Суб’єктний підхід у вихованні дітей-сиріт

Abstract

У статті актуалізовано проблему впровадження інноваційних підходів у вихованні дітей-сиріт в Україні, що перебувають у державних закладах опіки. Розглянуто основні положення особистісно-гуманістичної стратегії педагогічної парадигми, роль суб’єкт-суб’єктної взаємодії педагога та вихованця. Звернено увагу на те, що особистісна парадигма освіти стала домінуючою в сучасному періоді розвитку українського суспільства, системою методолого-теоретичних норм і стандартів та аксіологічних критеріїв, що розкривають характерологічну цілісність освітньо-виховного процесу та регулюють науково-дослідну та практичну інноваційну педагогічну діяльність. Особистісна парадигма виховання дітей-сиріт характеризується гуманістичним контекстом, та передбачає суб’єкт-суб’єктну взаємодію виховних стосунків (вихователь і вихованець – повноправні суб’єкти педагогічного процесу). Окреслено актуальність проблеми аналізу суб’єктного підходу у вихованні особистості дитини-сироти та можливостей його реалізації в практиці опіки та виховання державних закладів. Розкрито теоретико-методологічні основи суб’єктного підходу у вихованні дитини-сироти в контексті особистісної парадигми на основі аналізу філософських та психолого-педагогічних досліджень. Виокремлено умови, дотримання яких забезпечує реалізацію принципу суб’єктності у вихованні особистості дитини-сироти. Розглянуто особливості застосування герменевтичного підходу, який глибоко розкриває шляхи розуміння і прийняття дитини такою, якою вона є. Акцентовано увагу на важливості включення вихованців у творчу взаємодію з навколишнім світом, що виявляється в ідеях соціальної творчості, надання можливостей вихованцям для самостійного прийняття суб’єктивно значущих рішень та реалізації ними власного вибору. Суб’єктний підхід у вихованні дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми передбачає суб’єкт-суб’єктну взаємодію педагогів та вихованців, яка повинна функціонувати на гуманних засадах і визначати своїм пріоритетом розвиток самостійної, ініціативної, відповідальної та креативної особистості, здатної виступати активним суб’єктом власної життєдіяльності. Тільки системна реалізація умов, дотримання яких забезпечить реалізацію принципу суб’єктності у вихованні особистості дитини-сироти допоможе здійснити ефективну підтримку дітям, що залишилися без піклування батьків та підвищити успішність виховного процесу загалом. The article deals with the problem of introducing innovative methods of upbringing orphans in Ukraine, that are staying in state care institutions. The basic principles of the personal-humanistic strategy of the pedagogical paradigm are revealed, the role of the subject-subject interaction between an educator and a fosterling is defined. Attention is drawn to the fact that the personal paradigm of education has become the dominant system of methodological-theoretical norms and standards and axiological criteria in the modern period of development of Ukrainian society, which reveal the characterological integrity of the educational process and regulate research and practical innovativeness. The personal paradigm of raising orphans is characterized by a humanistic context, which implies the subject-subject interaction of educational relations (tutor and alumnus – full subjects of the pedagogical process). The urgency of the problem of analysis of the subjective approach in the education of the orphan and the possibilities of its implementation in the practice of guardianship and education of public institutions is outlined. The theoretical and methodological bases of the subjective approach in the upbringing of an orphan in the context of the personal paradigm based on the analysis of philosophical and psychological and pedagogical research are revealed. The conditions are observed, the observance of which ensures the implementation of the principle of subjectivity in the education of the personality of an orphan. The peculiarities of the application of the hermeneutic approach, which deeply reveals the ways of understanding and accepting the child as he is, are considered. Emphasis is placed on the importance of including students in creative interaction with the outside world, which is manifested in the ideas of social creativity, providing opportunities for students to make subjectively significant decisions and implement their own choices. Subjective approach in the upbringing of orphans in the context of the personal paradigm involves subject-subject interaction of teachers and students, which should operate on a humane basis and prioritize the development of independent, proactive, responsible and creative personality, able to act as an active sub object of their own life. Only the systematic implementation of conditions, compliance with which will ensure the implementation of the principle of subjectivity in the education of the orphan, will help to provide effective support to children left without parental care and increase the success of the educational process in general.