Особливості правового статусу дитини у Цивільному кодексі України

Abstract

Статтю присвячено проблематиці розуміння поняття «дитина» та з’ясуванню значення такого у Цивільному кодексі України з метою розуміння правового статусу дитини у цивільному праві, уніфікації використання терміна «дитина» у законотворчій та правозастосовній діяльності. Здійснено аналіз використання поняття «дитина» у нормах міжнародних правових актів, які ідейно та нормативно впливають на формування національного права. Проаналізовано формулювання поняття «дитина» у Конвенції про права дитини, яка є концептуальним міжнародним правовим актом із захисту прав дитини. На підставі системного аналізу міжнародних договорів щодо захисту прав дітей зроблено висновок, що момент набуття статусу дорослої особи пов’язаний не лише з досягненням певного віку, а й зі здатністю самостійно виконувати ті чи інші дії, бути самостійним учасником тих чи інших правовідносин, нести персональну відповідальність. У статті досліджено використання законодавцем терміна «дитина» у нормах Сімейного та Цивільного кодексів України. Виокремлено критерії, які є визначальними для «дитини» як учасника цивільних правовідносин. Проаналізовано випадки, за яких фізична особа, яка хоча й досягла повноліття, але не має повної цивільної дієздатності. Наведено умови надання цивільної дієздатності особі, яка не досягла повноліття, а також збереження за повнолітньою фізичною особою тих прав, які вона мала до досягнення нею повноліття. Звертається увага на особливості набуття дитиною цивільної право- та дієздатності у сфері особистих немайнових прав, а також на специфіку захисту прав зачатої, але ще не народженої особи. У результаті проведеного комплексного аналізу норм міжнародних актів та національного законодавства зроблено висновок, що у цивільному законодавстві поняття «дитина» розкривається не лише через особливості психофізіологічних (вікових) та соціальних якостей, що характерно для сімейного законодавства, а й через специфіку прав та обов’язків, носіями яких є фізична особа. Вказано, що, надаючи дитині як учаснику цивільних правовідносин повну цивільну дієздатність, доцільно враховувати не лише психосоціальний аспект розвитку дитини, а й матеріальне становище такої. The article deals with the issue of understanding the concept of “child” and clarifying the meaning of it in the Civil Code of Ukraine in order to determine the legal status of the child in civil law, to unify the use of the term “child” in lawmaking and law enforcement. The analysis of the use of the concept of “child” in the standards of international legal instruments, which ideologically and normatively influence the formation of the national law, is carried out. The wording of the concept of “child” in the Convention on the Rights of the Child, which is a conceptual international legal instrument for the protection of the rights of the child, is analyzed. Based on a systematic analysis of international treaties concerning the protection of the rights of children, it is concluded that the moment of acquiring the adult status is connected not only with attaining a certain age, but also with the capacity to perform certain actions independently, to be an independent participant of certain legal relations, to bear personal responsibility. The use of the term “child” by the legislator in the norms of the Family Code of Ukraine and the Civil Code of Ukraine is investigated. The criteria that are decisive for the “child” as a participant of civil relations are distinguished. There are analyzed cases under which individuals do not have full civil capacity, though they have acquired the adult status. The conditions for granting civil capacity to a person who has not acquired the adult status, as well as the reservation of the rights of an adult natural person, which he / she had before attainment of majority, are described. Special attention is paid to the peculiarities of the child's acquisition of civil legal ability and capacity in the field of personal non-property rights, as well as to the special features of the protection of the rights of a conceived but not yet born child. As a result of the comprehensive analysis of international instruments and national legislation, it is concluded that in civil law the concept of “child” is revealed not only due to psychophysiological (age) and social qualities, which are characteristic of family law, but due to the specific rights and obligations of natural persons. By granting a child, as a participant of civil legal relations, full civil capacity, it is advisable to take into account not only the psychosocial aspect of the child's development, but also the financial conditions.