Адміністративно-правове регулювання діяльності суб’єктів формування та реалізації соціальної політики України в умовах євроінтеграційних процесів: дисертація

Abstract

Дисертація присвячена адміністративно-правовому регулюванню діяльності суб’єктів формування та реалізації соціальної політики України в умовах євроінтеграційних процесів. Розглянуто загальні концептуальні положення адміністративно-правових засад формування та реалізації соціальної політики України. Визначено теоретико-методологічні основи дослідження адміністративно-правового регулювання діяльності суб’єктів формування та реалізації соціальної політики України. Розкрито соціальну політику як основу побудови правової, соціальної держави. Проаналізовано діяльність Міністерства соціальної політики як центрального органа виконавчої влади у сфері формування та реалізації соціальної політики держави. З’ясовано особливості діяльності Міністерства соціальної політики щодо забезпечення державної політики з питань сім’ї та дітей. Охарактеризовано діяльність Міністерства соціальної політики щодо протидії торгівлі людьми. Проведено аналіз адміністративно-правового регулювання сфери пенсійного забезпечення. Розкрито особливості адміністративно-правового регулювання сфери надання соціальних послуг. Проаналізовано адміністративно-правове регулювання діяльності суб’єктів формування та реалізації соціальної сфери в зарубіжних державах. Визначено напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності суб’єктів формування та реалізації соціальної сфери в контексті євроінтеграційних намірів України. Наголошено, що соціальна політика нерозривно пов’язана з самим типом соціуму, його соціокультурною системою і повинна розглядатись як одна з інтегральних його характеристик, а не просто як комплекс заходів соціального захисту слабких. Ця політика є своєрідним «фокусом», в якому сходяться й інтереси нерідко протиборчих в змаганні за обмежені ресурси соціальних груп, і уявлення про справедливість, і загальносоцієтальні потреби, пов’язані з самозбереженням суспільства і підтриманням його конкурентоздатності в світі глобальної економіки і побудови системи інформаційних суспільств. Зазначено, що в Україні сьогодні функціонує розгалужена система суб’єктів, діяльність яких спрямована на забезпечення та реалізацію концепції соціальної держави, зокрема, шляхом прийняття й виконання соціальних програм, надання соціальних послуг і соціальної допомоги населенню, здійснення соціального захисту громадян. Провідна роль з-поміж них, належить органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування. Однак, сучасний стан нормативно-правового регулювання правового статусу цих органів, процедур і порядку виконання ними своїх повноважень тощо містить численні проблеми й недоліки. З огляду на викладене, та враховуючи євроінтеграційні зобов’язання України, перед нашою державою стоїть вагоме завдання вдосконалення нормативно-правового забезпечення та підвищення ефективності діяльності зазначених суб’єктів. Констатовано, що основна мета соціальної держави – максимальне задоволення матеріальних і духовних потреб членів суспільства в соціальній сфері, які постійно зростають; послідовне підвищення рівня життя населення і зниження соціальної нерівності; забезпечення загальної доступності основних соціальних благ, медичного і соціального обслуговування, реалізації права на соціальне забезпечення. Соціальна держава повинна відкидати будь-які засоби досягнення мети, що можуть порушити права інших громадян, співтовариств, держав. У сучасних умовах держава є основним суб’єктом соціальної політики, а тому, визначаючи напрями цієї політики, вона повинна: забезпечувати реалізацію прав громадян на соціальне забезпечення, проводити єдину політику в соціальній сфері; забезпечувати прийняття законів та інших нормативноправових актів, які регулюють питання соціального забезпечення; визначати організаційно-правові форми соціального забезпечення та створювати умови для ефективного функціонування системи соціального забезпечення; у законодавчому порядку визначати умови, порядок надання та розміри пенсій, допомог, пільг, соціального обслуговування та інших видів соціального забезпечення; встановлювати розміри обов’язкових страхових внесків, що спрямовуються до відповідного фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування; визначати бюджети обов’язкових страхових фондів; встановлювати обов’язкові вимоги щодо створення страхових резервів з метою забезпечення своєчасності і повноти соціальних виплат; переглядати види та розміри соціальних виплат з метою покращення матеріального забезпечення громадян; визначати умови та забезпечувати дотації відповідному фонду соціального страхування з державного бюджету; здійснювати соціальне забезпечення за рахунок державного бюджету, надавати соціальну підтримку окремим категоріям непрацездатних громадян за рахунок державного та місцевих бюджетів; встановлювати основні види соціальних стандартів (мінімальний споживчий бюджет, прожитковий мінімум, мінімальна пенсія, мінімальна соціальна допомога тощо); забезпечувати дотримання суб’єктами права соціального забезпечення вимог законодавства, здійснювати у встановлених формах нагляд та контроль за додержанням законодавства про соціальний захист населення України. Підкреслено, що сучасний розвиток системи соціального захисту населення України потребує комплексного підходу при зміні принципів її побудови, виходячи з ринкових реалій розвитку країни. Соціальне обслуговування, соціальне спонсорство, стимулювання надання послуг за допомогою прямого бюджетного фінансування та залучення коштів недержавних структур сприятиме підвищенню соціальних стандартів у державі та покращенню матеріальних умов існування малозахищених верств населення. Акцентовано увагу на тому, що сьогодні завданням законодавчої та виконавчої влади є більш глибоке врахування інтересів та потреб цих верств населення, сприяння тим сферам економічної діяльності, які спроможні забезпечити їх переміщення до середнього класу. Це можна зробити тільки за цільової і наполегливої підтримки держави. В Європейських країнах така підтримка здійснюється за допомогою так званих інкубаторів, тобто центрів, які сприяють розвитку середнього класу. Становлення останнього дасть змогу Україні набути головних ознак відкритого демократичного суспільства із соціально орієнтованою ринковою економікою. До цих ознак відносяться такі: – домінування активної життєвої позиції громадян – прагнення самостійно забезпечувати добробут собі та своїй родині, дбати про майбутнє, зокрема про старість; – наявність внутрішніх джерел інвестування – населення не проїдає миттєво всі зароблені кошти, а інвестує значну їх частину в бізнес, житло, освіту тощо; – високий платоспроможний попит населення і відповідно масштабний внутрішній ринок – попит породжує пропозицію, тобто спричиняє до економічного зростання, збільшення зайнятості тощо; – демократичні принципи управління, зокрема постійне звітування владних структур – середній клас, який має належний рівень освіти, характеризується обізнаністю у своїх правах і прагненням їх відстоювати у визначених законодавством межах. The dissertation is devoted to the administrative law regulation of the