Стадії вчинення злочину за кримінальним правом України та Республіки Польща: порівняльно-правове дослідження: дисертація

Abstract

Дисертація є комплексним порівняльно-правовим дослідженням інституту стадій вчинення злочину за кримінальним правом України та Республіки Польща. Констатовано, що попри значний інтерес фахівців у галузі права до вивчення інституту стадій вчинення злочину, в сучасній науці кримінального права України немає комплексного порівняльно-правового дослідження стадій вчинення злочину. Відтак залишається чимало невирішених та дискусійних питань, зокрема щодо: – визначення видів злочинів, за готування до яких має бути встановлена кримінальна відповідальність, а також структурного розміщення норм про відповідальність за готування до злочину; – доцільності закріплення у КК України самостійної відповідальності за непридатний замах; – обґрунтованості зменшення розміру найбільш суворого виду покарання за готування до вчинення злочину та замах на злочин; – ефективності кримінально-правових норм про призначення покарання у виді довічного позбавлення волі за незакінчені злочини проти основ національної безпеки та деякі посягання проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (відсутність таких наукових розробок). У роботі проаналізовано основні теоретичні питання стадій вчинення злочину в кримінальному праві України та Республіки Польща. Історико-правове вивчення становлення та розвитку інституту стадій вчинення злочину в кримінальному праві та законодавстві України та Республіки Польща дало змогу окреслити суттєві відмінності цього інституту. Зокрема, на формування інституту стадій вчинення злочину мали вплив джерела кримінального права, які, з огляду на об’єктивні причини та історичні особливості, значно відрізнялися. Розглянуто специфіку реформування законодавства щодо закріплення інституту стадій вчинення злочину впродовж різних етапів розвитку кримінального права України та Республіки Польща. Відтак дослідження окремих пам’яток права засвідчило, що законодавець упродовж різних часових періодів по-всякому визначав стадії злочину, зокрема закріплював усі види стадій вчинення злочину або визначав їх частково, нормативно закріплюючи окремі з них. Питання про призначення покарання за незакінчений злочин також розглядалося неоднаково (через встановлення рівнозначного за суворістю покарання як за закінчений злочин або визначення самостійної відповідальності за вчинення готування та замаху як за окремі злочини). У рамках порівняльного аналізу окреслено відмінності у структурному розміщенні норм про стадії вчинення злочину в законодавстві України та Республіки Польща. Інститут стадій вчинення злочину, відповідно до КК України, передбачений у розділі III «Злочин, його види та стадії», натомість у кримінальному законодавстві Республіки Польща він закріплений у розділі II «Форми вчинення злочину». Таке розміщення свідчить певною мірою про поєднання ознак, що характеризують стадії вчинення злочину, з ознаками співучасті. Зокрема, це стосується стадії готування, яку польські науковці визначають у двох формах (конфігураціях) – «одноособовій» («jednoosobowej») та «багатоособовій» («wieloosobowej»). На основі проаналізованих підходів щодо визначення поняття стадій у кримінальному праві України та Республіки Польща сформульовано дефініцію стадій вчинення злочину. Стадії вчинення злочину – це форми посягання, що охоплюють намір, готування, замах та закінчений злочин і відрізняються між собою ступенем суспільної небезпечності, реалізацією злочинного наміру, моментом припинення та особливостями кримінальної відповідальності. Запропоновано виокремлювати в теорії кримінального права України стадію наміру вчинення злочину, хоча і не кримінально карану, проте таку, яка передує у часі стадії готування та замаху, слугує тим підґрунтям, яке обумовлює протиправність дій особи та реалізується в наступних стадіях Здійснено порівняльно-правове дослідження стадії готування до злочину, ознак та видів готування. На підставі опрацьованого законодавства та теоретичних положень можна стверджувати, що стадія готування до злочину має спільні ознаки та види. Проте польський законодавець визначає додаткові види, зокрема «складання плану» та «збирання інформації». Відповідно до кримінального законодавства Республіки Польща, стадія готування має певні форми вираження, а саме форму «повного» готування, «вибіркового», форму «роз’яснення» («уточнення»), форму «заміни» та приховані види готування («криптоготування»). Більшість зазначених видів готування відомі доктрині кримінального права України. Зокрема, приховані види готування – це усічені склади злочинів, закріплені у КК України. Вияв готування через зазначені форми обумовлений особливостями кримінальної відповідальності в КК Республіки Польща. Кримінальна відповідальність за готування настає лише тоді, коли такий вид готування передбачений в Особливій частині КК Республіки Польща з визначенням самостійної санкції. На основі теоретичних та законодавчих положень кримінального права України та Республіки Польща розкрито ознаки та види стадії замаху на злочин. Основною відмінністю КК Республіки Польща (від КК України) є те, що вчинення замаху на злочин тут допускається і з прямим, і з непрямим умислом. Проаналізовано позиції польських та українських науковців стосовно поділу замаху на закінчений та незакінчений. Встановлено недоцільність такого поділу з урахуванням судової практики у кримінальних провадженнях, що стосуються замаху на злочин. Окремо акцентовано на понятті непридатного замаху на злочин («usilowanie nieudolne»), який закріплений на законодавчому рівні у Республіці Польща. За КК Республіки Польща, розглядаючи цей вид замаху, суд може пом’якшити покарання або взагалі відмовитися