Кримінальна відповідальність за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації: дисертація

Abstract

Дисертація є першим в Україні комплексним кримінально-правовим дослідженням відповідальності за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації, що дало змогу отримати певні науковотеоретичні результати, значущі для науки і діяльності правозастосовних органів та можуть бути використані для вдосконалення відповідних положень чинного кримінального законодавства України. У рамках аналізу стану дослідження питання відповідальності за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації у юридичній літературі названо видатних науковців, які переймались цією проблематикою, окреслено дискусійні аспекти щодо встановлення кримінальної відповідальності за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації. Констатовано недостатнє вивчення і розроблення деяких питань протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації. Зроблено висновок про соціальну обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації, зокрема про високий ступінь його суспільної небезпечності, про домінування позитивних наслідків кримінально-правової заборони над негативними наслідками криміналізації.3 Оцінюючи такий важливий принцип криміналізації, як можливість боротьби з діянням за допомогою кримінально-правових заходів і неможливість боротьби за допомогою інших зроблено висновок, що ефективність протидії протиправному заволодінню майну підприємства, установи, організації вбачається лише у встановленні кримінальної відповідальності за це діяння; відтак кримінально-правова норма, з позиції законодавчої техніки, має бути досконалою, а її застосування – належним. З’ясовано, що протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації є доволі поширеним явищем. У рамках порівняльно-правового вивчення кримінально-правової відповідальності, що передбачена за рейдерство в Україні, та кримінальноправової відповідальності, що передбачена в Республіці Казахстан, Республіці Молдова та Російській Федерації, констатовано, що кримінальноправове регулювання корпоративних відносин має схожі риси. Зазначені держави використовують подібні інститути кримінально-правової охорони корпоративних прав учасників господарських товариств. Розгляд поняття «заволодіння» у контексті норм КК України, а також його значення у ст. 206-2 КК України дав змогу зробити висновок про нехарактерний для інших статей спосіб заволодіння, а саме шляхом укладення правочинів із підробленими або викраденими документами, а предмет заволодіння засвідчив правильність дій законодавця щодо віднесення цієї статті до розділу злочинів проти господарської діяльності. Вивчення змісту елементів складу злочину, передбаченого ст. 206-2 КК України, та їх ознак дало змогу встановити, що безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 206-2 КК України, є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини у сфері реалізації суб’єктами господарювання права володіння своїм майном для провадження діяльності, яка була метою їх створення, а також у сфері реалізації їх учасниками своїх прав, пов’язаних з4 участю у зазначених суб’єктах господарювання в межах частки у статутному капіталі. Обґрунтовано доцільність змінити формулювання «підприємство, установа, організація» на «суб’єкт господарювання», а замість словосполучення «частками, акціями, паями засновників, учасників, акціонерів, членів» використовувати більш широке за змістом – «корпоративними правами». Об’єктивна сторона протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації за своєю законодавчою конструкцією (ст. 206-2 КК України) має матеріальний склад та характеризується такими обов’язковими ознаками: суспільно небезпечне діяння – протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації; спосіб вчинення злочину - шляхом вчинення правочинів з використанням визначених законом засобів; засіб вчинення злочину –підроблені або викрадені документи, печатки, штампи підприємства, установи, організації; суспільно небезпечний наслідок – матеріальна шкода внаслідок вилучення майна з його правомірного володіння; причинно-наслідковий зв’язок між суспільно небезпечним діяння та суспільно небезпечним наслідком; Спосіб є обов’язковим елементом об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 206-2 КК України, оскільки у диспозиції статті зазначено, що протиправне заволодіння майном може бути вчинено лише шляхом вчинення правочинів. Сформульовано висновок, що діяння належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст.ст. 357, 358 КК України та ст. 206-2 КК України. Винятком є злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, де встановлено відповідальність за використання завідомо підробленого документа. Обґрунтовано, що суб’єкт злочину є загальним, окрім випадків, коли цей злочин вчиняється службовою особою з використанням службового становища. У такому разі суб’єкт – спеціальний. Сформульовано висновок5 про доцільність включення ст. 206-2 КК Українивідповідного переліку п. 4 ч. 1 ст. 96-3 КК України, а також ч. 2 примітки до ст. 96-3 КК України. Заразом з’ясовано, що спеціальним суб’єктом цього злочину є тільки та службова особа, яка використала своє службове становище при його вчиненні. Констатовано, що протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації може бути вчинене лише з прямим умислом, а мета та мотив у злочині, передбаченому ст. 206-2 КК України, є факультативними. Встановлено, що у складі ч. 2 ст. 206-2 КК України наявна специфічна повторність, адже злочин буде вважатися таким, що вчинений повторно у разі вчинення цього злочину раніше. Також запропоновано окреслити у диспозиції статті перелік осіб, щодо яких дії, передбачені