Незалежність адвоката в разі надання правничої допомоги в господарському судочинстві

Abstract

Проаналізовано теоретико-правові й практичні проблеми визначення як сутності правового статусу адвоката, так і шляхів його вдосконалення. Досліджено комплекс суспільних відносин, що виникають у зв’язку з визначенням правового становища адвоката в процесі діяльності. Розкрито місце і роль інституту адвокатури в механізмі здійснення правосуддя. Акцентовано увагу на тому, що без забезпечення можливості здійснення адвокатської діяльності на засадах незалежності та наділення адвоката відповідним комплексом елементів, що стосуються його професійного статусу, право особи на професійну правничу допомогу набуває не реального наповнення, а рис декларативності. Таке право розглядається як юридична гарантія здійснення всіх інших прав та свобод особи, від чого значно залежить її впевненість в існуванні надійного механізму їх захисту, в забезпеченні належного доступу до здійснення правосуддя. Проблематика з’ясування незалежності правового статусу адвоката завжди викликала науковий інтерес, а про актуальність наукових розробок свідчать численні дискусії й велика кількість наукових публікацій і досліджень, які присвячені окремим аспектам правового статусу адвокатури в цілому та адвоката зокрема. Виконання такої функції адвокатурою може бути забезпечене лише в тому разі, коли відносини між нею і державою не формуватимуться на принципі підзвітності й підконтрольності. Тому позитивною є позиція українського законодавця, котрий у статті 5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» покладається на те, що адвокатура є незалежною від органів місцевого самоврядування, органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Також зазначено, що держава повинна створювати належні умови для діяльності адвокатури й забезпечувати дотримання гарантій адвокатської діяльності. Theoretical-legal and practical problems of determining both the essence of the legal status of a lawyer and ways to improve it are analyzed. The complex of public relations that arise in connection with the determination of the legal status of a lawyer in the process is studied. The place and role of the bar institute in the mechanism of administration of justice are revealed. Emphasis is placed on the fact that without ensuring the possibility of practicing law on the basis of independence and endowing a lawyer with the appropriate set of elements, frst of all his professional status, a person's right to professional legal assistance acquires not real content, but declarative features. Such a right, in turn, is seen as a legal guarantee of the exercise of all other rights and freedoms of the individual, which largely depends on his confdence in the existence of a reliable mechanism for their protection, in ensuring proper access to justice. The issue of clarifying the independence of the legal status of a lawyer has always aroused scientifc interest, and the relevance of scientifc developments is evidenced by numerous discussions and a large number of scientifc publications and studies on specifc aspects of the legal status of the bar in general and lawyers in particular. The performance of such a function by the bar can be only if the relationship between it and the state is not formed on the principle of accountability and control. Therefore, a signifcant positive is the position of the Ukrainian legislator, who in Article 5 of the Law of Ukraine “On Advocacy and Advocacy” relies on the fact that the legal profession is independent of local governments, public authorities, their ofcials and ofcials. It is also stated that the state must create appropriate conditions for the activities of the bar and ensure compliance with the guarantees of advocacy.