Кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення за законодавством України та держав Європейського Союзу: дисертація

Abstract

Дисертація присвячена кримінально-правовій характеристиці невиконанню судового рішення за законодавством України та держав Європейського Союзу. Розкрито стан дослідження кримінально-правової характеристики невиконання судового рішення за національним кримінальним кодексом. Констатується недостатнє вивчення пріоритетних питань невиконання судового рішення, що і зумовила низку практичних і теоретичних проблем, зокрема: – немає єдиної позиції щодо з’ясування об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину невиконання судового рішення; – не враховано позитивного досвіду держав Європейського Союзу щодо встановлення відповідальності за невиконання судового рішення; – не розглянуто можливості запровадження заохочувальної норми, яка б звільняла за певних умов від кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення. На основі джерел правової писемності, починаючи з часів Київської Русі, досліджено історично-правові аспекти становлення та закріплення кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. Розглянуто тенденцію зміни відповідальності за невиконання судового рішення на всьому етапі розвитку кримінального права на території сучасної України з урахуванням її перебування під владою інших країн. Приділено увагу органам, що здійснювали правосуддя, а також особам, які забезпечували належне виконання судового рішення. Констатовано, що перші норми про захист належного виконання судових рішень було закріплено в Литовському статуті 1529 року. За результатами дослідження окремих пам’яток права та приписів сучасного законодавства зроблено висновки про ставлення та розвиток норм, які забезпечували виконання судових рішень. Відзначено, що аналіз зазначеного історичного досвіду допомагає віднайти шляхи вирішення проблем щодо належного забезпечення виконання судових рішень у наш час. Проаналізовано юридичний склад невиконання судового рішення (об’єкт складу цього злочину, об’єктивна сторона, суб’єкт складу злочину та його суб’єктивна сторона) за національним законодавством та законодавством ряду держав-членів Європейського Союзу. Зроблено висновок, що концепція об’єкта злочину, за якою об’єктом злочину є захищені кримінальним законом суспільні відносини є більш обґрунтованою, а також проаналізовано об’єкти злочину за невиконання судового рішення відповідно до законодавства деяких держав Європейського Союзу. Також комплексно досліджено питання предмета складу злочину невиконання судового рішення в порівняльному аспекті з аналогічним злочином за кримінальними кодексами держав Європейського Союзу. Обґрунтовано позицію помилковості підходу визнання «судового рішення» предметом складу злочину, відповідальність за скоєння якого передбачено у ст. 382 КК України, оскільки через невиконання чи перешкоджання виконанню такого рішення воно (як паперовий документ) не зазнає безпосереднього злочинного впливу (що характерно для предмета злочину). Здійснено перегляд загальновизнаного поняття бланкетної диспозиції як такої, що відсилає лише до нормативно-правових актів інших галузей права (запропоновано також ввести диспозицію, яка відсилає до правозастосовних актів, які мають загальнообов’язкове значення), або ж виділено статті з диспозиціями, зміст яких залежить від таких конкретних правозастосовних актів (ст. 382 КК України та ін.) в окремий вид, поряд з відсильними та бланкетними диспозиціями. Їх можна було б назвати, наприклад, «квазібланкетними». Розглянуто різні концепції визначення поняття об’єктивної сторони злочину. Здійснено аналіз об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України «Невиконання судового рішення», та визначено її особливості. Досліджено об’єктивну сторону кримінальнокараних діянь за невиконання судового рішення за законодавством держав Європейського Союзу. Доведено, що об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України, може виражатися у: 1) невиконанні вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали чинності (невчинені особою, на яку покладено відповідний обов’язок, дій (заходів), які вона могла і повинна була вчинити відповідно до вимог законодавства та судового акта; вчинені особою, на яку покладено відповідний обов’язок певних дій, всупереч установленій законом та судовим актом забороні їх вчинення) (ч.ч. 1-3 ст. 382 КК України); 2) перешкоджанні їх виконанню (пасивній поведінці особи (дії чи бездіяльності), що полягає у створенні перешкод (перепон), спрямованих на недопущення, припинення або ускладнення виконання судового рішення (ч. ч. 1 – 3 ст. 382 КК України); 3) невиконанні службовою особою рішення ЄСПЛ, рішення КС України (ч. 4 ст. 382 КК України) та 4) недодержанні службовою особою висновку КС України (невиконанні чи недотриманні певних правил чи вимог, викладених у такому висновку) (ч. 4 ст. 382 КК України). Визначено способи скоєння злочину невиконання судового рішення, а саме – невиконання, перешкоджання та недодержання. Невиконання судового акта запропоновано розглядати як бездіяльність, яка означає незастосування особою передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо: а) на цю особу покладено обов’язок; б) вона має реальну можливість