Філософські засади права інтелектуальної власності: дисертація

Abstract

Дисертація присвячена філософсько-правовому осмисленню феномена права інтелектуальної власності. Викладаються історичні передумови виникнення правового регулювання використання і охорони творів науки, літератури і мистецтва, винаходів та ін. Завданням філософсько-правового осмислення права інтелектуальної власності є його онтологізація, чи онтологічне обґрунтування. Проект онтологізації може бути відносно успішним чи навпаки, з урахуванням таких чинників: а) досягнення когерентності чи холістичності картини буття, тобто такої цілісності, яка дасть можливість бачити зв’язки і взаємовпливи об’єктів світу; б) результатом такої онтологізації повинна бути не інформація, а знання: нині відома проблема панування інформації в науці інтелектуальної власності над знанням – інформації набагато більше, ніж перетворених в інформацію знань. Особливо це дається взнаки під час обґрунтування т. зв. концепцій інтелектуальної власності; в) апробація практикою: філософія інтелектуальної власності має на меті створити своєрідну концептуальну матрицю, у межах якої можуть вирішуватись конкретні прикладні питання, що стосуються обігу, охорони і використання об’єктів інтелектуальної власності. Дослідження засноване на власній методології, яка складається з концептуальних підходів, загально- й спеціально-наукових методів і прийомів дослідження. Осмислення поняття інтелектуальної власності імпліцитно спирається на певний різновид праворозуміння. За цим критерієм відповідні методологічні підходи поділено на: позитивістський, природноправовий, біологізаторський, соціологізаторський та трансценденталістський. Залежно від філософських понять і категорій, на яких ґрунтується дослідницький підхід, можна виокремити такі підходи, як потребовий та аксіологічний. Задовго до того, як правове регулювання інтелектуальної власності в Європі почало набувати сучасних форм і змісту, монархи Європи нерідко вдавалися до видачі «охоронних грамот» – виняткових привілеїв щодо виробництва певних товарів, виконання робіт чи надання послуг. Ці грамоти: а) закріплювали виключне право займатися певним видом діяльності; б) забороняли займатися цим же видом діяльності іншим; в) не захищали винаходи в сучасному їх розумінні як рішення конкретних технічних проблем. Перші патенти на винаходи з’явилися у Венеції в першій половині XV століття. Ці патенти, з одного боку, надавали захист саме винахідникам, з іншого – носили певні ознаки монополії. Їх можна було відчужувати за життя і після смерті (inter vivos et mortis causa). Отже, саме система патентного права Венеції, попри властиву їй гнучкість й часом непослідовність, була першим стійким правовим режимом захисту прав винахідників. Проаналізовано основні проблеми в галузі філософського осмислення інтелектуальної власності, що склалися нині в літературі. Так, формулюючи визначення інтелектуальної власності, дослідники нерідко вдаються до т. зв. формально-логічної концепції, в основі якої лежить поелементний аналіз слів «інтелектуальна» і «власність». Однак проведений нами аналіз на основі положень науки філології свідчить на користь того, що вираження «інтелектуальна власність» становить фразеологічне зрощення, тобто нерозривну єдність, смисл якої не може зводитися до звичайної суми її складових слів. Право не просто регулює можливості використовувати й захищати об’єкти права інтелектуальної власності, а створює саму можливість існування останньої. Це пояснюється існуванням двох різних видів норм позитивного права: тих, які чинять імперативний регулятивний вплив на суспільні відносини (регулюють відносини, що склалися до правового регулювання, як-от регулювання договору міни в ЦК), і ті, які чинять неімперативний конститутивний вплив. Проаналізовані проекти онтологізації інтелектуальної власності, як-от ліберальна (теорія праці Дж. Локка), об’єктивно-ідеалістична (теорія особистості Г. Гегеля), утилітаристська (теорія максимізації загального блага Дж. Бентама та ін.). Ліберальна онтологізація права інтелектуальної власності відбувається виходячи з таких підстав: а) праця є формою присвоєння об’єктів природи; б) позаяк набуття права власності й права інтелектуальної власності є природними процесами, будь-які їх обмеження повинні основуватися на вагомих для суспільства підставах; в) існування права власності зумовлюється обмеженістю природних ресурсів, зокрема землі, відтак для уподібнення об’єктів права інтелектуальної власності до об’єктів права власності, перші слід штучно зробити «рідкісними» через поширення на них «виключних прав». Об’єктивно-ідеалістична онтологізація базується на тому, що: а) свобода невпинно розвивається; б) власність є вищим вираженням свободи; в) визнання права інтелектуальної власності виникає не через саме по собі створення твору (іншого об’єкта), а через визнання учасниками суспільства права на його відчуження; г) набуття прав інтелектуальної власності є конкретизацією свого буття у суспільстві. Діалектико-матеріалістична онтологізація ґрунтується на тому, що: а) власність є суспільним відношенням; б) розподіл праці і приватна власність є формами відчуження; в) ринок дозволяє присвоювати речі у надлишку, що створює майнову нерівність і класову боротьбу; г) право позбавлене автономного змісту, має інструментальну цінність щодо втілення вимог базису; д) наймана праця, зокрема й працівників, які створюють продукти інтелектуальної власності, існує в умовах ринкової економіки задля того, аби створювати саме