від призначення покарання. Проаналізовано законодавчі положення та позиції польських науковців щодо правового поняття та ознак непридатного замаху. Визначено критерії розмежування придатного і непридатного замаху та обґрунтовано недоцільність визначення непридатного замаху у вітчизняному законодавстві. Закріпивши у КК України поняття непридатного замаху у випадках посягання на непридатний предмет (об’єкт) або з використанням непридатних засобів, законодавець оминув увагою низку випадків вчинення посягань за наявності помилки винного в інших ознаках злочинного діяння (зокрема, помилки у способі вчинення злочину, суспільно небезпечних наслідках, розвитку причинового зв’язку, місці, часі тощо). Здійснено порівняльно-правовий аналіз закінченого злочину в кримінальному праві України та Республіки Польща. Польський законодавець не передбачає дефініції закінченого злочину, а лише зазначає два види злочину за ступенем шкідливості – тяжкий злочин (zbrodnia) та менш тяжкий злочин (wystepek). Зроблено висновок, що закріплення чіткого поняття злочину (ч. 1 ст. 11 КК) та його видів (закінченого – ч. 1 ст. 13 та незакінченого – ч. 2 ст. 13) у КК України є більш вдалим підходом, оскільки свідчить про правову визначеність. Позитивним зарубіжним досвідом для вітчизняного законодавця слугує детальне роз’яснення в окремому розділі КК Республіки Польща критеріїв визначення ступеня шкідливості злочину, які охоплюють усі елементи складу злочину (вид та характер порушеного права, розмір заподіяної чи загрози заподіяння шкоди, спосіб та обставини вчинення злочину, небезпечність вчинених діянь та характер їх вчинення, мотиви винного, вид порушених (правил поведінки) засад обережності та ступінь їх порушення (§2 ст. 115 КК Республіки Польща). Розглянуто класифікацію злочинів у кримінальному праві та законодавстві України і Республіки Польща. Висвітлено власну позицію щодо можливості чи неможливості виокремлення стадій вчинення злочину у тих посяганнях, щодо яких є дискусії (злочинах із подвійною формою вини, триваючих, усічених, «одномоментних», «двоетапних», вчинених при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, у стані сильного душевного хвилювання). У рамках порівняльного аналізу виявлено недосконалість чинних норм КК України про відповідальність за готування до вчинення злочину. Визначено критерії, на які належить зважати при встановленні кримінальної відповідальності за готування до вчинення злочину (об’єкт посягання, наближеність у діях до безпосереднього вчинення злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки підготовчих дій, наявність можливості відрізнити суспільно небезпечні діяння, що утворюють готування, від звичайних дій у повсякденному житті, визначення злочинів, які за описом диспозиції вже є готуванням до злочину (злочинів) в Особливій частині КК України). Запропоновано встановити відповідальність за готування до тяжких, особливо тяжких злочинів з урахуванням визначеного під час дослідження переліку найбільш небезпечних посягань на життя, свободу людини, зокрема і спеціальних категорій потерпілих, найнебезпечніших злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку та тих, готування до яких найчастіше простежується у правозастосуванні (контрабанда, окремі посягання на власність, заволодіння спеціальними предметами). А відтак змінити редакцію ст. 14 КК України, зваживши на запропоновані зміни. Зроблено висновок, що ступінь суспільної небезпеки злочинного діяння, чи то закінченого, чи незакінченого, має враховуватися у кожному конкретному випадку. Обов’язкове обмеження максимального розміру найбільш суворого виду основного покарання за готування до злочину та замах на вчинення злочину невиправдано омежує право суду призначити в деяких випадках покарання, зокрема за замах на рівні із закінченим злочином, перешкоджає реалізації принципу справедливості та індивідуалізації покарання. Констатовано, що відповідне зменшення покарання за незакінчений злочин має бути правом, а не обов’язком суду. Тому запропоновано змінити чч. 2 та 3 ст. 68 КК України шляхом вказівки на право суду призначити зменшені розміри найбільш суворого виду покарання за готування та змах. Констатовано, що призначення покарання у виді довічного позбавлення волі за незакінчені злочини проти основ національної безпеки (ст.ст. 109–114-1), а також злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (ст.ст. 437–439, ч. 1 ст. 442 та ст. 443) суперечить загальним засадам призначення покарання (ст.ст. 65–67), призначення покарання у виді довічного позбавлення волі (ст. 64), а відтак є недоцільним. Такий висновок зроблено на основі того, що злочинні наслідки у вигляді загибелі однієї чи кількох осіб, інших тяжких наслідків, за вчинення яких встановлено довічне позбавлення волі, не можуть настати при незакінченому посяганні, а тому такий вид покарання неспіврозмірний до вчиненого готування чи замаху на відповідні об’єкти кримінально-правової охорони. З тих самих міркувань необґрунтовано призначати довічне позбавлення волі за будь-які інші незакінчені посягання. З урахуванням зазначених висновків запропоновано внести зміни до кримінального законодавства. The dissertation is a comprehensive comparative law research of the institute of degrees in the commission of crime against the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland. It was noted that despite the law experts’ substantial interest in studying the institute of degrees in the commission of crime, at present in the science of criminal law of Ukraine, there is no comprehensive comparative legal research of degrees in the commission of crime, and there are many unsolved and argumentative issues, in particular: – there is no common approach to determine types of crimes for the preparation