Перешкоджання діяльності у кримінальному праві України: дисертація

Abstract

Дисертацію присвячено перешкоджанню діяльності у кримінальному праві України. Розкрито стан дослідження перешкоджання діяльності у кримінальному праві України. Констатовано, що на монографічному рівні в Україні здебільшого немає комплексних системних напрацювань із зазначеної проблематики. Фахівці зосереджуються лише на окремих складах злочинів, що полягають у перешкоджанні діяльності. Установлено, що чимало питань, які стосуються відповідальності за такі злочини, є дискусійними, а окремі з них – або взагалі не розглядались на науковому рівні, або їхньому вивченню приділяється недостатньо уваги. На основі узагальнення різноманітних джерел із досліджуваної проблематики зауважено, що злочини, які полягають у перешкоджанні діяльності, можуть розглядатись і у широкому (злочини, що безпосередньо посягають на право здійснювати законну діяльність), і вузькому (злочини, об’єктивна сторона яких вичерпується діянням у формі перешкоджання законній діяльності) значеннях. Під перешкоджанням діяльності як ознакою, що об’єднує відповідні склади злочинів, пропонується розуміти створення перешкод у реалізації права іншої особи на певну діяльність, не заборонену законом, тобто дію або бездіяльність (фізичну чи інтелектуальну), спрямовану на недопущення, припинення або ускладнення такої діяльності. У роботі з’ясовується, як були враховані принципи та передумови криміналізації при встановленні кримінальної відповідальності за перешкоджання діяльності. Доводиться, що перешкоджання діяльності є суспільно небезпечним діянням, щодо окремих виявів якого існували й існують передумови криміналізації. Водночас, здійснюючи криміналізацію, законодавець не додержав усіх принципів криміналізації, що зумовлює необхідність внесення змін до кримінального законодавства. Під час розгляду ґенези становлення та розвитку законодавства в частині відповідальності за перешкоджання діяльності зазначено, що відповідні норми на території України формувалися поступово, разом із розвитком суспільних відносин та їхнім правовим унормуванням. Кримінально-правові заборони в цій сфері виникають там, де законодавство детально регламентує порядок законної діяльності й її забезпечення потребує правового захисту. З огляду на це, зроблено висновок, що в державі, де абсолютна влада не обмежена правовими нормами і забезпечується потужним апаратом примусу, немає необхідності в таких нормах. Вивчено зарубіжний досвід регламентації відповідальності за перешкоджання діяльності. Акцентовано, що система таких злочинів залежить від соціально-економічних, культурних, політичних, історичних й інших чинників, які впливали на формування кримінального законодавства в тій чи іншій країні, поширеності таких діянь. Законодавець кожної країни вибірково підходить до вирішення питання стосовно того, перешкоджання якій діяльності має підлягати кримінальній відповідальності. Законодавство низки країн містить загальну норму, яка передбачає відповідальність за перешкоджання реалізації громадянських прав і свобод. Незважаючи на широкий спектр законної діяльності, що є предметом кримінально-правової охорони, в Україні перешкоджання не всім видам діяльності підлягає кримінальній відповідальності. Досвід законодавства зарубіжних країн свідчить, що цей спектр може бути розширено. Проаналізовано юридичний склад злочинів, що полягають у перешкоджанні діяльності за КК України (об’єкти складів цих злочинів, об’єктивні сторони, суб’єкти складів злочинів та їхні суб’єктивні сторони). Зроблено висновок, що видовим об’єктом злочинів, які полягають у перешкоджанні діяльності, є право відповідного суб’єкта здійснювати певну діяльність, не заборонену законом. Такі об’єкти, як основи національної безпеки або авторитет органів державної влади, місцевого самоврядування чи об’єднання громадян можуть бути додатковими. Цей видовий об’єкт входить до родового об’єкта – особистих прав і свобод людини та громадянина. Безпосередніми об’єктами злочинів, що полягають у перешкоджанні діяльності, визначено право відповідних суб’єктів здійснювати певну діяльність, не заборонену законом. Зауважено, що під час характеристики перешкоджання діяльності ознака законності/незаконності має враховуватись двічі. По-перше, для позначення законності діяльності. Кримінально караним має бути тільки перешкоджання такому виду діяльності, що не заборонений законом, а перешкоджання незаконній діяльності не становить суспільної небезпеки і не може бути кримінально караним. По-друге, ознака незаконності має стосуватись перешкоджання, адже не завжди перешкоджання певній законній діяльності суперечить вимогам закону. Доведено, що вказівка на незаконність у тексті КК України виправдана лише стосовно діяння у формі перешкоджання. Наголошено, що злочин, який полягає в перешкоджанні діяльності, є закінченим із моменту вчинення певних дій (бездіяльності), спрямованих на перешкоджання реалізації права іншої особи здійснювати певну діяльність, незалежно від того, чи вдалося винному завадити потерпілому здійснити відповідну діяльність. Аналіз юридичної літератури, судової практики дав змогу зробити висновок, що суб’єктом більшості злочинів, які полягають у перешкоджанні діяльності, є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Встановлена відсутність підстав для визнання суб’єктом злочину «колективних» суб’єктів (юридичних осіб, держави, злочинних угруповань тощо), а також для зниження віку кримінальної відповідальності за відповідну категорію злочинів. Особа, яка є