Реформування концептуальних засад опіки та виховання дітей-сиріт в Україні (1991-2007)

Abstract

У статті висвітлено особливості реформування концептуальних засад опіки та виховання дітей-сиріт. Зазначено, що модернізація системи інтернатної освіти України на засадах дитиноцентричної освітньої парадигми вимагає переосмислення її мети та завдань, оновлення змісту, методів і форм організації опікунсько-виховного процесу. Мета – проаналізувати досвід реформування концептуальних засад опікунськовиховної діяльності в Україні (1991–2007 рр.) крізь призму виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми. Представлено огляд важливих нормативноправових документів, що безпосередньо вплинули на діяльність закладів інтернатної освіти й організацію нових форм опікунськовиховної діяльності. Розширюється мережа малокомплектних дитячих будинків змішаного типу, дитячих будинків сімейного типу, упровадження такої форми утримання і виховання дітей, як прийомна сім’я; орієнтація на сімейні форми утримання і виховання дітей; активізація усиновлення. Відбулося заснування благодійних опікунсько-виховних закладів, відновлення системи притулків, у т. ч. і недержавних. Здійснений аналіз нормативно-правового забезпечення означеного періоду дає підстави стверджувати, що саме з 1991 р. в Україні розпочалася реорганізація державної системи утримання і виховання дітей, позбавлених батьківської опіки, пріоритетами державної політики стає особистісна орієнтація освіти. Важливими завданнями освіти стали демократизація та гуманізація виховання, розвиток різноманітних форм співробітництва; пріоритет завдань самореалізації особистості дитини; диференціація та індивідуалізація виховного процесу. Ці та інші актуальні для України початку ХХІ ст. принципи визначають гуманістичний зміст процесу виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми, у центрі якого постає дитина з її індивідуальними особливостями, можливостями та потребами. The article highlights the features of reforming the conceptual foundations of care and education of orphans. It is noted that the modernization of the system of boarding education in Ukraine on the basis of child-centered educational paradigm requires a rethinking of its goals and objectives, updating the content, methods and forms of organization of the guardianship and educational process. The aim is to analyze the experience of reforming the conceptual foundations of guardianship and educational activities in Ukraine (1991–2007) through the prism of raising orphans in the context of the personal paradigm. An overview of important legal documents that directly affected the activities of boarding schools and the organization of new forms of guardianship and educational activities is presented. The network of small mixed orphanages of mixed type, family-type orphanages, introduction of such form of maintenance and education of children as a foster family is expanding; focus on family forms of maintenance and upbringing of children; activation of adoption. Charitable guardianship and educational institutions were established, and the system of shelters, including non-state ones, was restored. The analysis of the regulatory and legal support of this period gives grounds to claim that since 1991 in Ukraine began the reorganization of the state system of maintenance and upbringing of children deprived of parental care, the priorities of public policy is the personal orientation of education. Important tasks of education were the democratization and humanization of education, the development of various forms of cooperation; priority of tasks of self-realization of the child’s personality; differentiation and individualization of the educational process. These and other relevant for Ukraine in the early XXI century. principles determine the humanistic content of the process of raising orphans in the context of the personal paradigm, at the center of which is the child with its individual characteristics, capabilities and needs.