Сучасні проблеми психічного розладу як обов’язкової ознаки обмеженої осудності

Abstract

Інститут обмеженої осудності запроваджено до Кримінального кодексу України у 2001 році. Проте, незважаючи на суттєве розроблення цієї проблеми і вітчизняними, і зарубіжними вченими, є недостатньо вивченим питання стосовно визначення психічного стану як обов’язкової ознаки обмеженої осудності. Це ускладнює правозастосовну практику. Мета – аналіз практики притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення у стані обмеженої осудності, та розроблення нових підходів до оцінки психічного розладу як обов’язкової ознаки такого стану. Матеріали та методи дослідження. Емпіричною базою дослідження є статистика Генеральної прокуратури України та Єдиний державний реєстр судових рішень щодо вироків за 2014–2020 роки. У дослідженні використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, зокрема порівняльно-правовий, системно-структурний, статистичний, системний аналіз правових явищ. Результати. Вивчення 1422 висновків судово-психіатричних експертиз, за результатами яких 1406 осіб визнано обмежено осудними, свідчить, що цією категорією найчастіше вчиняються кримінальні правопорушення проти власності (41%), у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров’я населення (20,7%), проти громадської безпеки (15,5%). Висновки. Узагальнені результати судової практики свідчать про те, що вчинення кримінального правопорушення особою, яка через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати своє діяння та керувати ним, обумовлюють необхідність у чіткому встановленні переліку психічних розладів для визнання особи «обмежено осудною». The practice of criminal prosecution of persons who commit criminal offences in the state of limited sanity has been analyzed (with the purpose of further development of new approaches to characteristic of mental derangement as limited sanity’s compulsory feature). It has been deduced that summarized results of judicial practice make abundantly clear that committing a criminal offence by a person who due to his (her) mental derangement was not able to fully understand his (her) actions and (or) control them necessitates to make the clear list of mental derangements allow to consider such person as having limited sanity.