Проблеми формування та реалізації комунікативної компетентності правника / правоохоронця

Abstract

У статті вивчається питання мовної освіти та формування мовної компетентності юриста / правника. Наголошується, що надзвичайно гостро проблема мовної професіоналізації стосується тих, хто безпосередньо має справу з проявами протиправності, комунікує зі злочинцями, перебуває в епіцентрі протиправного негативу і намагається відновити правовий баланс у суспільстві. Тому їхня професійна мовленнєва поведінка потребує особливих методик формування, постійного мотиваційного підкріплення та неабияких психологічних зусиль. Авторки обґрунтовують доцільність введення у зміст мовознавчих дисциплін для правників вивчення філософсько-правового (аксіології, семіотики та герменевтики) і психолого-лінгвістичного підґрунтя мови (зокрема вербального біхевіоризму), мови професійного спрямування з проєкцією на правову комунікативну взаємодію із суб’єктами правовідносин. Такий підхід здатний забезпечити якісну аналітично-інтелектуальну діяльність правників, подолати складність вербальних комунікативних зіткнень і невербальних конфліктів, протидія яким ніколи не відбувається за єдино встановленим (навіть і досконалим) нормативним приписом. Несподіваність екстремальних подій майже завжди призводить до негативних соціальних наслідків. Ці наслідки дедалі зростають і загострюються, якщо немає можливості запобігти йому несиловими комунікативними діями чи нейтралізувати правовими вербальними засобами, нормативною правовою взаємодією. Якою складною не була б криміногенна подія, комунікативні способи впливу на екстремальні процеси первісно випереджають усі інші дії. Отже, у статті обстоюється позиція, що саме комунікативний підхід до середовища функціонування права здатний розставити пріоритети у формуванні концепції консенсусного взаємовпливу індивідів як суб’єктів плюралістичного суспільства та продукування суспільних відносин на засадах праворозуміння, культивування рівної свободи й відповідальності кожного учасника правової комунікації з метою вирішення правових проблем. The article examines the issues of language education and the formation of language competence of a lawyer / law enforcement ofcer. It is emphasized that the problem of language professionalization is extremely acute for those who directly deal with the manifestations of illegality, communicate with criminals, are at the epicentre of illegal negativity and are trying to restore the legal balance in society. Therefore, their professional speech behaviour requires special methods of formation, constant motivational reinforcement and considerable psychological efforts. The authors substantiate the expediency of introducing into the content of linguistic disciplines for lawyers the study of philosophical and legal (axiology, semiotics and hermeneutics) and psychological and linguistic basis of the language (in particular verbal behaviourism), a professional language with a projection on the legal communicative interaction with the subjects of legal relations. Such an approach is capable of ensuring high-quality analytical and intellectual activity of lawyers, overcoming the complexity of verbal communicative clashes and non-verbal conflicts, the counteraction of which never occurs with the only established (even perfect) regulatory requirement. The unexpectedness of extreme events almost always leads to negative social consequences. These consequences are growing and exacerbating if there is no way to prevent it by non-coercive communicative actions or neutralize them by legal verbal means, regulatory legal interaction. No matter how complex the criminogenic event may be, communicative ways of influencing extreme processes are initially ahead of all other actions. Therefore, the position is defended in the article, namely, a communicative approach to the environment of the functioning of law can prioritize the formation of the concept of consensus interaction of individuals as subjects of a pluralistic society and the development of public relations based on legal understanding, cultivating equal freedom and responsibility of each participant in legal communication in order to solve legal problems.