Право на свободу та право на особисту недоторканність у контексті нормативного забезпечення та прецедентної практики Європейського суду з прав людини

Abstract

У статті досліджуються особливості забезпечення права на свободу та права на особисту недоторканність за національним законодавством. Підкреслюється важливість зазначених особистих немайнових прав фізичної особи з огляду на їх закріплення в нормативних документах міжнародного рівня. За твердженням Європейського суду з прав людини право на свободу та особисту недоторканність за змістом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має найважливіше значення у демократичному суспільстві. З’ясовано, що право на свободу є нормативно закріпленою можливістю особи безперешкодно визначати свою поведінку та приймати рішення на власний розсуд з метою задоволення власного інтересу, не порушуючи при цьому свободи інших осіб. Законодавець в Цивільному кодексі України передбачив низку гарантій здійснення права на особисту свободу, заборонивши будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування фізичної особи до вживання спиртних напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення інших дій, що порушують право на свободу. Водночас встановлено, що право на свободу не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, визначених законом. Близьким до права на свободу є право на особисту недоторканність. Категорія «недоторканність» тлумачиться як стан збереження особи у цілісності, захищеність від будь-якого посягання з боку будького. Право на особисту недоторканність фізичної особи, як її абсолютне особисте немайнове право, у своїй сутності містить основні складові: право на фізичну недоторканність, право на моральну недоторканність, право на психічну недоторканність. Забезпечення особистого немайнового права фізичної особи на фізичну недоторканність здійснюється шляхом встановлення заборони катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження чи покарання. При відокремленні катувань від нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання застосовується доктрина «мінімального рівня жорстокості». Належне забезпечення права фізичної особи на свободу та права на особисту недоторканність виступає передумовою для реалізації фізичними особами інших немайнових та майнових прав, визначає відповідність вітчизняного законодавства міжнародно-правовим стандартам. The article examines the features ensuring the right to liberty and the right to personal integrity under national law. The importance of these personal non-property rights of an individual is emphasized in view of their enshrinement in international regulatory instruments. According to the European Court of Human Rights, the right to liberty and personal integrity under the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms is of paramount importance in a democratic society. It was found that the right to liberty constitutes a legally enshrined ability of a person to freely determine their behaviour and make decisions at their own discretion in order to satisfy their own interests, without violating the freedoms of others. The legislator in the Civil Code of Ukraine provides a number of guarantees for the exercise of the right to personal liberty, prohibiting any form of physical or mental pressure on an individual, dragging of an individual into alcohol, drug and psychotropic substance consumption, other acts violating the right to liberty. At the same time, it is established that the right to liberty is not absolute and may be limited, but only on the grounds and in the manner prescribed by law. The right to personal integrity is close to the right to liberty. The category of “integrity” is interpreted as the state of preservation of a person intact, protection from any invasion by anyone. The right to personal integrity of an individual, as their absolute personal non-property right, essentially contains the following main components: the right to physical integrity, the right to moral integrity, the right to mental integrity. The personal non-property right of an individual to physical integrity is ensured by establishing a prohibition of torture, cruel, inhuman or degrading treatment or punishment. The doctrine of “minimum level of cruelty” is used to separate torture from inhuman or degrading treatment or punishment. Proper provision of the right to personal liberty and the right to personal integrity is a prerequisite for the exercise of other non-property and property rights by individuals and determines the compliance of domestic legislation with international legal standards.