виконати цей судовий акт. Натомість перешкоджання виконанню судового акта виявляється в активній поведінці особи (дії) і є протидією виконанню вимог, що містяться в акті, з метою недопущення його виконання (заборона підлеглим виконувати судовий акт (щодо службової особи), підкуп або обман судового виконавця, погрози або насильство щодо нього тощо). Поняття недодержання означає невиконання чи недотримання певних правил чи вимог. У нашому випадку це буде недотримання службовою особою висновку Конституційного Суду України. Суттєвим чином доопрацьовано наукові підходи про те, що об’єктивна сторона складу злочину «Невиконання судового рішення» у будь-якій з форм (невиконання, перешкоджання, недотримання відповідних судових актів) може характеризуватися діянням як у формі дії, так і у формі бездіяльності. Акцентовано увагу, що на відміну від норми, яка передбачає відповідальність за невиконання судового рішення в Україні, в законодавстві держав Європейського Союзу урізноманітнено способи вчинення аналогічних злочинів. Установлено, що досліджувані норми в кримінальному законодавстві держав Європейського Союзу мають формальний характер. Через призму вітчизняної доктрини розглянуто визначення поняття та основні ознаки суб’єкта невиконання судового рішення за законодавством держав-учасниць Європейського Союзу. Досліджено максимальну і мінімальну вікову межу притягнення до кримінальної відповідальності за аналізований склад злочину. Аналіз юридичної літератури, судової практики дав змогу зробити висновок, що злочин, передбачений ст. 382 КК України «Невиконання судового рішення» не може бути вчинений через необережність, а тільки умисно. В свою чергу низка злочинів (окремі злочини), які передбачають відповідальність за невиконання судового рішення за законодавством держав Європейського Союзу, можуть вчинятися з умисною формою вини (ФРН, Австрія, Франція, Італія, Нідерланди, Люксембург, Бельгія, Швеція, Фінляндія, Словаччина, Болгарія, Чехія, Хорватія, Словенія, Угорщина, Польща, Румунія, Латвія, Литва, Естонія), а окремі – як з умисною, так і з необережною (Данія, Хорватія). Установлено, що деякі держави Європейського Союзу в диспозиціях своїх статей, де передбачено кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення, закріплюють обов’язкові ознаки суб’єктивної сторони (мета, мотив) (Франція, ФРН). Проаналізовано основні питання покарання, яке передбачено за невиконання судового рішення та визначене санкціями ч. ч. 1-4 ст. 382 КК України. Констатовано, що покарання є наслідком кримінальної відповідальності особи, яка вчинила ці різновиди злочину, заходом примусу, що його застосовує лише суд, ухвалюється іменем України до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, відповідно до ст. 124 Конституції України та згідно зі ст. 50 КК України. За результатами дослідження встановлено, що позбавлення волі та штраф є основними видами покарань за невиконання судового рішення у кримінальному законодавстві значної більшості держав-учасниць Європейського Союзу. При цьому їх установлено, як правило, або як альтернативні заходи у санкціях статей Особливої частини, або одночасно як основний і додатковий види покарань. Констатовано, що санкції за невиконання судового рішення за КК України більш сурові, ніж санкції за аналогічну норму у кримінальному законодавстві багатьох держав Європейського Союзу. При дослідженні питання суб’єкта складу аналізованого злочину акцентовано увагу на можливості (доцільності) застосування кримінальноправових заходів за діяння, передбачені ст. 382 КК України щодо юридичних осіб. Проаналізовано кваліфікуючі ознаки складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України «Невиконання судового рішення», та визначено її особливості. Досліджено кваліфікуючі ознаки кримінально-караних діянь за невиконання судового рішення у законодавстві держав Європейського Союзу. Акцентовано увагу на тому, що, на відміну від ст. 382 КК України, жодна норма в кримінальних кодексах держав Європейського Союзу не передбачає кваліфікаційною ознакою відповідальність за невиконання рішення Європейського Союзу з прав людини. Встановлено, що кримінальні кодекси ряду держав Європейського Союзу передбачають підстави звільнення від кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення. Враховано досвід окремих держав Європейського Союзу з досліджуваної тематики та запропоновано окремі зміни до національного законодавства з цього питання. The thesis is dedicated to the criminal-law description of non-compliance with a court decision under the legislations of Ukraine and the states of the European Union. The state of the research of criminal-law characteristic of noncompliance with a court decision under the national criminal code has been discovered. Insufficient level of study of priority issues of non-compliance with a court decision which led to a number of practical and theoretical problems has been stated, in particular: – there is no single position as to determination of the objective and subjective features of the crime of non-compliance with a court decision – the positive experience of the European Union states regarding establishment of liability for failure to comply with a court decision has not been taken into account – in addition, possibility