носієм права на певну діяльність, не заборонену законом, не може бути суб’єктом злочину, що полягає в перешкоджанні такій діяльності. Перешкоджання – це певний вплив «ззовні», тому не можна перешкоджати самому собі або певному об’єднанню, членом якого є особа. Зроблено висновок, що стосовно злочинів, які полягають у перешкоджанні діяльності, суть вини полягає в негативному психічному ставленні (відсутності належної поваги, нехтуванні, бажанні порушити, обмежити) до права іншої особи на здійснення певного виду діяльності. Вивчення характеру діяння, яке полягає в перешкоджанні законній діяльності, дало змогу зробити висновок, що воно може бути вчинене лише умисно. Загальними ознаками для всіх злочинів, які полягають у перешкоджанні діяльності, є усвідомлення власного незаконного характеру перешкоджання, а також того, що винний перешкоджає саме законній діяльності потерпілого. Мотив і мета злочинів, що полягають у перешкоджанні діяльності, можуть бути різними. Спроби визначити мету таких злочинів призводять до обмеженого тлумачення відповідних положень КК України, ускладнення правозастосовної діяльності, конкуренції з іншими кримінально-правовими нормами. З’ясовано проблеми заходів кримінально-правового впливу, які застосовуються за вчинення злочинів, що полягають у перешкоджанні діяльності. Зазначено, що з усіх проаналізованих санкцій лише санкції норм, описаних у ст. 114-1 КК України, є безальтернативними. Санкція норми, описаної у ст. 170 КК України, є альтернативною кумулятивною, в якій додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років має обов’язковий характер. Санкції норм, описаних у чч. 1, 2 ст. 171 КК України, ч. 1 ст. 180 КК України, ст. 340 КК України, належать до альтернативних. Санкція норми, описаної в ч. 3 ст. 171 КК України, належить до альтернативних кумулятивних, оскільки містить додаткове факультативне покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Установлено, що за вчинення злочинів, які полягають у перешкоджанні діяльності, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності на основі більшості загальних підстав: імперативних і факультативних, умовних і безумовних. Спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення таких злочинів кримінальне законодавство не передбачає. The dissertation is devoted to obstruction of activities in the criminal law of Ukraine. The state of the research of obstruction of activities in the criminal law of Ukraine is revealed. It is stated, therefore, that at the monographic level in Ukraine, for the most part, there are no systematic researches from the mentioned problem. Specialists focus only on individual departments of crime, which consists in obstruction of activities. It has been established that many issues concerning the responsibility for such crimes are debatable, and some of them – or are not considered at the scientific level, or their study is not given enough attention. The generalization of various sources of the studied problem has made it possible to determine that offenses consisting in obstruction of activities can be considered as broad (crimes that directly violate the right to exercise legal activity) and narrow (crimes whose objective side is exhausted in the form of action interference with legal activities) values. By obstruction of activities as a sign that unites the relevant components of crime, it is proposed to understand the creation of obstacles to the realization of the right of another person to certain activities not prohibited by law, that is, action or omission (physical or intellectual) aimed at preventing, terminating or complicating such activities. The paper clarifies how the principles and preconditions of criminalization were taken into account when establishing criminal responsibility for obstruction of activities. It has been argued that the obstruction of the activities is a socially dangerous action regarding the individual manifestations of which there exist and continue to exist the preconditions of criminalization. At the same time, in carrying out criminalization, the legislator did not comply with all the principles of criminalization, which necessitates the introduction of amendments to the criminal law. When considering the genesis of the formation and development of legislation in terms of responsibility for obstruction of activities, it is indicated that the relevant norms in the territory of Ukraine were formed gradually along with the development of social relations and their legal norm. Criminal prohibitions in this area arise where the legislation regulates in detail the procedure of legal activity and its provision requires legal protection. In view of this, it is concluded that in a state where absolute power is not limited by legal norms and is provided by a powerful apparatus of coercion, there is no need for the existence of such norms. The foreign experience of regulation of responsibility for obstruction of activities is studied. It is emphasized that the system of such crimes depends on the prevalence of such acts on the basis of socio-economic, cultural, political, historical and other factors that influenced the formation of criminal legislation in one or another country. The legislator of each country selectively approaches to the decision on the question of which obstruction of activities should lead to criminal liability. Legislation in a number of countries contains a general rule that implies responsibility for preventing the realization of civil rights