Застосування Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод та практики Страсбурзького суду в конституційному судочинстві України (спроба статистичного аналізу)

Abstract

Стаття присвячена статистичному аналізу динаміки і тенденцій використання європейських стандартів людських прав у конституційному судочинстві України. Особлива увага приділена видам використовуваних стандартів і ступеню деталізації посилань на них у практиці Конституційного Суду України. Проведений аналіз показав, що за всю історію функціонування Конституційного Суду України (станом на 1 липня 2020 р.) майже в кожному п’ятому з його рішень (72 з 376) наведено посилання на Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод та/або практику Європейського суду з прав людини (якщо врахувати окремі думки суддів Конституційного Суду України, то загальна частка таких посилань становитиме вже 31,11 % ). Здійснено класифікацію рішень вітчизняного органу конституційної юрисдикції, у яких містяться посилання на Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, представлено авторський варіант класифікації таких рішень за характером (формою) використання Конвенції та практики Страсбурзького суду. Наголошено, що здебільшого застосування у своїй діяльності згаданих міжнародних джерел як аргументів для мотивування власних рішень Конституційний Суд України використовує найбільш повну і, так би мовити, найбільш досконалу (принаймні з формального погляду) форму – посилання на конкретну статтю Конвенції та на конкретне рішення Європейського суду з прав людини з викладом правової позиції: на сьогодні існує 47 таких посилань: 33 – у рішеннях, 14 – в окремих думках суддів Конституційного Суду України. Надалі, безумовно, потребує окремої прискіпливої уваги не тільки формальний, а й змістовий аспект використання Конвенції і практики Страсбурзького суду в актах Конституційного Суду України. Саме такий аналіз дасть змогу виявити «якість» звернення до згаданих міжнародних джерел і релевантність посилань на них. The article is devoted to the statistical analysis of the dynamics and trends of the use of European human rights standards in the constitutional justice of Ukraine. Particular attention is paid to the types of standards, which are used and the degree of detailing of references to them in the practice of the Constitutional Court of Ukraine. The analysis showed that for the entire history of the Constitutional Court of Ukraine (as of 01.07.2020) almost every fifth of its decisions (72 out of 376) refers to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and / or to the case law of the European Court of human rights (if we take into account some opinions of judges of the Constitutional Court of Ukraine, the total share of such references will be 31.11 %). It was made the classification of decisions of the domestic body of constitutional jurisdiction, which contain references to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the case law of the European Court of Human Rights. In particular, the author’s version of the classification of such decisions by the nature (form) of use of the Convention and the practice of the Strasbourg Court is presented. It is emphasized that in the vast majority of cases the use of these international sources as arguments to motivate their own decisions, the Constitutional Court of Ukraine uses the most complete and, so to speak, the most perfect (at least from a formal point of view) form – reference to a specific article of the Convention and to a specific decision of the European Court of Human Rights outlining the legal position: today there are 47 such references: 33 – in decisions, 14 – in separate opinions of judges of the Constitutional Court of Ukraine. In the future, not only the formal but also the substantive aspect of the use of the Convention and the practice of the Strasbourg Court in the acts of the Constitutional Court of Ukraine certainly needs special attention. Right this analysis will allow to reveal the “quality” of the reference to these international sources and the relevance of references to them.