Кримінальні процесуальні та криміналістичні основи використання електронних документів у доказуванні: дисертація

Abstract

Дисертацію присвячено дослідженню кримінального процесуального та криміналістичного порядку використання електронних документів під час доказування у кримінальному провадженні. З урахуванням загальної теорії доказування, міжнародного досвіду, узагальнення та аналізу судової практики розроблено основи використання електронних документів у доказуванні. Висвітлення обраної тематики дослідження передбачає аналіз стану наукового розроблення, визначення поняття та місця електронного документа у системі джерел доказів, проведення класифікації електронних документів, розгляд критеріїв оцінки електронних документів, окреслення способів отримання та дослідження електронних документів, а також аналіз досвіду використання електронних документів у доказуванні. У роботі сформульовано низку положень, висновків і рекомендацій, що характеризуються науковою новизною. Проведено аналіз нормативно-правових актів, які регулюють використання електронних доказів у інших галузях права, досліджено літературні джерела у галузі кримінального процесу, криміналістики з питань використання та дослідження електронних документів. Наукову розвідку здійснено на підставі загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Зроблено висновок про те, що не існує єдиного визначення поняття «електронного документа» у кримінальній процесуальній науці, яке станом на сьогодні також і відсутнє у Кримінальному процесуальному кодексі України. Однак, більшою проблемою є відсутність єдиного підходу до сутності та місця електронних документів у системі доказів під час здійснення слідчої та судової практики. Встановлено, що основними особливостями електронних документів є наявність метаданих, електронна форма та необхідність візуалізації електронних документів за допомогою спеціального обладнання та програм. Запропоновано авторське визначення «електронного документа» та «метаданих». Обґрунтовано віднесення електронних документів до самостійного джерела доказів у Кримінальному процесуальному кодексі. Проведено поділ електронних документів з точки зору використання як доказу, на дві групи юридичні та технічні. Класифіковано електронні документи за стадіями виготовлення, за комбінацією метаданих, в залежності від доступу до метаданих, за ступенем захисту, за джерелом походження, за їх місцем розташування, за формою. Встановлено, що зміст електронних документів може підтверджувати чи спростовувати загальний предмет доказування, доказовий чи допоміжний факт. Проаналізовано судові рішення та зроблено висновок про те, що електронні документи можуть доводити подію кримінального правопорушення, мотив, мету, роль учасників кримінального правопорушення, встановлювати вид і розмір завданої шкоди, тощо. За допомогою електронних документів можуть бути висунені та перевірені різні слідчі версії. З’ясовано, що визнання судом електронних документів неналежними доказами може бути пов’язане з неможливістю встановлення взаємозв’язку даних документів з предметом доказування та порушенням вимог допустимості доказів. Звернено увагу на необхідність дослідження електронних документів з точки зору їх допустимості за чотирма основними елементами: належний суб’єкт збирання доказу; належний спосіб збирання доказу; належне джерело отримання доказу; належна форма закріплення відомостей про факти. Наголошено на необхідності правильного розмежування слідчих (розшукових) дій та заходів забезпечення кримінального провадження залежно від ступеня втручання у права та свободи громадян та можливостей отримання електронних документів як доказів. Оцінка електронних документів на достовірність здійснюється суб’єктами доказування шляхом його зіставлення з іншими доказами у кримінальному провадженні. Встановлення достовірності електронних документів як джерел доказів може полягати у з’ясуванні технічної справності носія технічної інформації, встановленні інформації про власника вебсайту, облікового запису у соціальній мережі, установлення місцезнаходження технічного пристрою у період, який становить інтерес, тощо. Встановлення достатності доказів стосується усієї зібраної сукупності доказів та залежить від наявності обов’язкових джерел доказів та доказів під час розслідування тих чи інших кримінальних правопорушень. Оцінка сукупності доказів з точки зору достатності здійснюється усіма суб’єктами доказування на підставі внутрішнього переконання. Аргументовано, що збирання доказів, джерелом яких є електронні документи, за своїм змістом полягає у виявленні і закріпленні (фіксації) його матеріально-технічного носія. Враховуючи двоєдину форму електронних документів, в першу чергу слід отримати його фізичну (матеріальну) частину, або доступ до хмарного сховища, серверу, Інтернету, що і є збиранням доказів у такому випадку. До основних способів збирання електронних документів стороною обвинувачення відносимо надання добровільно учасником кримінального провадження (отримання); витребування доказів; тимчасовий доступ до речей та документів (як захід забезпечення), проведення слідчих (розшукових) дій (огляд; обшук) та негласних слідчих (розшукових) дій. Сторона захисту збирає електронні документи шляхом витребування та отримання доказів, ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Вважаємо, що сторона обвинувачення має суттєві переваги щодо сторони захисту у збиранні доказів, у тому числі електронних документів. Аргументовано, що дослідження електронних документів може здійснюватися під час проведення наступних експертиз: семантико-текстуальна, лінгвістична, фототехнічна, портретна, комп’ютерно-технічна, апаратно-комп’ютерна, комп’ютерно-мережева. Встановлено, що слід запровадити такий вид експертного дослідження, як експертиза електронних документів. Проведено аналіз міжнародного досвіду використання електронних документів у процесі доказування. Констатовано, що незважаючи на відсутність визначення електронних документів у законодавстві багатьох країн Європи, міжнародні організації працюють над введенням та запровадженням єдиних правил для збору, збереження та використання електронних документів, розроблення методик та поширення кращих практик під час роботи з електронними документами. Такі рекомендації використовуються не тільки в межах транскордонного співробітництва, але і для всіх інших видів правопорушень, у яких електронні документи виступають доказами. Поступово здійснюється гармонізація законодавства держав Європи відповідно до міжнародних вимог щодо електронних документів. Одержані в дисертації наукові результати дають підстави для формулювання висновків і рекомендацій, що мають теоретичне і практичне значення. The dissertation is dedicated to the study of criminal procedural and criminalistics procedures of the use of electronic documents