ч. 1 ст. 206-2 КК України, вчинені з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи знищенням майна, утворюватимуть склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 206-2 КК України. До таких, зокрема, слушно віднести осіб, які уповноважені на прийняття рішень, що стосуються володіння і розпорядження майном. Обґрунтовано необхідність законодавчого визначення розміру шкоди, спричиненої знищенням чи пошкодженням майна, за завдання якої передбачено відповідальність за ч. 2 ст. 206-2 КК України. Запропоновано до «тяжких наслідків» віднести умисне вбивство чи нанесення тяжких тілесних ушкоджень, застосування насильства, що є небезпечним для життя і здоров’я учасника суб’єкта господарювання або особи, яка відповідно до статуту уповноважена на управління нею, пошкодження чи знищення її майна, що призвело до загибелі людей, а також втрата ділової репутації, розголошення конфіденційної інформації, банкрутство чи інше вимушене припинення зайняття господарською діяльністю. Визначено склади злочинів, які є суміжними зі ст. 206-2 КК України. За змістом диспозиції6 та за конструкцією ст. 206-2 КК України до них віднесено ст. 190 КК України, ст. 205-1 КК України, ст. 206 КК України, ст. 356 КК України та ст.ст. 357, 358 КК України. Аналіз спільних та відмежувальних ознак злочинів, передбачених ст. 190 КК України та ст. 206-2 КК України, засвідчив, що на противагу шахрайству, не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони ст. 206-2 КК України добровільна передача майна потерпілих винному. Обман у цих протиправних діях вбачається як використання підроблених чи викрадених документів підприємства, установи, організації, тимчасом обов’язковою умовою є те, що винний знає про незаконне походження таких документів при вчинені правочинів, які мають вигляд цілком законних, і на підставі яких здійснюється перехід права власності на майно підприємства, установи, організації чи частки її учасника. Суміжним зі злочином за ст. 206-2 КК України є злочин, передбачений ст. 205-1 КК України. Однак, на відміну від предмета злочину, передбаченого ст. 206-2 КК України, предметом злочину, передбаченого ст. 205-1 КК України, є документи, які відповідно до закону подаються для державної реєстрації юридичної або фізичної особи. Документи, печатки, штампи у складі злочину, передбаченого ст. 206-2 КК України, є винятково засобом вчинення цього злочину. Водночас злочин, передбачений ст. 205-1 КК України, має формальний склад, передбачений ст. 206-2 КК України, – матеріальний. У злочинах, передбачених ст.ст. 206, 206-2 КК України, розмежувальними ознаками є їх об’єктивні сторони, а у ст. 356 та ст. 206-2 КК України до основних розмежувальних ознак належить віднести їх об’єкти, адже вони посягають на різні сфери суспільних відносин. Ознаками, за якими розмежовуються склади злочинів, що передбачені ст.ст. 357, 358 та 206-2 КК України, є їхні об’єкти – вказані злочини посягають на різні види суспільних відносин та об’єктивні сторони. Констатовано, що у злочинах,7 передбачених ст.ст. 357, 358 КК України, документи, печатки, штампи юридичної особи є предметом посягання, а у складі ст. 206-2 КК України – засобом вчинення злочину. Обґрунтовано висновок про співрозмірність покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 206-2 КК України, суспільній небезпеці діяння. Зауважено, що виправні роботи можуть призначатись лише за умови можливості їх поєднання з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Найсуворішим покаранням та таким, що найчастіше застосовується, є покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Констатовано, що додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватись не до всіх, а лише до тих осіб, які для вчинення злочину використали посади, що обіймають, або діяльність, що провадять. Зважаючи, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 206-2 КК України, – багатооб’єктний, слушною постає посилена караність. Це зумовлено тим, що поряд зі здійсненням господарської діяльності законодавець ставить під охорону життя, здоров’я, а також власність. Порівнюючи санкцію ч. 3 ст. 206-2 КК України зі санкціями суміжних статей, простежується, що ця санкція статті більш сувора та сформульована відповідно до принципів законодавчої техніки побудови спеціалізованих статей. Зокрема, санкцією ч. 3 ст. 206-2 КК України передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Відтак конфіскація майна як додаткове покарання може бути застосована, зважаючи на положення ст. 98 КК України, до повнолітньої особи, що вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 206-2 КК України. The presented dissertation is a complex criminal-legal research of the legal liability for the fraudulent conversion of property of an enterprise, institution, organization. The study made it possible to obtain certain scientific theoretical results significant for social science and law enforcement bodies that can be applied for the improvement of the related provisions of the current criminal law of Ukraine. Within the frame of the survey of researches concerning the liability for the fraudulent conversion of property of an enterprise, institution, organization based on the juridical literature the scholars who focused on this problem have been named and the debatable issues related to the establishing criminal liability for the fraudulent conversion of property of an enterprise, institution, organization have been defined. The conducted analysis revealed that the studies and elaboration of certain issues related to the fraudulent conversion of property of an enterprise, institution, organization are insufficient. Conclusions about social conditionality of the establishment of