activity of the subjects of formation and implementation of social policy of Ukraine in the context of European integration processes. The general conceptual provisions of the administrative law principles of the formation and implementation of social policy of Ukraine are considered. The theoretical and methodological foundations of the study of administrative law regulation of the activity of the subjects of formation and realization of social policy of Ukraine are determined. Social policy as a basis for building a rule of law and social state is revealed. The activity of the Ministry of Social Policy as the central body of executive power in the sphere of formation and implementation of social policy of the state is analyzed. The peculiarities of the activities of the Ministry of Social Policy regarding the provision of state policy on family and children were clarified. The activity of the Ministry of Social Policy on combating trafficking in human beings is described. The analysis of administrative law regulation of the sphere of pension insurance is carried out. The peculiarities of administrative law regulation of the sphere of provision of social services are revealed. The administrative law regulation of the activity of the subjects of formation and realization of social sphere in foreign states is analyzed. The directions of improvement of administrative law regulation of activity of the subjects of formation and realization of the social sphere in the context of Ukraine's European integration intentions are determined. It is emphasized that social policy is inextricably linked to the very type of society, its socio-cultural system and should be considered as one of its integral characteristics, and not simply as a complex of social protection measures for the weak. This policy is a kind of «focus» in which the interests of the often conflicting in the struggle for limited resources of social groups, and the idea of justice, as well as social needs, are connected with self-preservation of society and maintaining its competitiveness in the world of global economy and building of information system, societies. It is noted that in Ukraine today there is an extensive system of actors whose activities are aimed at securing and implementing the concept of the welfare state, in particular, through the adoption and implementation of social programs, provision of social services and social assistance to the population, social protection of citizens. Executive bodies and local governments are known to play a leading role among them. However, the current state of regulation of their legal status, procedures and procedures for exercising their powers, etc., is characterized by numerous problems and shortcomings. Against this background, and taking into account Ukraine's European integration commitments, our country faces the task of improving the legal framework and improving the efficiency of the activities of these entities. It is stated that the main goal of a welfare state is to maximize the satisfaction of the material and spiritual needs of the ever-growing members of society in the social sphere; a consistent increase in the standard of living of the population and reduction of social inequality; ensuring universal access to basic social goods, medical and social services, exercising the right to social security. The welfare state must reject any means of achieving a goal that may violate the rights of other citizens, communities, states. In modern conditions, the state is the main subject of social policy, and therefore, determining the directions of this policy, it must: ensure the realization of citizens' rights to social security, conduct a unified policy in the social sphere; ensure the adoption of laws and other regulations governing social security issues; determine the legal forms of social security and create conditions for the effective functioning of the social security system; to determine by law the conditions, the procedure for granting and the amount of pensions, benefits, benefits, social services and other types of social security; to determine the size of the obligatory insurance contributions directed to the relevant fund of compulsory state social insurance; determine the budgets of compulsory insurance funds; Establish mandatory requirements for the creation of insurance reserves in order to ensure timely and complete social payments; review the types and amounts of social benefits to improve citizens' financial support; determine the conditions and provide subsidies to the relevant social insurance fund from the state budget; to provide social security at the expense of the state budget, to provide social support to certain categories of disabled citizens at the expense of the state and local budgets; to set basic types of social standards (minimum consumer budget, subsistence minimum, minimum pension, minimum social assistance, etc.); to ensure that the subjects of the social security right comply with the requirements of the legislation, to supervise and control the observance of the legislation on social protection of the population of Ukraine in the established forms. It is emphasized that the modern development of the system of social protection of the population of Ukraine requires a comprehensive approach in changing the principles of its construction, based on the market realities of the country's development. Social services, social sponsorship, promotion of services through direct budget financing and attracting funds from non-governmental structures will contribute to raising social standards in the country and improving the material conditions of the underprivileged population. Attention is drawn to the fact that today the task of the legislative and executive power is to take a deeper account of the interests and needs of these segments of the population, to promote those spheres of economic activity that are capable of ensuring their transfer to the middle class. This can be done only with the targeted and persistent support of the state. In European countries, such support is provided through so-called incubators, that is, centers that promote the development of the middle class. Becoming the latter will allow Ukraine to acquire the main features of an open democratic society with a socially oriented market economy. These include: - domination of the active life position of citizens - the desire to provide for themselves and their family's well-being, to look after the future, in particular about old age; - availability of internal sources of investment - the population does not immediately eat up all the money earned, and invests a large part of it in business, housing, education, etc.; - high solvent demand of the population and correspondingly large-scale domestic market - demand generates supply, ie leads to economic growth, increase of employment, etc.; - democratic principles of governance, in particular the constant reporting of power structures - the middle class, which has the proper level of education, is characterized by awareness of their rights and the desire to uphold them within the limits set by the law.