надлишкову вартість; е) ідеологія інтелектуальної власності становить сукупність уявлень про призначення інтелектуальної власності та його цінність, є засобом класової боротьби. Утилітаристська онтологізація ґрунтується на тому, що: а) правове регулювання спрямоване на встановлення балансу задля максимізації загальної вигоди у суспільстві; б) держава повинна забезпечити правові засоби щонайменше для відшкодування затрат на вираження автора чи винахідника; в) перехід від одного стану економічної системи до іншого збільшує загальний добробут, якщо ті члени суспільства, які виграють при цьому переході, здатні компенсувати програш тих, чиє становище погіршується; г) баланс строків правової охорони повинен сприяти підвищенню ініціативи й чистоті конкуренції на ринку. Здобувачка доводить, що цінностям, які захищаються правом інтелектуальної власності, властивий квазі-об’єктивний характер. Суть нашого підходу полягає в тому, що, не дивлячись на те, що цінності завжди певним чином пов’язані зі свідомістю та психікою людини, яка їх відображає (а тому для різних людей одні і ті самі предмети можуть бути носіями різних цінностей), завжди існує принципова можливість квазі-об’єктивного (відносно-об’єктивного, не абсолютного) визначення цінності певного блага в конкретній правовій ситуації з урахуванням конкретно-історичного стану розвитку суспільних відносин і балансу інтересів його учасників. За способом закріплення цінностей права інтелектуальної власності в законодавстві можна виокремити: а) безпосереднє визнання таких цінностей у цивільному законодавстві; б) створення правових засобів їхньої реалізації; в) створення правових засобів їх захисту й охорони. У галузі права інтелектуальної власності виділено такі цінності: а) загальноправові (справедливість, рівність, правова визначеність тощо); б) власні (інтереси первинних суб’єктів інтелектуальної власності, наприклад, авторів чи виконавців, та інтереси суспільства і його наукового, культурного й технічного розвитку); в) цінності–засоби (за їх посередництва відбувається реалізація інших цінностей). До них можна віднести передусім справедливий баланс між інтересами учасників правовідносин інтелектуальної власності, а також держави і суспільства (цей баланс, зокрема, реалізується в обмежених у часі строках правової охорони авторського права й суміжних прав, об’єктів патентного права тощо), принцип максимальної корисності. Доводиться, що змістовна єдність права інтелектуальної власності як правового феномену забезпечується перехідними сімейними подібностями об’єктів, що підпадають під його регулювання. Такий підхід дозволяє нам відкинути метафізичне уявлення про те, що всім об’єктам права інтелектуальної власності властива певною мірою однакова природа, а відтак – єдина стратегія онтологізації. Вважаємо, що всі ці способи онтологізації є комплементарними, якщо застосовувати їх не до всієї системи права інтелектуальної власності, а лише до окремих її об’єктів. The thesis is devoted to philosophical and legal comprehension of the phenomenon of intellectual property rights. The historical preconditions of the emergence of legal regulation of the use and protection of works of science, literature and art, inventions, etc. are outlined. The task of philosophical and legal comprehension of the right of intellectual property is its ontological substantiation or ontologization of intellectual property. The substantiation project can be relatively successful, or vice versa, taking into account the following factors: a) the achievement of the coherence or holistic nature of the picture of being, that is, of such an integrity, which will enable to see the connections and interactions of objects of the world; b) the result of such an substantiation should be not information but knowledge: the current problem of dominance of information in the science of intellectual property over knowledge: information is much more than transformed into knowledge information. This is especially true in the case of substantiation of the so-called concepts of intellectual property; c) Testing by practice: the philosophy of intellectual property aims to create a peculiar conceptual matrix, within which specific application issues relating to the circulation, protection and use of intellectual property objects can be addressed. The research is based on its own methodology, which consists of conceptual approaches, general and special-scientific methods and methods of research. The work uses axiological and necessary approaches that allow us to determine what the value factors are behind certain changes in the legal regulation of intellectual property. Long before the legal regulation of intellectual property in Europe began to acquire modern forms and content, the European monarchs often resorted to the issuance of «security credentials» - exclusive privileges for the production of certain goods, the performance of works or the provision of services. These certificates: a) secure the exclusive right to engage in certain activities; b) prohibited others from engaging in the same type of activity; c) did not protect the inventions in their contemporary understanding as a solution to specific technical problems. The first patents for inventions appeared in Venice in the first half of the 15th century. These patents, on the one hand, provided protection to inventors, on the other hand, they had certain signs of a monopoly. They could be alienated in life and after death (inter vivos et mortis