of introducing an incentive rule that would exempt from criminal liability for non-compliance with a court decision under certain conditions has not been considered. The historical-legal aspects of formation and consolidation of criminal liability for failure to comply with a court decision in the sources of legal writing from the time of Kievan Rus to the present have been studied. The tendency of change of liability for non-compliance with a court decision at the whole stage of development of criminal law in the territory of modern Ukraine with consideration of its stay under the authority of other countries has been analyzed. Attention has been paid to the bodies which performed justice as well as to the persons who provided the proper level of compliance with a court decision. It has been stated that the first rules on protection of proper enforcement of court decisions were enshrined in the Lithuanian Statute of 1529. On the basis of study of certain monuments of law and provisions of modern legislation, there has been made a conclusion on emergence and development of norms that ensured enforcement of court decisions. It has been noted that analysis of the mentioned historical experience helps to find ways of solving problems concerning proper compliance with court decisions. Legal composition of non-compliance with a court decision (the object of the crime, the objective element, the subject of the crime and its subjective element) has been analyzed under the national legislation and legislations of a number of member states of the European Union. There has been made a conclusion that the concept of the object of the crime according to which public relations protected by criminal law are considered as the object of the crime is more substantiated. In addition, there has been analyzed the object of the crime of non-compliance with a court decision under the legislations of certain states of the European Union. Moreover, there has been carried out a complex research regarding the subject of the crime of non-compliance with a court decision in comparison with the same crime under the criminal codes of the European Union states. There has been substantiated incorrectness of the approach of recognition of a «court decision» as subject of the crime, liability for which is envisaged in article 382 of the Criminal Code of Ukraine, since in case of non-compliance or obstruction of performance of such a decision, it (like a paper document) is not under the direct criminal influence (that is peculiar to a subject of the crime). There has been carried out a revision of generally accepted notion of blanket disposition, as referring only to the normative legal acts of other branches of law (and also to consider the disposition that refers to the law-enforcement acts that have a mandatory value), or allocation of articles with the dispositions content of which depends on such specific law-enforcement acts (article 382 of the CC of Ukraine, etc.) in a separate form, along with reference and blanket dispositions. They could be called, for example, «quasiblanket». Different concepts of definition of the notion of the objective element of a crime have been considered. The analysis of the objective element of the crime, provided for in article 382 of the CC of Ukraine «Failure to comply with a court decision» has been carried and its features have been determined. The objective element of the punishable acts for non-compliance with a court decision according to the legislation of the European Union states has been studied. It has been proved that the objective element of the crime provided for in article 382 of the CC of Ukraine may be expressed in: 1) non-compliane with a court sentence, decision, order which came into force (non-carried out by a person responsible for an obligation, acts (measures) which he could and should have carried out according to the requirements of the legislation and judicial order; carried out by a person appropriately responsible for this obligation, certain actions in violation of the prohibition established by a law or judicial act to perform them (paragraphs 1-3 of article 382 of the CC of Ukraine); 2) resistance to their performance (passive behavior of a person (action or inaction), consisting in creating obstacles (barriers) aimed at preventing, terminating or complicating performance of a court decision (paragraphs 1 – 3 of article 382 of the CC of Ukraine); 3) non-performance by an official of a decision of the ECHR, decision of the Constitutional Court of Ukraine (paragraph 4 of article 382 of the CC of Ukraine) and 4) failure by an official to comply with a conclusion of the Constitutional Court of Ukraine (failure to comply with certain rules or requirements set forth in such a conclusion (paragraph 4 of article 382 of the CC of Ukraine). The ways of committing a crime of non-compliance with a court decision, namely non-comply, obstruction of execution and non-observance have been determined. Non-comply with a judicial act is to be understood as inaction, which means that a person does not apply the measures required by law and a court order to enforce it, provided that: a) a duty was imposed on that person; b) it