and freedoms. Despite the wide range of legal activities that are the subject of criminal law enforcement, in Ukraine, the impediment to not all types of activities involves criminal liability. The experience of the legislation of foreign countries shows that this spectrum can be expanded. The legal structure of crimes, which consists of obstruction of activities of the Criminal Code of Ukraine (objects of syllables of these crimes, objective parties, subjects of crimes and their subjective parties) is analyzed. It is concluded that the specific object of the crimes consisting in the obstruction of activities is the right of the relevant subject to carry out certain activities, not prohibited by law. Such objects as the basis of national security or the authority of public authorities, local self-government or citizens' associations may be additional. This species object is part of the generic object – the personal rights and freedoms of man and citizen. The immediate objects of the crimes, consisting in obstruction of activities, determined the right of the relevant subjects to carry out certain activities not prohibited by law. It is noted that when characterizing the obstruction of activities, the sign of legality/illegality should be taken into account twice. First, to indicate the legality of the activity itself. Criminal punishment should be only obstruction of such activities, which is not prohibited by law, and the obstruction of illegal activities does not constitute a public danger and can not be criminalized. Secondly, the sign of unlawfulness should relate to the obstacle itself, as not always the obstruction of a certain legal activities is contrary to the requirements of the law. It is proved that the indication of illegality in the text of the Criminal Code of Ukraine is justified only with regard to the act in the form of interference. It is emphasized that the crime, which consists in obstruction of activities, is terminated from the moment of certain actions (inaction) aimed at interfering with the realization of the right of another person to carry out a certain activity, regardless of whether the guilty person managed to prevent the victim from carrying out the corresponding activity. An analysis of legal literature and jurisprudence has made it possible to conclude that the subject of most offenses consisting in obstruction of activities is a physical, convicted person who has reached the age of 16. The absence of grounds for the recognition of the subject of the crime of «collective» subjects (legal persons, state, criminal groups, etc.), as well as to reduce the age of criminal responsibility for the relevant category of crimes. A person who is the bearer of the right to certain activities, not prohibited by law, can not act as a subject of crime, which is to obstruction of such activities. Obstruction is a certain influence «from the outside»; it is excluded to interfere with itself or a certain association, the member of which acts a person. It is concluded that in relation to offenses consisting in obstruction of activities, the essence of the guilt lies in the negative mental attitude (lack of due respect, neglect, desire to violate, limit) the right of another person to exercise a particular type of activity. The study of the nature of the act, which is to obstruction of legal activities, has allowed us to conclude that it can only be committed intentionally. The general features of all crimes that obstruction of activities are the awareness of their own unlawful nature of the interference, as well as the fact that the culprit interferes precisely with the legitimate activities of the victim. The motive and purpose of obstruction of activities may be different. Attempts to determine the purpose of such crimes lead to a restrictive interpretation of the relevant provisions of the Criminal Code of Ukraine, the complication of law enforcement activities, competition with other criminal-law standards. The problems of measures of criminal-law influence, which are used for committing offenses consisting in obstruction of activities, are revealed. It is noted that from all the sanctions analyzed only sanctions of the norms described in Article 114-1 of the Criminal Code of Ukraine are without alternative. The sanction of the norm described in Article 170 of the Criminal Code of Ukraine is an alternative cumulative, in which additional punishment in the form of deprivation of the right to occupy certain positions or engage in certain activities for a term up to three years is mandatory. Sanctions of the norms described in paragraphs 1 and 2 of article 171 of the Criminal Code of Ukraine, Part 1 of Article 180 of the Criminal Code of Ukraine, and Article 340 of the Criminal Code of Ukraine, belong to alternatives. The sanction of the norm described in Article 171, paragraph 3, of the Criminal Code of Ukraine, refers to alternative cumulative ones, since it contains additional optional punishment in the form of deprivation of the right to occupy certain positions or engage in certain activities for a term up to three years or without such. It has been established that for the commission of crimes consisting of obstruction of activities, a person may be released from criminal liability on the basis of the majority of general grounds: imperative and optional, conditional and unconditional. Special types of release from criminal liability for committing such crimes are not provided by criminal law.