Опіка та виховання дітей-сиріт в інтернатних закладах освіти (1956-1991 рр.)

Abstract

У статті актуалізовано проблему виховання дітей-сиріт, які перебувають у державних закладах опіки, необхідність впровадження інноваційних підходів із метою надання професійної допомоги дітям-сиротам на основі науково обґрунтованих концепцій виховання. Представлено огляд наукових досліджень сучасних вчених, які висвітлюють історичні аспекти проблеми опіки та виховання дітей-сиріт в інтернатних закладах освіти в Україні (1956‒1991 рр.). Окреслено специфіку організації виховання дітей-сиріт в інтернатних закладах освіти, діяльність органів державної влади у сфері соціального захисту дітей. Охарактеризовано основні тенденції в системі опікунсько-виховних інституційних установ (1956‒1991 рр.). Виокремлено позитивний педагогічний досвід організаційно-виховної роботи з дітьми-сиротами. У педагогічному процесі шкіл-інтернатів застосовувались різноманітні методи, які сприяли формуванню свідомості вихованців, а саме: бесіда, роз’яснення, приклад, наслідування (взірцям); обговорення подій, фактів, книг, перегляд кіно і діафільмів, телевізійних передач і театральних вистав та ін. Ефективним методом морального виховання вважався приклад. Розвиток свідомої дисципліни дітей був одним із ключових завдань інтернатних закладів. Стимулювання вихованців до суспільно корисної, самообслуговуючої праці здійснювалося шляхом організації соціалістичних змагань: між класами, «загонами», «ланками», а також шляхом матеріального заохочення, яке отримували вихованці внаслідок продуктивної праці в майстернях. Серед методів контролю та аналізу ефективності виховання у школах-інтернатах велику увагу вихователі приділяли педагогічному спостереженню, аналізу результатів суспільно корисної роботи, виконанню доручень. Звернено увагу на недоліки в системі виховної роботи інтернатних закладів освіти. Зокрема, в дитячих будинках та школах-інтернатах насаджувалися заорганізованість, однаковість, педагогічний диктат. Виховання ставало формальним, не враховувалися психологічні аспекти розвитку дітей, не здійснювалася спеціальна підготовка дітей-сиріт до постінтернатної адаптації й інтеграції. Зазначено, що у період 1985–1991 рр. в Україні відбулися модернізація змісту, форм і методів опіки та виховання до більш гуманістичного напряму соціальної політики й урахування міжнародного досвіду утримання дітей-сиріт. The article highlights the problem of education of orphans in state care institutions, the need to introduce innovative approaches to provide professional assistance to orphans on the basis of scientifcally sound concepts of education. A review of scientifc research of modern scientists, which cover the historical aspects of the problem of care and upbringing of orphans in boarding schools in Ukraine (1956‒1991). The specifcs of the organization of education of orphans in boarding schools, the activities of public authorities in the feld of social protection of children are outlined. The main tendencies in the system of guardianship and educational institutional institutions (1956‒1991) are characterized. Positive pedagogical experience of organizational and educational work with orphans is singled out. In the pedagogical process of boarding schools, various methods were used that contributed to the formation of the consciousness of students, namely: conversation, explanation, example, imitation (role models); discussion of events, facts, books; watching movies and slides, TV shows and theater performances, etc. An example was considered an effective method of moral education. The development of conscious discipline of children was one of the key tasks of boarding schools. Stimulation of pupils to socially useful, selfservice work was carried out by the organization of socialist competitions: between classes, “detachments”, “links”, and also by material encouragement which pupils received as a result of productive work in workshops. Among the methods of control and analysis of the effectiveness of education in boarding schools, educators paid great attention to pedagogical observation, analysis of the results of socially useful work, the implementation of assignments. Attention is drawn to the shortcomings in the system of educational work of boarding schools. In particular, in orphanages and boarding schools, organization, uniformity, and pedagogical dictates were instilled. Education became formal, the psychological aspects of children's development were not taken into account, and special training of orphans for post-boarding adaptation and integration was not carried out. It is noted that in the period (1985‒1991) in Ukraine there was a modernization of the content, forms and methods of care and education to a more humanistic direction of social policy and taking into account the international experience of maintaining orphans.