Якість конструкцій деяких заохочувальних кримінально-правових норм: актуальні питання

Abstract

У статті розглядається сучасний стан законодавчих конструкцій деяких видів заохочувальних кримінально-правових норм. На прикладі даних судової статистики аргументується беззаперечний позитив застосування заохочувальних норм у системі заходів із запобігання кримінальним правопорушення. Разом із тим стверджується, що конструкція заохочувальної норми має чітко відображати характер заохочувальної законом поведінки, вид та зміст кримінально-правового заохочення. Заохочувальні кримінально-правові норми врегульовують особливий вид відносин, який виникає між державою та особою, яка вчинила кримінальне правопорушення або особою, яка засуджена обвинувальним вироком суду, що набрав чинності. Предметом таких відносин є заохочення, яке реалізується судом для досягнення завдань кримінального закону. У статті обговорюється ціла низка як термінологічних, так і контекстних прогалин, які є результатом внесення необґрунтованих змін. Стверджується, що слід відмовитися у примітці до статті 45 Кримінального кодексу України (далі – КК України) від терміну «корупційні кримінальні правопорушення», натомість вжити термін «корупційні правопорушення», оскільки у самій нормі йдеться про ті правопорушення, які передбачено цим Кодексом. Зазначається, що заохочувальні норми стали деякою мірою заручниками масштабних законодавчих змін, які в низці випадків передбачали автоматичну заміну без з’ясування законодавчого контексту. Акцентовано увагу на тому, що невдалою є спроба диференціювати закінчення спливу загального строк давності за вчинення кримінального проступку, якщо з часу його вчинення минуло 5 років. Наголошено на доцільності належного структурування заохочувальних норм. Мається на увазі, що вносити доповнення слід у ту частину тексту, в якій таке положення буде актуальним та пов’язаним з певним етапом, на якому відбудеться його реалізація. Стверджується, що законодавець не здійснює належну диференціацію між кримінально-правовими наслідками зупинення та переривання строків давності виконання обвинувального вироку суду. Обґрунтовується доцільність подвоєння строків давності виконання обвинувального вироку, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 80 КК України, щодо нових кримінальних проступків. The article considers the current state of legislative structures of some types of incentive criminal law. The indisputable positive application of incentive norms in the system of measures to prevent criminal offenses is argued on the example of judicial statistics. However, it is argued that the design of the incentive rule should clearly reflect the nature of the law encouraging behavior, the type and content of criminal law incentives. Incentive criminal law will regulate a special type of relationship that arises between the state and a person who has committed a criminal offense or a person who has been convicted by a court conviction that has entered into force. The subject of such relations is the incentive, which is implemented by the court to achieve the objectives of criminal law. The article discusses a number of both terminological and contextual gaps that are the result of unjustifed changes. It is argued that the note to Article 45 of the Criminal Code of Ukraine (hereinafter – the Criminal Code of Ukraine) from the term corruption offenses should be abandoned, instead using the term corruption offenses, as the norm itself refers to those offenses provided by this Code. It is noted that incentive rules have become hostage to some extent to large-scale legislative changes, which in some cases have provided for automatic replacement without clarifying the legislative context. Emphasis is placed on the fact that the attempt to differentiate the expiration of the general statute of limitations for committing a criminal offense if 5 years have passed since its commission is unsuccessful. The expediency of proper structuring of incentive norms is emphasized. It is implied that additions should be made to the part of the text in which such a provision is relevant and related to a particular stage at which it will be implemented. It is alleged that the legislator does not make a proper differentiation between the criminal consequences of suspending and interrupting the statute of limitations for the execution of a court conviction. The expediency of doubling the statute of limitations for the execution of a conviction provided for in paragraphs 1 and 2 of Part 1 of Article 80 of the Criminal Code of Ukraine in respect of new criminal offenses is substantiated.