of which liability to prosecution should be established, as well as the structural allocation of liability rules to the preparation for crime; – the viability issue of providing a legislative framework in the Criminal Code of Ukraine for independent liability for an uncompleted attempt is ambiguously resolved; – the validity issue of reducing the size of the most severe form of punishment for the preparation for a crime and attempted crime is not resolved; – no researches were conducted on the effectiveness of criminal law standards on sentencing decision for life imprisonment for inchoate crimes against the foundations of national safety and some encroachments against peace, human security and the international law and order. The main theoretical issues of degree in the commission of crime in the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland are analyzeв in the paper. The historical and legal research of forming and developing the institute of degrees in the commission of crime against the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland permits to determine the significant differences of this institution. Forming the institute of degrees in the commission of crime was influenced by the sources of criminal law, which due to objective causes and historical features were significantly different. The peculiarities of reforming the legislation to consolidate the institute of degrees in the commission of crime during various stages of developing the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland are examined. According to the research results of individual monuments of law, it was concluded that during various periods the legislator differently defined the degrees of crime, in particular fixed all kinds of degrees in the commission of a crime, or defined them quasi, normatively fixing some of them. The issue of sentencing for an inchoate crime was also determined differently: by defining a punishment equivalent in severity, as for a completed crime or determining independent liability for making preparation and attempting separate crimes. The comparative research showed the differences in the structural placing of standards on the degrees of the commission of a crime in the legislation of Ukraine and the Republic of Poland. The institute of degrees in the commission of crime in accordance with the Criminal Code of Ukraine, covered by section III «Crime, its types and degrees» and in the criminal law of the Republic of Poland it is enshrined in section II «Forms of commission of a crime». This placement certifies, to some extent, a combination of signs characterizing the degrees of the commission of a crime with signs of complicity. In particular, this concerns the preparation degree, which the Polish scientists define in two forms «one-man» (jednoosobowej) and «many-men» (wieloosobowej) configurations. Based on the analyzed approaches to defining the concept of degrees in the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland, the definition of degree in the commission of crime is formulated. The degrees of the commission of a crime are forms of offence covering intent, preparation, attempt, and a completed crime, which differ from each other in the level of public danger, execution of criminal intent, termination, and specifics of criminal liability. In the theory of criminal law of Ukraine, it is proposed to distinguish the degree of the intentional commission of a crime not criminally punished but preceding the degree of preparation and attempted act, and is the basis to determine the wrongfulness of a person’s actions and is executed in the following degrees. A comparative law research of the degree of preparation of crime, signs, and types of preparation is made. Under the researched legislation and theorizes, it can be determined that the degree of preparation of crime has common features and types. However, the Polish legislator defines additional types, such as «planning» and «collecting information». In accordance with the criminal law of the Republic of Poland, the degree of preparation has certain expression forms, namely, the forms of «completed» preparation, «selective» preparation, «clarification», «replacement» and hidden types of preparation («crypto preparation»). Most of these preparation types are known to the doctrine of criminal law of Ukraine. In particular, hidden types of preparation are inchoate crimes enshrined in the Criminal Code of Ukraine. Expressing the preparation with above-mentioned forms is subject to the peculiarities of criminal liability in the Criminal Code of the Republic of Poland. Criminal liability for preparation occurs only if this type of preparation is covered by the particular conditions of the Criminal Code of the Republic of Poland, with defining an independent sanction. Based on the theoretical and legislative provisions of the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland, the signs and types of the degree of attempted crime are disclosed. The key difference of the Criminal Code of Ukraine is that the commission of attempted crime in the Criminal Code of the Republic of Poland is allowed both with direct and indirect intent. The positions of Polish and Ukrainian scientists regarding the division of the completed and uncompleted assassination are analyzed. Inadvisability of this division has been established, in consideration of judicial practice in criminal proceedings relating to attempted crime. The particular attention is paid to the concept of unsuitable attempted crime of «usilowanienieudolne» enshrined in law in the Republic of Poland. According to the Criminal Code of the Republic of Poland, when imposing a sentence, in