commodity exchange may not be bodies of state power and management, as well as state institutions (organizations) that are on the state budget. Despite the fact that the commodity exchange operates on the basis of the charter approved by the founders of the exchange, we consider this entity to be attributable to the contractual forms of association of persons, which may be created also among individuals. The provision of the Law of Ukraine “On the Commodity Exchange”, according to which the establishment of the commodity exchange is carried out by the conclusion of the founders of the agreement, which defnes the procedure and principles of its creation, composition of the founders, their responsibilities, size and terms of payment of share, entry and periodic contributions – is the confrmation of such a conclusion. According to the results of the research, the author’s position on improving the legislation of Ukraine in this feld has been expressed.