criminal liability for the fraudulent conversion of property of an enterprise, institution, organization have been formulated, in particular, the high level of social danger of such acts and the domination of positive consequences of criminal-legal prohibition over the negative consequences of criminalization have been ascertained. Evaluating such important principle of criminalization as the possibility to counteract these facts by means of criminal-legal measures and impossibility to control them by any other measures it has been concluded that countering the fraudulent conversion of property of an enterprise, institution, organization is9 effective only when the criminal liability for these acts is established; thus, the criminal-legal norm, from the position of legislative principles, must be perfect and its implementation must be appropriate. The prevalence of the phenomenon of the fraudulent conversion of property of an enterprise, institution, organization was ascertained. Within the frame of comparative study of criminal-legal liability for raiding invoked in Ukraine and criminal-legal liability established in the Republic of Kazakhstan, the republic of Moldova and the Russian Federation it has been stated that criminal-legal regulation of corporative relations has common features. The defined states apply similar institutions of legal entities corporate rights protection. Consideration of the notion “seizure” in the context of the norms of the Criminal Code of Ukraine and its meaning according to the article 206-2 of the Criminal Code of Ukraine allowed to formulate the conclusion about the specific character of seizure defined by other articles, namely by means of legal actions conducted using fraudulent or stolen documents whereas the object of seizure proved the correctness of the acts of legislator concerning the attribution of this article to crimes against business activity. The study of the constituent elements of offence enacted by the article 206-2 of the Criminal Code of Ukraine and their features allowed to conclude that the direct object of the crime according to the provisions of the article 206-2 of the Criminal Code of Ukraine are the protected by the criminal law social relations in the sphere where enterprises, institutions and organizations can realize their right to hold property in order to conduct their business activity that constituted the aim of its establishing as well as in the sphere where the founders, participants, shareholders, members of enterprises, institutions and organizations can realize their rights to participate in the defined economic agents within the bounds of their authorized capital share. There has been substantiated the necessity to change terminological formulation “enterprises, institutions, organizations” into “economic agent” and to10 apply instead of “founders’, participants’, members’ share, ownership ratio, shareholders’ interest” the term “corporate rights” which has a wider sense. The objective part of the fraudulent conversion of property of an enterprise, institution, organization according to its legislative construction ( the article 206-2 of CC of Ukraine) has a material body and is characterized by the following features: socially dangerous act – the fraudulent conversion of property of an enterprise, institution, organization; modus operandi – by means of committing transactions; means to commit the crime – by using fraudulent or stolen documents, seal, stamps of the enterprise, institution, organization; socially dangerous consequences – transfer of property from legal to illegal ownership; relationship of cause and effect – actual seizure of property of an enterprise, organization and institution or the part of its participant by conducting transactions using fraudulent or stolen documents as the result of illegal deprivation of the lawful owner of his/her property. Modus operandi is an obligatory element of the objective part of the crime envisaged by the article 206-2 of the CC of Ukraine because the disposition of the article states that the fraudulent conversion of property can be performed solely by means of committing transactions. The following conclusion has been made: the actions should be qualified according to the cumulative action crime stipulated by the articles 357, 358 of the CC of Ukraine and the article 206-2 of the CC of Ukraine with the exception of the crime provided by part 4 of the article 358 of the CC of Ukraine that establishes liability for usage of deliberately forged papers. It has been substantiated that the subject of the crime is general with the exception of cases when the crime is committed by an official abusing his/her power. In this case the subject – is special. The conclusion concerning the appropriateness of including the article 206-2 of the CC of Ukraine into the Section XIV-1 “Measure of criminal-legal character concerning legal entities” of the Criminal Code of Ukraine. In general it has been proved that the special subject of this crime is the official who abused his/her position by its commitment.11 It has been stated that the fraudulent conversion of property of an enterprise, institution, organization can be committed solely with the direct intention, whereas the aim and the motive of the crime provided by the article 206-2 of the CC of Ukraine are optional. It has been defined that in the part 2 of the article 206-2 of the CC of Ukraine there is a specific recurrence since the crime will be considered a second offence in case when it has been committed before. It also has been suggested to define in the disposition of the article the list of persons in relation