Порівняльний аналіз суб’єктів нотаріального процесу, що уповноважені на посвідчення алеаторних договорів, за законодавством радянської України та незалежної України

Abstract

Дослідження присвячено актуальним проблемам нотаріального процесу. Посвідчення різноманітних нотаріальних договорів має велике значення у захисті цивільних прав та інтересів осіб, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій. Метою дослідження є порівняльний аналіз нормативно-правових та законодавчих актів, що регулюють нотаріальний процес щодо посвідчення алеаторних договорів у радянській Україні та незалежній Україні. Зародження алеаторних договорів відбулося в Римській державі. Від Римської імперії алеаторні договори були запозичені іншими європейськими державами. Уперше на українських теренах у главі одинадцятій Галицького Цивільного кодексу 1797 року було врегульовано порядок посвідчення алеаторних договорів. Досліджено види суб’єктів нотаріального процесу радянської України та незалежної, що уповноважені на посвідчення алеаторних договорів. Автором стверджується, що нотаріальне посвідчення договорів довічного утримання як різновиду алеаторних договорів було запроваджено в радянській Україні у 1964 році. Із 1964 до 1993 року суб’єктами, які мали право посвідчувати договори довічного утримання, були державні нотаріуси та посадові особи сільських, селищних та міських рад депутатів. Автором установлено, що до 2004 року єдиним видом алеаторного договору, що нотаріально посвідчували державні нотаріуси, були договори довічного утримання. Із 2004 року державні нотаріуси незалежної України посвідчували також договори ренти та спадкові договори. Із 1 червня 2009 року право посвідчувати алеаторні договори в незалежній Україні мають право як державні нотаріуси державних нотаріальних контор, так і приватні нотаріуси держави. Автор стверджує, що основними видами алеаторних договорів, які найчастіше зустрічаються у нотаріальній практиці державних та приватних нотаріусів незалежної України, виступають договори довічного утримання (догляду) та договори ренти. The study is devoted to current issues of the notarial process. Certifcation of various notarial contracts is important in protecting the civil rights and interests of persons applying for notarial acts. The purpose of the study is a comparative analysis of regulations and legislation governing the notarial process for the certifcation of random agreements in Soviet Ukraine and independent Ukraine. The origin of aleatory treaties took place in the Roman state. From the Roman Empire, aleatory treaties were borrowed from other European powers. For the frst time in Ukraine, the eleventh chapter of the Galician Civil Code of 1797 regulated the procedure for certifying aleatory agreements. The types of subjects of the notarial process of Soviet and independent Ukraine, which are authorized to certify random agreements, have been studied. The author claims that the notarization of lifetime maintenance agreements, as a kind of random agreements, was introduced in Soviet Ukraine in 1964. 3 From 1964 to 1993, the subjects who had the right to certify contracts of life maintenance were state notaries and ofcials of village, settlement and city councils of deputies. The author found that until 2004, the only type of aleatory agreement that was notarized by state notaries were lifetime maintenance agreements. Since 2004, state notaries of independent Ukraine have also certifed rental agreements and inheritance agreements. Since June 1, 2009, both public notaries of state notary ofces and private notaries of the state have the right to certify random contracts in independent Ukraine. The author argues that the main types of random agreements, which are most common in the notarial practice of public and private notaries of independent Ukraine, are: contracts of life maintenance (care) and rental agreements.