has a real opportunity to execute this legal act. Instead, obstruction of execution of a judicial act is manifested in active behavior of a person (action) and means counter to implementation of the requirements contained in the act in order to prevent its execution (prohibition of subordinates to execute a judicial act (regarding an official), bribe or deception of a bailiff, threat or violence about him, etc.). Under the notion of non-observance it should be understood as failure or non-compliance with certain rules or requirements. In our case, this will be the failure of an official to comply with a conclusion of the Constitutional Court of Ukraine. Somewhat revised scientific approaches about the objective element of the crime «Failure to comply with a judicial decision» in any of the forms (noncompliance, obstruction of execution, non-observamce with relevant legal acts) may be characterized as an act in the form of both actions and in the form of inactivity. Attention has been paid to the fact that, in contrast to the norm, which provides for liability for non-compliance with a court decision in Ukraine, in the legislation of the European Union states there is a variety of ways to commit similar crimes. It has been established that the analyzed norms in the criminal legislation of the states of the European Union have a formal character. Through the prism of the national doctrine, there have been considered the definition of the concept and the main features of the subject of non-compliance with a court decision under the legislations of the member states of the European Union. The maximum and minimum age limit for bringing criminal charges for the analyzed crime has been analyzed. Analysis of legal literature and court practice made it possible to conclude that the crime stipulated in article 382 of the CC of Ukraine «Failure to comply with a court decision» cannot be committed by negligence, but only intentionally. In turn, a number of crimes involving liability for non-compliance with a court decision under the laws of the European Union states can be committed with intentional guilt (Germany, Austria, France, Italy, the Netherlands, Luxembourg, Belgium, Sweden, Finland, Slovakia, Bulgaria, Czech Republic, Croatia , Slovenia, Hungary, Poland, Romania, Latvia, Lithuania, Estonia), and a number – both intentionally and carelessly (Denmark, Croatia). It has been established that some states of the European Union, in the disposition of their articles, which provide for criminal liability for failure to comply with a court decision, establish obligatory signs of the subjective element (purpose, motive) (France, Germany). The main issues of punishment, which is provided for in case of noncompliance with a court decision and determined by the sanctions of paragraphs 1- 4 of article 382 of the CC of Ukraine have been analyzed. It has been stated that punishment is a consequence of the criminal liability of a person who committed these kinds of crime, a measure of coercion, which is applied only by a court and is adopted in the name of Ukraine to the person convicted of committing a crime, and consists in limiting the rights and freedoms of the convicted person in accordance with the article 124 of the Constitution of Ukraine and in accordance with article 50 of the CC of Ukraine. It has been established in the result of the research that imprisonment and fines are the main types of punishment for failure to comply with a court decision under the criminal law of a majority of European Union member states. At the same time, they are established, as a rule, either as alternative measures in the sanctions of the articles of the Special Part, or simultaneously as main and additional kinds of punishment. It has been stated that sanctions for failure to comply with a court decision under the CC of Ukraine are more severe than sanctions for a similar norm under the criminal law of a number of European Union states. When studying the issue of the subject of the analyzed crime, attention has beed paid to the possibility (feasibility) of the application of criminal-law measures, for committing acts provided for in article 382 of the CC of Ukraine as regards legal persons. The qualifying attributes of the crime, stipulated by article 382 of the CC of Ukraine «Failure to comply with a court decision» have been analyzed and its features have been determined. The qualifying attributes of criminal punishment for failure to comply with a court decision under the legislation of the European Union states have been studied. The emphasis has been made on the fact that, unlike article 382 of the CC of Ukraine, no provision in the criminal codes of the states of the European Union implies responsibility as a qualifying element for non-compliance with a decision of the European Court on Human Rights. It has been established that the criminal codes of a number of states of the European Union contain grounds for exemption from criminal liability for non-compliance with a court decision. The experience of certain European Union member states on the studied topics has been taken into account and some changes to the national legislation on this issue has been proposed.