The criminal responsibility for defamation of knowingly innocent (Web of Science)

Abstract

У науковій статті аналізується гостра дискусія у правоохоронній практиці та процесуальній науці щодо проблеми можливості кримінального переслідування підозрюваного, обвинуваченого за наклеп на завідомо невинну особу у вчиненні злочину. Теоретичною основою статті є наукові праці з кримінального права та кримінального процесуального права (як вітчизняних дослідників, так і зарубіжних експертів). При підготовці наукової статті був використаний комплекс загальнонаукових, спеціальних наукових та філософських методів наукового пізнання, зокрема діалектичний, історичний, порівняльний, догматичний (формальнологічний), системно-структурний аналізу, моделювання. У статті обґрунтовано, що поведінка підозрюваного, обвинуваченого, що виявляється в наклепі на завідомо невинну особу, не становить права на свободу від самовикриття. Також доведено, що як свобода від саморозкриття, так і право на захист у кримінальному провадженні мають мати певні межі, зокрема це права та інтереси інших суб’єктів, що охороняються кримінальним законодавством. Ми визначили, що підозрюваний або обвинувачений повинен нести відповідальність за введення в оману суду та органів досудового розслідування, навіть якщо такий обман був використаний для захисту від підозри (або обвинувачення), щоб уникнути кримінальної відповідальності. The scientific article analyzes the acute discussion in law enforcement practice and procedural science of the problem of the possibility of criminal prosecution of a suspect, accused of defaming a knowingly innocent person in the commission of a crime. The theoretical basis of the article are scientific works on criminal law and criminal procedural law (both domestic researchers and foreign experts). A set of general scientific, special scientific and philosophical methods of scientific knowledge has been used while preparing the scientific article, in particular dialectical, historical, comparative, dogmatic (formal-logical), systemstructural analysis, modeling. It is substantiated in the article that the behavior of the suspect, accused, which is manifested in slandering of a knowingly innocent person, does not constitute the right to freedom from self-disclosure. It is also proved that both freedom from selfdisclosure and the right to defense in criminal proceedings must have certain limits, in particular, it is rights and interests of other subjects protected by criminal law. We stated that the suspect or accused should be liable for misleading the court and pre-trial investigation bodies even if such deception was used to protect against the suspicion (or accusation), to avoid criminal liability.