exchange in proof of evidence. Considering the general theory of proof, international experience, generalization, and analysis of judicial practice, the fundamentals of the use of electronic documents exchange in proof of evidence have been developed. Coverage of the topic under study involves analysis of the state of scientific development, defining the concept and place of an electronic document in the system of sources of evidence, classification of electronic documents, consideration of criteria for evaluation of electronic documents, outlining ways to obtain and research electronic documents, as well as analysis of experience in the use of electronic documents in evidence. The paper formulates a number of provisions, conclusions and recommendations that are characterized by scientific novelty. Normative legal acts regulating the use of electronic evidence in other branches of law were analysed, the literary sources in the field of criminal procedure and criminology on the use and research of electronic documents were studied. Scientific research was based on both general and special scientific methods. It was concluded that there is a problem of the lack of a unified definition of the concept of «electronic document», which is currently absent in the Code of Criminal Procedure. However, a bigger problem is the lack of a unified approach to the nature and place of electronic documents in the evidence system during investigative and judicial practice. It was established that the main features of electronic documents included the presence of metadata, electronic form of the document, and the need to use special equipment and programs in order to visualize electronic documents. The author's definition of «electronic document» and «metadata» was offered. Consideration of electronic documents as an independent source of evidence in the Code of Criminal Procedure was justified. The electronic documents in terms of their use as evidence were divided into two groups: legal and technical. Electronic documents were classified by stages of production, by combination of metadata, depending on access to metadata, by degree of protection, by source of origin, by their location, and by form. It was established that the content of electronic documents can confirm or refute the general subject of proof, evidentiary or auxiliary fact. On the basis of court decisions analysis, it was concluded that electronic documents can prove the event of a criminal offense, motive, purpose, role of participants in a criminal offense, establish the type and amount of damage, etc. Various investigative versions can be put forward and verified with the help of electronic documents. It was found that the recognition of electronic documents as inadequate evidence by court may be caused by the impossibility of establishing the relation of these documents to the subject of evidence and violation of the requirements for the admissibility of evidence. Attention was paid to the need to study electronic documents in terms of their admissibility according to four main elements: the proper subject of evidence collection; proper method of gathering evidence; appropriate source of evidence; proper form of consolidation of information about the facts. Emphasis was placed on the need to properly distinguish between investigative actions and measures to ensure criminal proceedings depending on the degree of their interference with the rights and freedoms of citizens and the possibility of obtaining electronic documents as evidence. Checking of electronic documents for authenticity is carried out by the subjects of evidence by comparing it with other evidence in criminal proceedings. Establishing the authenticity of electronic documents as sources of evidence may include ascertaining the technical serviceability of the technical information carrier, establishing information about the website or social network account owner, locating the technical device during the period of interest, etc. Establishing the sufficiency of evidence applies to the entire body of evidence collected and depends on the availability of mandatory sources of evidence as well as evidence in the investigation of certain criminal offenses. The assessment of the totality of evidence from the point of view of their sufficiency is carried out by all subjects of evidence on the basis of internal conviction. It is argued that the collection of evidence, the source of which is electronic documents, involves identifying and securing its material and technical carrier. Given the dual form of electronic documents, you should first get its physical (material) part, or access to cloud storage, server, Internet, which is the collection of evidence in this case. The main methods of collecting electronic documents by the prosecution include voluntarily provision of the documents by a participant in criminal proceedings (receiving); request for evidence; temporary access to things and documents (as a security measure), conduction of investigative actions (inspection; search) and covert investigative actions. The defense collects electronic documents by means of requesting and obtaining evidence, initiating investigative actions, covert investigative actions and other procedural actions, performing other actions that can ensure the submission of appropriate and admissible evidence to the court. We believe that the prosecution has significant advantages over the defense in collecting evidence, including electronic documents. The study of electronic documents can be carried out during the following examinations: semantic-textual, linguistic, photo technical, portrait, computertechnical, and computer-network examination. It was established that such type of expert research as the examination of electronic documents should be introduced. The analysis of the international experience of using electronic documents in proof of evidence was carried out. It was stated that despite the lack of definition of electronic documents in the legislation of many European countries, international organizations are working to introduce and implement unified rules for the collection, storage and use of electronic documents, development of methods and dissemination of best practices when working with electronic documents. Such recommendations are used not only in the framework of cross-border cooperation, but also for all other types of offenses in which electronic documents can serve as evidence. Gradually, the legislation of European countries is being aligned in accordance with international requirements for electronic documents. The scientific results obtained in the dissertation provide grounds for formulating conclusions and recommendations that have theoretical and practical significance.