to whom the actions stipulated by the part 1of the article 206-2 of the CC of Ukraine committed under the threat to murder or infliction of grievous bodily harm or combined with the violence which is not dangerous to life and health or damage of the property will constitute the corpus delicti stipulated by the part 2 of the article 206-2 of the CC of Ukraine. To those mentioned it is appropriate to enlist the persons authorized to pass a decisions about ownership and management of property. It is recommended to include the article 206-2 of the CC of Ukraine into the annotations of the article 185 of the CC of Ukraine that encloses the list of articles that encompass damage rendered in the large scale. It is suggested to attribute to “grave consequences” the following: premeditated (intentional) murder or infliction of grievous bodily harm, use of violence which is not dangerous to life and health, damage or destruction of property resulted in human death as well as the violation of the inviolability of business reputation, leak of confidential information, in particular the commercial secrecy. The corpus delicti proximate to the article 206-2 of the CC of Ukraine have been defined. According to the content of disposition and the construction of the article 206-2 of the CC of Ukraine they include the article 190 of the CC of Ukraine, the article 205-1 of the CC of Ukraine, the article 206 of the CC of Ukraine, the article 356 of the CC of Ukraine and the articles 357, 358 of the CC of Ukraine. The analysis of common and differentiating features of the crimes stipulated by the article 190 of the CC of Ukraine and the article 206-2 of the CC of Ukraine revealed that, contrary to fraud, the voluntary transfer of property by the victim to the12 perpetrator does not constitute the obligatory feature of the objective side of the article 206-2 of the CC of Ukraine. The fraud in these illegal actions is understood as the usage of fraudulent or stolen documents of an enterprise, institution, organization. Moreover the obligatory precondition is the fact that the perpetrator is aware of the illegal origin of these documents while committing transactions which seem quite legal and under which the transfer of the proprietary rights for the enterprise, institution or organization or the share of its participant is conducted. The crime stipulated by the article 205-1 of the CC of Ukraine is proximate to the crime stipulated by the article 206-2 of the CC of Ukraine. However unlike the object of the crime stipulated by the article 206-2 of the CC of Ukraine the object of the crime stipulated by the article 205-1 of the CC of Ukraine are the documents which according to the law are submitted for state registration of the legal entity or physical entity. Documents, seals and stamps in the corpus delicti stipulated by the article 206-2 of the CC of Ukraine are exclusively the means of committing this crime. At the same time the crime stipulated by the article 205-1 of the CC of Ukraine has a formal body, whereas the crime stipulated by the article 206-2 of the CC of Ukraine has a material body. The differentiating features of the crimes stipulated by the articles 206, 206-2 of the CC of Ukraine are their objective sides. The main differentiating features of the articles 356 and ст. 206-2of the CC of Ukraine are their objects since they attempt different spheres of social relations. Features differentiating constituent elements of offence stipulated by the articles 357, 358 and 206-2 of the CC of Ukraine are their objects – the defined crimes attempt different types of social relation and their objective sides. It has been stated that in the crimes stipulated by the articles 357, 358 of the CC of Ukraine the documents, seals and stamps of the legal entity are the object of attempt, whereas they are the means of crime in the constituent elements of offence stipulated by the article 206-2 of the CC of Ukraine. The conclusion about the adequacy of the punishment envisaged by the sanctions of part 1 of the article 206-2 of the CC of Ukraine to the social danger of the action has been substantiated. It was mentioned that the corrective labor can be13 administered only under the possibility to combine it with the deprivation of right to hold office or to engage in specific activity. The penalty of confinement is the most severe and the most frequently applied. It has been stated that additional punishment in the form of deprivation of right to hold office or to engage in specific activity can be applied not to everybody but only to the persons who for the commitment of the crime abused their power or their positions. Taking into consideration the fact the the crime stipulated by part 2 of the article 206-2 of the CC of Ukraine is polyobjective the strengthened punishability is appropriate. It is determined by the fact that alongside with conducting economic activity the legislator safeguards the life, health and property. Comparison of the sanction of part 3 of the article 206-2 of the CC of Ukraine with the sanctions of the related articles reveals that this sanction of the article is more severe and is formulated in accordance with the principles of legislative techniques of special articles compilation. In particular, the sanction of part 3 of the article 206-2 of the CC of Ukraine stipulates additional punishment in the form of deprivation of property. Thus the deprivation of property as an additional punishment can be applied, considering the provisions of the article 98 of the CC of Ukraine, to an adult malefactor who committed the crime under part 3 of the article 206-2 of the CC of Ukraine.