Відмова від обвинувачення у кримінальних провадженнях за ст. 153 КК України: питання ідентифікації

Abstract

У статті розглянуто практичну проблему ідентифікації відмови від обвинувачення у кримінальних провадженнях за ст. 153 КК України. Констатовано, що в Україні питання підтримання обвинувачення за ч. 1 ст. 153 КК України регламентовано таким чином, що воно здійснюється прокурором, проте, потерпілий / потерпіла можуть відмовитися від обвинувачення, і позиція прокурора значення вже не матиме. Доведено, з урахуванням міжнародних стандартів про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами на даному етапі слід виокремити потребу уточнення у чинному законодавстві наслідків неявки вразливих потерпілих у кримінальних провадженнях, які здійснюються у формі приватного обвинувачення у порядку глави 36 КПК України, з урахуванням практики ЄСПЛ з цих питань. The article considers the practical problem of identifying the refusal of prosecution in criminal proceedings under Art. 153 of the Criminal Code of Ukraine. It was stated that the issue of the prosecution under Part 1 of Art. 153 of the Criminal Code of Ukraine is regulated in Ukraine in such a way that it is carried out by the prosecutor, however, the victim may refuse to the prosecution, and the position of the prosecutor will not matter. It has been proved that, in line with international standards on preventing the violence against women and domestic violence and combating the phenomenons at this stage, it is necessary to highlight a need to clarify in the current legislation the consequences of non-appearance of vulnerable victims in criminal proceedings under Chapter 36 of the CPC of Ukraine, taking into account the practise of the European Court of Human Rights on these issues.