causa). Thus, it is the system of patent law in Venice, in spite of its inherent flexibility and sometimes inconsistency, it was the first stable legal regime protecting the rights of inventors. The main problems in the field of philosophical comprehension of intellectual property, which have developed nowadays in the literature, are analyzed. So, formulating the definition of intellectual property, researchers often resort to the so-called formal-logical concept, which is based on the elemental analysis of the words «intellectual» and «property». However, our analysis based on the provisions of philology science suggests that the expression «intellectual property» is phraseological merging, that is, inseparable unity, the meaning of which cannot be reduced to the usual sum of its constituent words. The law does not only regulate the ability to use and protect objects of intellectual property rights, but creates the very possibility of the existence of the latter. This is due to the existence of two different types of norms of positive law: those that have imperative regulatory influence on social relations (regulate relations that have developed before legal regulation, such as the regulation of a mines contract in the Central Committee), and those who exercise non-imperative constitutive influence. The projects of ontologization of intellectual property, such as liberal (J. Locke's theory of labor), objective-idealism (the theory of personality of G. Hegel), utilitarianism (the theory of maximization of the common good of J. Bentam, etc.) are analyzed. Liberal ontologization of intellectual property rights is based on the following grounds: (a) labor is a form of appropriation of objects of nature; (b) since the acquisition of property rights and intellectual property rights are natural processes, any restrictions on them must be based on grounds that are important for society; (c) the existence of a property right is determined by the limited nature of natural resources, in particular land, and for the purpose of likening intellectual property rights to objects of property rights, the former should be artificially made «rare» because of the extension of «exclusive rights» to them. Objective-idealism ontologization is based on the following: (a) freedom is constantly evolving; (b) property is the highest expression of freedom; (c) the recognition of intellectual property rights does not arise from the creation of a work (another object) itself, but through the recognition by the members of society of the right to his alienation; (d) the acquisition of intellectual property rights is the specification of its existence in society. Dialectical materialist ontologization is based on the fact that: (a) property is a social relation; (b) the division of labor and private property are forms of alienation; (c) the market allows you to assign things to the surplus that creates wealth inequality and class struggle; (d) the right deprived of autonomous content has the instrumental value for implementing the requirements of the basis; (e) hired labor, in particular workers who create intellectual property products, exists in a market economy in order to create a surplus value; (e) the ideology of intellectual property is a set of ideas about the appointment of intellectual property and its value and is a means of class struggle. Utilitarian ontologization is based on the following: (a) legal regulation is aimed at establishing a balance in order to maximize the overall benefits in society; (b) the state must provide legal means at least to reimburse the costs of expressing the author or inventor; (c) the transition from one state of the economic system to another increases overall welfare if those members of society who win in this transition are able to compensate for the loss of those whose situation worsens; (d) the balance of legal protection should contribute to increasing the initiative and purity of competition on the market. It’s being proved that the values protected by the intellectual property law are quasi-objective. The essence of our approach is that, despite the fact that values are always in some way related to the consciousness and psyche of the person who reflects them (and therefore, for different people, the same objects can be carriers of different values), there always exists the fundamental possibility of a quasiobjective (relative-objective, not absolute) definition of the value of a particular good in a particular legal situation, taking into account the concrete historical state of development of social relations and the balance of interests of its participants. By way of consolidating the values of intellectual property rights in the law, one can distinguish: a) the direct recognition of such values in civil law; b) the creation of legal means for their implementation; c) the creation of legal remedies for their protection and protection. It is proved that the substantive unity of the right of intellectual property as a legal phenomenon is ensured by the transitional family similarities of objects subject to its regulation. This approach allows us to reject the metaphysical notion that all objects of intellectual property rights are inherently the same nature, and therefore – one single strategy of ontology. Thus we conclude that all these methods of ontology are complementary if they are not applied to the entire system of intellectual property rights, but only to its individual objects.