Опікунсько-виховна діяльність інституційних установ на Лівобережній Україні (1918-1939 рр.)

Abstract

У статті висвітлено окремі історичні особливості становлення та практики опікунсько-виховної діяльності у закладах інституційного характеру для дітей-сиріт на теренах Лівобережної України (1918–1939 рр.). Представлено огляд наукових досліджень сучасних вчених, які висвітлюють історичні аспекти проблеми сирітства. Проаналізовано першоджерела опіки й виховання дітей-сиріт на українських землях, основні причини поширення сирітства, напрями опікунсько-виховної діяльності. Окреслено специфіку організації виховання дітей-сиріт досліджуваного періоду, діяльність органів державної влади у сфері соціального захисту дітей, створення мережі опікунсько-виховних дитячих установ. Подано статистичні дані: на початку 1920-ого року в Радянській Україні діяло 805 дитячих будинків, де перебувало 48 614 дітей. За два роки потому їх кількість сягнула 17 550, а чисельність їх вихованців – 104 740. Дитячий будинок, зосередивши в собі всі сфери виховної і навчальної роботи, мав стати ідеальною установою соціального виховання дітей. Основним завданням соціального виховання у першій половині 20-х років ХХ ст. був порятунок дітей, а сам процес виховання відходив на другий план. Однак поступово до середини 30-х років ХХ ст. акцент із соціального виховання змістився на комуністичне, а соціальна робота була замінена політико-виховною. Виокремлено позитивний педагогічний досвід організаційно-виховної роботи з безпритульними дітьми В. Сороки-Росинського та А. Макаренка. Охарактеризовано основні трансформаційні зміни у системі опікунсько-виховних інституційних установ у 30 рр. ХХ ст. на теренах Лівобережної України. З кінця 30-х ХХ ст. років починається погіршення ефективності педагогічної діяльності опікунсько-виховних установ. Таким чином, розгалуження системи загальноосвітніх шкіл-інтернатів для різних категорій вихованців, позашкільних закладів призвело до скорочення мережі дитячих будинків. The article highlights certain historical features of the formation and practice of guardianship and educational activities in institutions for orphans in the territory of Left-Bank Ukraine (1918–1939). A review of scientifc works by modern scholars covering the historical aspects of the problem of orphanhood is presented. The primary source of guardianship and upbringing of orphans in Ukrainian lands, the main reasons for the spread of orphanhood, and the direction of guardianship and educational activities are analyzed. The specifcs of the organization of orphans’ education of the studied period, the activities of state authorities in the feld of social protection of children, the creation of a network of guardianship and educational institutions are determined. Statistical data are submitted: at the beginning of 1920, there were 805 orphanages with 48,614 children in Soviet Ukraine. Two years later, their number reached 17 550, and the number of their foster-children was 104 740. The orphanage, having concentrated all spheres of educational work, was to become an ideal institution for the social education of children. The main task of social education in the frst half of the 1920s was to rescue children, and the process of upbringing receded into the background. However, gradually towards the mid-30s of the twentieth century the emphasis shifted from social education to communist one, and social work was replaced by political and educational one. Positive pedagogical experience of organizational and educational work with homeless children of V. Soroka-Rosynsky and A. Makarenko is highlighted. The main transformational changes in the system of guardianship and educational institutions in the 1930s on the territory of the Left-Bank Ukraine are characterized. The deterioration in the effciency of pedagogical activities of guardianship and educational institutions began in the late 1930s. Thus, the branching of the system of comprehensive boarding schools for various categories of foster-children and out-of-school institutions led to a reduction in the network of orphanages.