consideration of this type of attempted act, the court may commute the sentence or refuse to impose the sentence at all. The law provisions and the Polish scholars’ positions are analyzed regarding the legal concept and signs of inchoate attempt. The criteria are defined to distinguish a completed and inchoate attempt, and inadvisability of determining an inchoate attempt in domestic law is satisfied. Enshrined in the Criminal Code of Ukraine, the concept of a inchoate attempt on encroaching an unusable object, or using unsuitable means, many cases of committing an offense due to a guilty person’s fault in other signs of a criminal act (particularly, a fault in modus operandi, socially-dangerous acts, the development of causal connection, place, time, etc.) are beyond attention. A comparative law research of a completed crime in the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland is carried out. The Polish legislature does not provide for defining a completed crime, but only mentions two types of crime according to the maleficence degree of a villaining (zbrodnia) and a misdemeanour (wystepek). It is concluded that the consolidation of a clear concept of crime, part 1, Art. 11 of the Criminal Code and its types (completed, paragraph 1, Art. 13 and inchoate, paragraph 2, Art. 13) of the Criminal Code of Ukraine seems to be a more successful approach, since it indicates juridical security. A positive foreign experience for the domestic legislator is a detailed explanation in a separate paragraph in the Criminal Code of the Republic of Poland of the determination criteria of the malfeasance degree of a crime, which cover all the elements of a crime (type and nature of violated right, the size or risk of harm, the method and circumstances of the commission of a crime, the danger of the committed acts, and the nature of their commission, the motives of the guilty person, the type of violation (rules of manners), the standard of care and the degree of their violation (paragraph 2, Art. 115 in the Criminal Code of the Republic of Poland). The classification of crimes in the criminal law and the legislation of Ukraine and the Republic of Poland are investigated. The author’s own position on the possibility or impossibility of distinguishing the degrees of a crime in the encroachments which have the discussions on this issue (crimes with double criminal responsibility, ongoing, inchoate, momentary, «two-stage», committed in case of exceeding limits of justifiable defense or exceeding the measures necessary to the detention of criminal in a state of extreme emotional disturbance). A comparative law research showed the imperfection of the operative rules of the Criminal Code of Ukraine on responsibility for preparing for the commission of a crime. The criteria that should be important to determine criminal responsibility for preparing the commission of a crime (object of the offence, proximity to the direct commission of a crime, nature and level of public danger of preparatory acts, the present ability to distinguish socially-dangerous acts making up preparations from ordinary acts in everyday life, defining crimes, which, according to the description of the disposition, are already preparations for a crime (s) in the separate paragraph of the Criminal Code of Ukraine) are identified. It is proposed to hold responsibility for preparing serious, exceptionally aggravated crime, with consideration defined within courtroom examination to the list of the most dangerous offences on life and human liberties, regardless of special class of victims, dangerous crime against peace, human security and international legality, and those, the preparations for which, are frequently found in law enforcement (smuggling, individual trespass to a person, seizure of special items). It is proposed to change the wording of Art. 14 of the Criminal Code of Ukraine, including the proposed changes. It is concluded that the level of public danger of a criminal act, completed or inchoate, should be taken into account in each case. Mandatory limitation of the maximum amount of the most severe type of primary punishment for preparing for a crime and attempt to commit a crime unjustifiably restricts the right of the court to impose punishment in certain cases, in particular, for attempted murder at the level of a completed crime. It was noted that a pro rata reduction in punishment for an inchoate crime should be a right, and not a duty of the court. In this regard, it was proposed to change paragraphs 2 and 3 of Art. 68 of the Criminal Code of Ukraine, by indicating the right of the court to appoint reduced sizes of the most severe type of punishment for preparation and attempt. It was noted that the assignment of punishment in terms of life imprisonment for inchoate crimes against the foundations of national security, Art. 109–114-1, as well as crimes against peace, human security, and international legality, provided by Art. 437– 439, paragraph 1 of Art. 442 and 443 of the Criminal Code, it seems contrary to the general principles of sentencing (Art. 65–67), the sentence of life imprisonment (Art. 64), therefore, is inappropriate. This conclusion is made on the basis that the criminal effects of the death of one or more persons, other serious consequences for the commission of which a life imprisonment is executed, cannot occur with an inchoate offence, therefore, this type of punishments is disproportionate to the completed preparation or attempt to concerned objects of criminal safeguard. By the same reasons, it is unfounded to execute life imprisonment for other inchoate offences. Based on these findings, it is proposed to amend the criminal law.